Мирний план Зеленського та ультиматум путіна

Мирний план президента України Володимира Зеленського, з яким він відвідав Сполучені Штати Америки, наразився на прохолодну реакцію заокеанського партнера України. Скептичні, а подекуди й критичні зауваження пролунали в американській та світовій пресі. Українські експерти розійшлися у своїх оцінках намагань Зеленського активізувати збройну та фінансову підтримку Києва у відбитті російської агресії

Українці вшанували пам’ять загиблих українських воїнів на Майдані Незалежності в Києві

EPA/SERGEY DOLZHENKO

Мирний план президента Володимира Зеленського, який він представив у США, передбачає примус росії до поваги до міжнародного права, статуту ООН та непорушності державних кордонів в Європі після Другої світової війни, стверджують офіційні особи в Україні. Текст цього плану не оприлюднений. Голова президентського офісу Андрій Єрмак заявив, що план містить пункти, що мають чутливу інформацію і не підлягають оприлюдненню через те, щоб не припуститися витоку такої інформації для росіян. Зі свого боку, радник глави офісу президента Михайло Подоляк наголосив, що логіка мирного плану Зеленського передбачає опір агресору, перенесення розв’язаної проти України неспровокованої війни на територію росії, посилення економічного тиску на росію, встановлення збройного паритету українського війська з агресором і посилення тиску на російського диктатора владіміра путіна та його оточення й «швидкий демонтаж системи, яка є провокативною і яка не може існувати в сучасному світі». Подоляк назвав мирний план Зеленського «Планом перемоги України». Він заявив, що на прикладі воєнної операції Сил оборони України в Курській області росії й далекобійних ударів по території інших областей рф зброєю українського виробництва виглядає, що примус агресора до миру єдина можливість максимально позбавити росію грошей на війну.

Ексміністр закордонних справ України Павло Клімкін схвалив цю ініціативу, але застеріг, що далеко не всі пункти мирного плану знайдуть підтримку на Заході:

— План — це фактична спроба спакувати політично і медійно питання, які критичні зараз для нас. Ідея цього плану — перше, привернути увагу, і це дуже правильна ідея. На фоні тих викликів — це Штати, це Близький Схід, це Європа, яка сиплеться. Другий момент — це бажання сказати, що не можна схвалити пункт плану №3 і не схвалити №7, оскільки вони всі зав'язані й мають свою логіку. Тому, коли мене питають, що це взагалі, чому так пафосно, я вважаю, що сама ідея пакування того, що нам потрібно, вона однозначно варта того, щоб спробувати. Чи це допоможе запустити все, що ми хочемо, особливо стосовно гарантії безпеки, відповідь, на жаль, ні. І ми це прекрасно розуміємо, але створити рух, надати цій дискусії нової динаміки — однозначно так. По деяких питаннях ми отримаємо прогрес, я впевнений, ну і, власне, знаючи, що відбувається по дискусіях. По деяких питаннях ми, скоріше за все, зависнемо.

Альтернативою мирного плану Зеленського у світі є пропозиції припинення бойових дій, сформульовані лідерами Китаю та Бразилії. Ці пропозиції не передбачають повернення України захоплених росією територій, а лише зупинку інтенсивних бойових дій на фронті. Такий план може зацікавити країни Глобального півдня, але не знайшов широкої підтримки в Європі, зазначають оглядачі. Проте цей план вже підтримали у Швейцарії, а головним двигуном його просування став одіозний прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан. За лаштунками Генасамблеї ООН він провів переговори з представниками Китаю та Бразилії та запропонував ідею «мирного саміту» між президентом України Володимиром Зеленським і російським диктатором владіміром путіним. За повідомленнями західної преси, зараз обговорюється місце проведення відповідної зустрічі Угорщини, Китаю, Бразилії, Франції й Швейцарії. Керівництво Євросоюзу роздратоване такою активністю Орбана і звинувачує його в перевищенні службових повноважень.

