З початку цього року Росія посилює наступальні гібридні дії проти країн НАТО. Російські спецслужби все частіше вербують посередників для проведення диверсій і саботажу, зокрема: проти цивільної та військової інфраструктури, політиків, журналістів та представників збройової промисловості. Їхня мета — залякати західні суспільства й тих, хто приймає рішення, і таким чином послабити їх бажання продовжувати надавати військову допомогу Україні.
Пане полковнику, відомо, що в останні роки, особливо з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну в 2022 році, диверсійна діяльність російських спецслужб посилилася, зокрема, у країнах Європейського Союзу. Як протягом цього часу змінювалася тактика й спосіб здійснення таємних операцій, саботажу й диверсії на території європейських країн? Чи можемо сказати, що ці підривні дії мають системний характер?
«Звісно, зараз я говорю з позиції людини, яка не має доступу до найбільш таємної інформації. Але завдяки роботі ЗМІ ми, як суспільство, маємо досить багато інформації про нові форми, методи та масштаби такої діяльності російських спецслужб. Ми точно знаємо, що майже одразу після початку війни Росія була змушена прийняти нові форми, оскільки, як відомо, з більшості дипломатичних місій Росії у Європейському Союзі видворили всіх осіб, підозрюваних у приналежності до російської розвідки. Тому російська розвідка була змушена запровадити базову модифікацію, згідно з якою ці дії здійснюватимуться не з позиції дипломатичних місій, використовуючи матеріально-технічну та оперативну підтримку осіб у цих місіях, а з позиції більш неконвенціональної діяльності за межами цих дипломатичних місій. По-друге, Росія почала діяльність, яка виходить за межі традиційної діяльності в мирний час, тобто за межі сфери здобуття розвідувальної інформації, інакше — класичної розвідки. Залучено методи, які насамперед, оскільки це головна мета сьогодні, мають впливати на європейські суспільства, щоб збільшити занепокоєння і зменшити популярність політики підтримки української влади у її оборонній війні з Росією. Отже, з одного боку, йдеться про зростання дестабілізації, соціальної тривоги, заворушень і підриву підтримки влади європейських країн. З іншого боку, ці дії мають на меті перевірити можливості різних форм, які можуть бути використані в момент, коли війна загостриться і перенесеться, наприклад, в країни Європи. І тут є різні види тестування. У першу чергу, це підготовка інфраструктури, яка дозволяє здійснювати реальні диверсійні дії. Бо діяльність, яку ми сьогодні спостерігаємо, не має характеру класичних дій, спрямованих на знищення якихось об’єктів, елементів інфраструктури. Скоріше це тестування та підготовка цієї інфраструктури на випадок ескалації гарячих бойових дій. Отже, у цьому випадку ситуації, про які ми знаємо, з одного боку, спрямовані на поширення тривоги і послаблення підтримки урядів з боку суспільств, а з іншого боку, це підготовка інфраструктури, методів, форми дій на випадок, як я вже сказав, початку війни. І потрібні були би реальні дії, спрямовані, скажімо, на ураження заводів, комунікацій, транспорту тощо. Тому в цих місцях ми бачимо спроби різних типів дій з використанням інших методів, ніж ті, які раніше використовувала Росія. Це, наприклад, те, що ми спостерігаємо при використанні найнятих людей, які часто навіть не усвідомлюють, для чого вони або ким вони найняті, щоб виконувати такі індивідуальні акти саботажу й диверсій».
А кого конкретно Росія використовує в Європі для проведення своїх підривних й диверсійних дій? Адже, ви згадали, що європейські країни видворили більшість осіб із дипломатичних місій Росії, підозрюваних у приналежності до російських спецслужб. Натомість для проведення таких диверсій, як підпали складів зі зброєю, диверсії на оборонних підприємствах, на коліях, інфраструктурних об’єктах, або вбивства чи отруєння ворогів Путіна, потрібні професіонали, так би мовити, «ті, хто свою справу добре знає...».
