Генеральний штаб Війська Польського запустив програму протидії російській і білоруській пропаганді та дезінформації. На платформі Х Генштабу щотижня з’являтимуться дописи на різні теми щодо методів, способів і засобів впливу на суспільну думку, політиків, медіа зокрема в Польщі.
Це своєрідний лікнеп, вважає Каміль Басай, керівник Фонду INFO OPS Polska, який керує роботою груп реагування на інциденти в інформаційному середовищі. Фонд професійно пов’язаний з командуванням компоненту оборони кіберпростору та урядовим центром безпеки. Каміль Басай був радником міністра національної оборони. Є членом дорадчої групи Сенату Республіки Польща у сфері консультацій щодо процесів маніпулювання інформаційним середовищем.
Розмовляв із ним Володимир Гарматюк.
Фонд INFO OPS Polska з 2014 року здійснює різні проекти, спрямовані на протидію ворожій пропаганді, особливо російській. На порталі можна щодня знайти повідомлення, дискусії, аналітику щодо інформаційно-психологічних заходів, які здійснюють росія та Білорусь. І ці заходи є їхніми – росії та Білорусі – доктринальними стратегіями впливу та дестабілізації безпеки інших держав. З 2014 року, якщо не раніше, росія цілеспрямовано і послідовно використовує різні прийоми і тактики для того, аби сформувати в першу чергу в західних суспільствах потрібне їй бачення війни, яку вона веде в Україні.
«Насправді вся політика російської федерації в певному сенсі опирається на маніпулятивні процеси. Для цього росіяни використовують різні інструменти - від перевернутої логіки понять до процесів маніпулювання, контролю, сприйняття ситуації. І з цієї точки зору польськомовне інформаційне середовище, в якому перебувають польські громадяни, є об’єктом і ціллю таких операцій. Росіяни використовують різні моделі впливу на це середовище в кіберпросторі — через побудову мережі інтернет-порталів, вплив на соціальні мережі або діяльність апарату впливу. З цієї точки зору проект Генштабу видається найбільш адекватною відповіддю на потреби безпеки інформаційного середовища».
Пропаганда і дезінформація — інструмент, який є невід'ємним елементом усіх російських операцій, чи то періоду совєцького союзу, чи фсбшної росії. І цей інструмент адаптується до відповідних місць, завдань і періоду. В кожному знайдемо різні техніки маніпуляції громадською думкою.
«2024 рік – це період великих зусиль в інформаційно-психологічній діяльності, яка має на меті вплинути на сприйняття війни в Україні. Якщо бути точним, то Росія намагається створити хибний образ агресії проти України як нібито захисту або превентивних дій проти агресивної політики західних країн і НАТО, яку вони здійснюватимуть руками України.
Це, звісно, оптика пропаганди. Ці наративи застосовуються до обраної аудиторії в різних частинах світу, як в англомовному, так і в польськомовному інформаційному середовищі, фактично в кожному інформаційному середовищі, до якого мають доступ росіяни — переважно через кіберпростір, який є відносно зручним середовищем для здійснення такого типу операцій, оскільки дозволяє створювати різноманітні ресурси.
Тут під ресурсами треба розуміти всі об’єкти, які впливають на цільову аудиторію за допомогою інформації з кіберпростору з певним пропагандистським повідомленням».
Дуже часто моделі, якими користуються росіяни, мають багатоінструментальний характер. Це не лише тролі в соцмережах, про яких часто говорять у різних аналітичних середовищах, а це ціла система, конструкт впливу на інформаційне середовище, віртуальне, через перерозподіл пропагандистського контенту між інформаційними порталами. Це і так звані інформаційні портали, які підшиваються під справжні ресурси, що публікують достовірну інформацію. Одним з таких прикладів є, скажімо, фейковий відеоролик, знятий начебто BBC про сина Байдена, який купив в Україні 8 тисяч ритуальних фірм, щоби заробляти на похованнях українських військових та цивільних людей. Використовуючи логотип ББС на цьому відео, білоруська держпропаганда транслює цю брехню у просторі. BBC спростувало свою причетність до відео. Однак нещодавно ця інформація знову вилізла, і повторив тези роспропаганди польський бізнесмен Данієль Мікусєк, який втік до Білорусі і видає там себе за політолога.
І таких прикладів маса, каже Каміль Басай.
«Це психологічні моделі, які є невід’ємним елементом військових дій Російської Федерації та спектру діяльності спецслужб. Тому дуже часто в аналізі такого роду операцій можна виявити взаємозв’язок між діяльністю окремих спецслужб Російської Федерації та дезінформаційною діяльністю, яка, наприклад, здійснює провокації, щоби створити певне враження ситуації, а потім, використовуючи цю модель впливу, просувати і поширювати інформацію, яка вводить в оману або маніпулює.
Це часто повторювані прийоми, які використовують росіяни, використовуючи бренди, які загалом вважаються надійними, щоб підвищити довіру до такого інформаційного матеріалу. Звичайно, через деякий час це буде спростовано, але росіяни, використовуючи таку тактику, ефективно охоплюють конкретну групу одержувачів, на яку вони націлені, тобто таку, яка має, наприклад, певну чутливість, сприйнятливість до теорій змови чи групи, які просто не примають інформаційних повідомлень в медіасфері. Тому росіяни дуже часто підтримують усі рухи та організації, які поширюють теорії змови щодо питання пандемії, колах, які відкидають науку, підривають історичні факти, щоби ця група ставала носієм дезінформації, яку підготувала росія для втілення антиєвропейської, антиукраїнської чи антипольської пропаганди».
Щодня моделі впливу в кіберпросторі містять різні типи дезінформаційних повідомлень. Однією з важливих є діяльність, спрямована на формування неправдивого образу російської агресії проти України. Росія вкладає багато пропагандистських матеріалів у формування, побудову та підтримку фальшивого іміджу Росії як фортеці в осаді, тобто Росії, якій загрожує напад Заходу, якій загрожує напад України. Згадати б провокації, які послідовно здійснювалися росією з 2014 по 2022 рік за дуже схожою моделлю, які мали на меті сформувати неправдиві докази нібито українських провокацій, здійснених проти росії. Чи так званих польських провокацій, бо польський аспект і Литви, - аспекти, які сьогодні дуже активно експлуатує росія і білорусь у контексті створення видимості, що ці країни і НАТО готуються до нападу на Білорусь і росію. Цей процес безперервний. Випускаючи конкретне пропагандистське повідомлення, росіяни продовжують підсилювати його інформаційними діями в середньостроковій, але, зазвичай, у довгостроковій перспективі. Тому їм відносно зручно створювати пропагандистські маневри.
«Зверніть увагу на те, як вони ведуть дезінформаційну кампанію щодо процесів підтримки України – підтримки військовою допомогою, де інформація про підтримку оборонних зусиль, - підкреслюю, оборонних! - подається в неправдивому контексті, що, мовляв, створення запасів зброї, модернізація збройних сил – це начебто насправді планування Заходом нападу на Білорусь і Росію.
І це стратегічний рівень цієї нарації. Якщо поглянемо на тактичний бік, то побачимо, як росіяни вже багато місяців творять підґрунтя для довіри до таких повідомлень. З одного боку, вони використовують інформацію, наприклад, про підтримку Польщею оборонних зусиль, як доказ агресивних чи наступальних намірів Польщі, а з іншого боку, вони використовують ту саму інформацію для дезінформації про те, що Польща начебто планує окупацію західної частини України. І саме тому Польща підтримує Україну, щоби її знекровити, аби потім легше було її окупувати. І тут, звичайно, Росія неправдиво представляє країну, яка захищається від такої агресивної політики».
Використовуючи подібні інформаційні повідомлення, росіяни багато років працюють в інформаційно-психологічній сфері, щоб взаємно дискредитувати українців в очах поляків і поляків в очах українців. І саме для цього використовуються різноманітні негативні кампанії, в яких Україну представляють як пропащу, корумповану, агресивну державу або навіть таку, що планує анексувати польське Підкарпаття, і це меседжі, які адресовані польському суспільству. А з іншого боку – створюють негативний образ поляків для Українців, надсилаючи повідомлення, які, у свою чергу, дискредитують Польщу, яка мовляв має територіальні претензії до України чи свідомо надає Україні неякісну військову чи гуманітарну допомогу.