«Операції із фізичної ліквідації ворогів Путіна, про які ви говорите, традиційно ще із часів Радянського Союзу здійснюються спеціальними підрозділами, нині ГРУ та СВР, у які входять високоспеціалізовані офіцери цих спецслужб. І саме вони виконують найзухваліші та найскладніші операції, пов’язані саме з фізичним усуненням супротивників. Це традиційні форми і методи роботи. Однак в масовій операції, яка не вимагає складних навичок, вочевидь неможливо задіяти всіх цих висококваліфікованих офіцерів. Тому в останні роки Росія почала перевіряти можливість використання людей, завербованих із кримінального середовища, або людей, які здійснюють просту диверсійну діяльність або елементи якоїсь диверсійної операції. Наприклад, підкласти щось, зробити фото або, скажімо, встановити камеру. Для цього можна наймати та вербувати людей, які не мають абсолютно ніякої підготовки та зв’язків із кримінальним світом. Вони часто можуть навіть не знати, в чому беруть участь. Для таких операцій їх шукають анонімно за допомогою різного роду цифрових програм, додатків в Інтернеті. І часто, як відомо, таких людей вербують у більшу мережу за допомогою, наприклад, каналу Telegram чи інших популярних месенджерів або комунікаторів. У цьому випадку ми маємо справу з ситуацією, в якій ці люди фактично навіть не знають, хто їх найняв, тому що вони також отримують винагороду анонімно, часто з використанням біткоїнів. І це можуть бути люди, які, наприклад, якби знали і були впевнені, хто їх найняв, не зробили б цього. Це діяльність нового типу із використанням цифрових інструментів, завдяки якій Росія може проводити операції без будь-яких витрат, тому що вся ціна зводиться до сплати кількох сотень доларів такій людині. Таких людей не треба готувати, брати за них відповідальність, адже коли їх затримають, Росія не має жодних підстав зізнаватися у тому, що вона їх найняла. Тому такі дії для неї, можна сказати, безкоштовні. Це нова форма, яка насправді може завдати великої шкоди в довгостроковій перспективі в критичних ситуаціях, оскільки вона дозволяє здійснювати різні види діяльності у масовому масштабі. Звичайно, такі непідготовлені люди особисто не виконують найскладніших операцій, тому що вони просто не мають відповідних навичок. Але часто ці диверсійні операції складаються з послідовності дій, у зв’язку з чим цим займається велика група людей, а роботу завершує хтось із високою кваліфікацією. Ми говоримо про нове явище, дуже небезпечне та потенційно з високою ймовірністю ураження у ситуаціях гарячого конфлікту».
Отже, для здійснення так званих гарячих диверсійних дій потрібні особи, котрі мають відповідну підготовку й знання, тобто це професійні офіцери розвідки або сил спеціальних операцій, яких відправляють у вигляді груп у певний час і у певне місце. А хто займається підготовкою до цих диверсій на місцях?
«Для такої операції, виконувати яку потім приїжджає згаданий навчений спецпідрозділ у певний момент й у певному місці, необхідна підготовлена заздалегідь протягом тижнів чи місяців відповідна інфраструктура. Наприклад, хтось має привезти матеріали, обладнання, орендувати квартиру, провести розвідку. І для окремих елементів такої операції є можливість залучення різних людей. Фінальну операцію здійснюють професіонали, які у певний день з’їжджаються у дане місце з п’яти-шести різних напрямків. Вони зустрічаються у цій точці і проводять операцію, її найбільш складну частину, і яка вимагає найбільших фахових знань й навичок. Однак ці типи операцій формуються, як я вже сказав, різними елементами. Частина знань отримується за допомогою цифрової розвідки, за допомогою кіберпристроїв або програм, а сама операція виконується в певний момент, який буде визначено. Потім прибуває спецпідрозділ, який виконує операцію. Тут, у Польщі, також був відомий випадок, коли такі операції готувалися в аеропорту в Ясьонці під Жешувом. Але у співпраці української та польської спецслужб цю групу, тих, хто готував цю операцію, заарештували на території України. Але відомо, що для такого роду операцій також потрібно залучати людей на місці. Це не може зробити тільки команда, яка приїздить. Повинні бути місцеві жителі, які мають доступ до такого аеропорту. Вони повинні бути завербовані заздалегідь, і вони повинні надати інформацію, на основі якої можна створити весь план операції».
Отже, у довгостроковій перспективі, за вашими словами, подібні диверсійні дії російських спецслужб розраховані, крім підриву суспільно-політичних настроїв щодо продовження підтримки України, також на побудову й створення відповідної інфраструктури, що дозволить використати її у разі серйознішого збройного конфлікту між Росією та країнами НАТО. Утім, крім цих традиційних методів проведення таємних та диверсійних операцій на території країн Євросоюзу та НАТО, відбувається теж жорстка боротьба в інформаційному та кіберпросторі. Російські тролі активно використовують ряд важких тем, зокрема історію, аби вбити клин між поляками й українцями... Іноді складається враження, що вони це роблять досить ефективно. Як виглядає боротьба із інформаційними диверсіями? Чи програємо ми її росіянам?
«Сподіваймося, що ці дії не є ефективними, або принаймні не настільки ефективними, як цього хочуть росіяни. Але, безсумнівно, цей інформаційний та цифровий простір протягом багатьох років був полем дуже масової діяльності, яка посилилася в останні два роки під час російського вторгнення. Однак ми протягом багатьох років знаємо, якою є методологія та які інструменти використовують російські спецслужби. І відтоді вони систематично вдосконалювалися. Все більше і більше простору, все більше і більше інструментів, починаючи від традиційних електронних засобів масової інформації до різних типів диверсій і дезінформаційних операцій з використанням Інтернету, різних типів телекомунікаційних каналів, соціальних мереж, де поширюється пропаганда, дезінформація, різні методи діяльності, спрямовані на вплив на позицію та соціальну свідомість таким чином, аби поляризувати суспільство, використовуючи усі ті делікатні питання, які розділяють окремі європейські суспільства, викликають емоції, напругу, суперечки, які відволікають увагу від того, що Росія вважає важливим. Перш за все, вони зосереджують соціальні емоції на внутрішній боротьбі, яка послаблює ці суспільства. А у випадку Польщі, яка безпосередньо межує з Україною, звісно, це всі ті теми, які можуть посварити, роз’єднувати два народи, зменшувати підтримку польським суспільством політики влади щодо України. На додаток, все це підігрівається усілякими конспірологічними теоріями і, звісно, посиланнями на історичні теми, на якісь ресентименти, розбіжності. Відомо, що вони адресовані тим соціальним групам, які живуть цими питаннями, тому що не все польське суспільство зосереджене на історичних питаннях. Але так склалося, що ті, хто цікавиться цим, є активною частиною суспільства, яка живе різними типами дискусій на ці теми. Усі ці питання, які можуть будь-яким чином погіршити відносини Польщі з Україною, експлуатуються в усіх формах, які сьогодні доступні у кіберпросторі та інформаційному просторі. Це один із дуже активних фронтів гібридної війни».
Пане полковнику, чи робить Захід висновки із диверсійної та агентурної діяльності, котрою Росія багато років займалася на території Європейського Союзу, країну НАТО. Чи маючи досвід протистояння совєтським спецслужбам у часи холодної війни, Захід сьогодні працює над створенням якоїсь спільної стратегії, над спільними інструментами протидії й запобігання російським підривним операціям, тактика й форма яких змінюється постійно?
«Ідея цих диверсійних заходів, які зараз проводяться, походить безпосередньо від методів і форм роботи КДБ часів холодної війни. Проте наразі російські спецслужби мають незрівнянно більший спектр можливостей впливу на західні суспільства, ніж раніше. Завдяки сучасним інформаційним технологіям, завдяки Інтернету, завдяки електронним медіа вони мають можливість користуватися інструментами, про які раніше могли лише мріяти. Щоб не казали, але західний світ, скажімо так, не був настільки підготовленим і ефективним у боротьбі з цими операціями російського впливу під час холодної війни. Західні спецслужби, так, але суспільства були дуже сприйнятливі до таких дій Радянського Союзу. Сьогодні, звісно, апарат спецслужб західних держав також має дуже дієві інструменти для протидії цим операціям. Однак памятаймо, що найважливішою зброєю, яку Росія, на жаль, використовує проти західних суспільств, є те, що є найбільшою силою Заходу, тобто свобода слова. Свобода обміну інформацією, свобода дискусії тощо. Тобто все, що є силою демократії, використовується проти цих суспільств і проти цієї демократії. І це найбільший парадокс усієї цієї ситуації.
Тому, звісно, сьогодні спецслужби набагато обізнаніші, ніж раніше. Вони набагато ефективніші, вони мають основну перевагу сучасного Заходу — це інструменти, механізми співпраці, обміну інформацією, які дозволяють набагато ефективніше, скоординованіше ділитися всіма здобутками та навичками, проводити скоординовані операції, передусім завдяки досвіду НАТО, яке розробило дуже ефективні інструменти протидії російським операціям. Проте проблема полягає у масштабах і можливостях знайти правильну відповідь і достукатися до суспільства. І тут, на мій погляд, є дуже серйозна проблема, яка вимагає набагато серйозніших дій і набагато більших зусиль для координації зусиль. Не тільки спецслужб як таких, адже спецслужби мають свою специфіку. Вони діють в тіні, таємно. Кмітливість полягає в тому, щоб використати набуті спецслужбами знання та навички у взаємодії з іншими елементами державних та міждержавних структур для належної протидії цим операціям у сфері громадської свідомості. У цьому у нас була дуже цікава ініціатива. Це нові форми, які використовуються державою, американськими спецслужбами на території України, вони застосовувалися у перші місяці. Інформація, отримана американською розвідкою, яка традиційно використовувалася лише в умовах секретності, була оприлюднена рішенням американської влади, щоб вирвати з рук росіян перевагу, що випливає з наявності інформації. Тобто розвідувальна інформація про плани росіян, про їхні дії оприлюднювалася, щоб насамперед запобігти цим діям для впливу на політичну та міжнародну ситуацію з метою побудови відповідної реакції для нейтралізації цих російських планів. І це нова форма. Ми повинні продовжувати працювати в цьому напрямку, тобто використовувати всі знання, якими володіє державний апарат для протидії диверсіям і диверсійним діям в інформаційній сфері, які здійснює Росія».
Тарас Андрухович