«Пригадую таку кампанію, яку досить інтенсивно використовували проросійські та російські цифрові ресурси, які поширювали чутки про те, що в переданих Польщею аптечках містяться отруєні компоненти, які вбивають українських військових.
Це екстремальний приклад, який, очевидно, адресований дуже радикалізованим суспільним групам із особливою чутливістю. Або інший приклад – передача протермінованих чи отруєних харчових пайків.
Росіяни насичують інформаційне середовище дуже різними повідомленнями, але всі ці різні повідомлення чи різні історії пов’язані.
Не забувайте, що цей тип пропагандистських повідомлень є багаторівневим. Проста операція, як ми говоримо в просторіччі, тобто просто констатація факту, що хтось поганий чи хороший, не буде настільки ефективною, як створення певних умов для суспільства, щоб воно саме сформувало таку думку.
Тому ефект дискредитації намірів Польщі був досягнутий через дві різні операції, які містили схожі, але різні наративи. І їх було включено в наступну операцію. І це чіткий причинно-наслідковий зв’язок – поширюючи дезінформацію про те, що поляки готуються захопити західні території України, треба створити фальшиві докази про погані наміри поляків – звідси дезінформація про отруєні продовольчі пайки і аптечки. Або інформаційні вкиди про неякісну чи непридатну бойову техніку».
Загалом багато російських операцій насправді нагадують ті, які проводив КДБ часів холодної війни. Різниця хіба в тому, що зараз багато операцій проводяться в кіберпросторі.
«Мені здається, що дуже гарний вислів, який стосується спроби оцінити та порівняти операції КДБ часів холодної війни та сучасні російські операції, полягає в тому, що це старе вино в нових бурдюках. І тут я використаю модель поділу діяльності апарату впливу Російської Федерації на три зони: білу, сіру та чорну. Біла, яку найпростіше ідентифікувати, це насамперед діяльність різноманітних пропагандистських центрів, у широкому розумінні, адже ці пропагандистські центри — це не лише сайти.
Дуже часто це великі медіаорганізації, які прагнуть створити цілий шерег неправдивої інформації. Зверніть увагу, як росіяни маскували знищення рейсу MH17 і Malaysia Airlines над Україною і наскільки ця операція подібна до їхньої спроби замаскувати військовий злочин, який вони вчинили в Бучі проти мирного населення України. І подібні моделі використовувалися, наприклад, раніше у спробах маскування застосування хімічної зброї в Сирії.
Це моделі заплутування, які в основному використовуються російськими спецслужбами для підтримки кінетичних операцій. Звідси схожість. І для того, щоб зробити цю інформацію логічно цілісною, щоби вона викликала потрібні наслідки, вони використовують інструменти, які схожі на справжні».
Тут і так звані «ЗМІ», тобто «біла» пропаганда, і діяльність агентів впливу, які мають впливати на громадську думку. Тролі, просування конкретного пропагандистського контенту на сайтах соціальних мереж. Через залучення компаній та організацій, які приховано фінансуються росією через різні кампанії.
«Пропаганда, про яку ми говоримо, – це речі, які є у відкритому доступі в Інтернеті, в інформаційному середовищі. Але, пам’ятайте, що росіяни також дуже сильно впливають через непублічну сферу. Мова про так звану «сарафанну діяльність», тобто закулісний вплив на інші групи людей через конкретну особу. Наприклад, використанння якогось актора, який має особистий актив.
Вони різними способами маскують вигляд неурядової організації, бо не всі такі організації засновують росіяни.
Ми бачимо протягом багатьох років, а особливо інтенсивно з 2022 року, щоб підтвердити автентичність власних повідомлень, росіяни часто використовують заяви різних людей із заходу або західних організацій, які сприяють їхнім наративам та їхнім інформаційним інтересам.
Одним із найпростіших прикладів, який можна навести, є інформаційна діяльність Скотта Ріттера, який бере участь у багатьох актуальних російських операціях з дезінформації».
Додатковим аспектом є залучення силових структур, тому що багато заходів, які проводять росіяни, є складнішими за звичайну пропагандистську діяльність.
І тут говоримо, наприклад, про створення конкретних психологічних умов. Найяскравіший приклад, напевно, провокації на Запорізькій АЕС.
«Обстріли росіянами району Запорівської АЕС викликає емоції страху. Росіяни спеціально здійснюють цей обстріл, щоб залякати громадську думку на Заході та створити певний вид психологічного тиску. Це дуже сильний чинник, який базується на моделях психологічного планування, оскільки спричинення сильного психологічного тиску на людину чи групу людей викличе у них три атавістичні реакції.
Перша – це спроба захисту, друга – втеча, третя – прийняття вимог того, хто залякує. Росіяни чудово про це знають, тому послідовно, циклічно, шантажуючи, використовуючи елементи ядерного шантажу, ядерної загрози чи організовуючи навчання із застосуванням тактичної ядерної зброї, наприклад ті, які нещодавно відбулися в Росії з Білоруссю, формують цю сильну психологічну складову. І саме ця психологічна складова є певним фундаментом для інших операцій.
І тут повернімося на мить до того, про що ми говорили трохи раніше, тобто до спроби створити враження, що Польща чи Захід, підтримуючи Україну політично, фінансово чи військово, ведуть провокаційну діяльність проти Росії чи намагаються її заатакувати. Ядерний шантаж ефективний для тих груп, які бояться. Тому ці операції росіяни проводять паралельно.
Тож з одного боку залякують, а з іншого підкреслюють потенційну ціну, ціну в лапках. Мовляв, - ось ціна ваших провокацій, ось ціна будь-яких дій, спрямованих на підтримку оборонних зусиль України. Більше того, не лише України, але й країн, які, інтенсивно модернізують чи зміцнюють свої збройні сили. Вони, як ми вже згадали, також представлені в пропаганді як держави, які мілітаризуються і готуються до нападу. Це дуже часто чути в пропаганді Лукашенка і Кремля щодо модернізації збройних сил Польщі».
Кожна цільова група має специфічні атрибути та специфічну чутливість і має свій власний суб’єктивний образ реальності. Тому вони підходять до інформаційного середовища в контексті його моделювання. У певному сенсі вони створюють інформаційне середовище і використовують це середовище для впливу на наше сприйняття.
«Тому дуже часто, номен омен, дуже прості з тактичної точки зору, як-от обстріл Запорізької АЕС і неправдиві звинувачення на адресу української АЕС, потім перетворюються на багатомісячні кампанії, які потім розповсюджуються серед різних акторів. Від типових пропагандистських об’єктів, які мають виставляти напоказ цю ядерну загрозу, через різноманітні кампанії, які мають показати нібито рух радіоактивних хмар, спроби викликати паніку, спроби залякати вибрані групи, спроби вплинути на дискурс щодо того, наскільки Захід повинен підтримати зусилля України, оскільки загрози зростають, - вважає Каміль Басай. Тактично досить простою операцією росіянам вже вдається великий психологічний ефект.
Це, звичайно, приклад, лише приклад і один із багатьох. Росія веде військові дії проти вільних країн в інформаційному просторі. Наші країни, громадяни та вибрані групи одержувачів із західних країн та України підпадають під процеси маніпулювання.
Це некінетична, бойова дія, оскільки інформаційна війна є невід’ємним елементом агресивної політики Російської Федерації. Тож розмова про цей тип загроз не є похідною від маніпуляції, а є спробою підвищити імунітет, тому що знання та усвідомлення цих типів загроз формує певний опір цьому типу процесу маніпулювання», - говорить Каміль Басай.
Слухайте розмову у доданому звуковому файлі:
18:59 KAMIL_BASAJ_EFIR.mp3 Розмова із керівником Фонду INFO OPS Polska Камілем Басаєм
Розмовляв Володимир Гарматюк