На цьому тлі український політтехнолог Олексій Голобуцький бачить цілу низку проблем з реалізацією мирного плану Зеленського і вважає, що шанси на його успіх вже втрачені:

— На жаль, в нас були найкращі часи, коли ми були на вістрі уваги — це 2022—2023 рік. Якщо ми тоді не змогли переконати західні еліти перестати бути росієцентричними, стати україноцентричними, то зараз в нас жодних шансів це зробити немає. Коли Туск робить такі заяви, і це зрозуміло, що він не так не думає, я думаю, ця Волинська різня і всі інші, він просто думає, як думає Байден, як думає Шольц, як думає Камала Гарріс, як думає Дональд Трамп, як думають вони всі. Вони думають не на десятиріччя вперед протистояння з росією, вибудову якогось міжнародного права у сфері безпеки. Так вони думають тупо про свої вибори. Це криза європейсько-західної політичної культури. План перемоги Зеленського — це план перемоги, який був актуальний на початок 2023 року. Після провалу контрнаступу 2023 року, після того, що відбувається останнім часом, на жаль, слова Петра Павла, президента Чехії, про те, що Україні прийдеться змиритися з тим, що найближчим десятиріччям ми не відновимо свою територіальну цілісність. І що швидше ми прийдемо до цього усвідомлення, то простіше нам буде запропонувати план дій для Заходу. Тому що зараз ми пропонуємо те, що було актуально вчора. Зараз це не актуально. На це ніхто не підпишеться. Литовці, естонці, звичайно, підпишуться під цим. Але ми розуміємо, що найголовніші гравці в Європі — це не Великобританія, а це Німеччина. Взагалі, в Західному світі — це Америка. От як вони вирішують? Якби хоч одна з цих країн хотіла б, щоб ми стали членом НАТО, то ми могли б реально про це просити. Коли ти знаєш, що і в Америці, і в Німеччині в наступному році можуть прийти до влади політики, які не те, що НАТО нам не запропонують, які, дай Боже, взагалі не припинили нашу підтримку. Це не означає, що ми не праві, що Україна не права. Україна права, але проблема в тому, що гроші ми просимо в інших, зброю ми просимо в інших. Очевидно, і думаю, сподіваюся, для західних еліт, очевидно так, що путін дійшов до певної такої межі, за якою дуже багато буде залежати від того, чи готові нас здати одразу, чи все ж таки повільно і не здати, і частково тільки задовольнити інтереси того ж самого путіна. Нас ведуть дорогою на заклання. Цю дорогу можна поміняти.

Перед українським керівництвом постало завдання синхронізувати політику підтримки відбиття російської агресії між Сполученими Штатами та Євросоюзом, зазначають експерти. Одним з ключових моментів є тісні контакти та подальше переконання країн Заходу в хибності намірів піти на поступки російському диктатору путіну й погодитись на втрату Україною своїх територій, як вважає голова Інституту світової політики Євген Магда. Він назвав помилковими намагання офісу президента Зеленського зіграти на протиріччях між кандидатами в президенти Сполучених Штатів Америки й закликав до тіснішої співпраці з лідерами країн Євросоюзу: 

— План Володимира Зеленського, я так розумію, план перемоги, загубився за цими перепитіями американської політичної боротьби. Тобто, як на мене, проблема полягає в тому, що разом з президентськими виборами проходять вибори до Палати представників. І ми наприкінці 2023, на початку 2024 року, стали свідками того, якою може бути насиченою ця політика. І наскільки вагомою є Палата представників! Немає підстав говорити про крах українсько-американських відносин. Ні! Я не знаю, чи був представлений цей план Урсулі фон дер Ляйєн під час її візиту до Києва. Але і вона, і Олаф Шольц, і Анджей Дуда, і інші наші європейські союзники, і Еммануель Макрон, і всі інші, заслуговують на те, щоб цей план побачити. Просто на сьогоднішній момент один з елементів українського впливу полягає саме в тому, що ми можемо бути вістрям в боротьбі добра і зла, глобально себе позиціонувати в цьому світі. Але для цього треба працювати більше і створювати нові інформаційні приводи.

Тим часом державний секретар США Ентоні Блінкен заявив, що російський диктатор владімір путін може взяти участь у зустрічі лідерів G20, «якщо буде консенсус серед усіх членів» і «якщо це буде корисно». Він додав, що американська ідея ніколи не полягала «у виключенні росії або голови Кремля владіміра путіна з G20». І це прозвучало на тлі заяви президента Бразилії Луїса да Сілва про те, що Бразилія може заарештувати путіна за ордером Міжнародного кримінального, якщо він приїде на саміт G20 у Ріо-де-Жанейро. Західні партнери України обговорюють можливість зв'язатися з російським диктатором владімром путіним перед зустріччю G20, яка відбудеться в листопаді в Бразилії. А причиною цьому стало те, що наразі немає ознак, що Кремль планує відступати у війні з Україною, повідомляє західна преса. Згідно з цими повідомленнями американські посадовці намагаються знизити очікування зі схвалення запиту Києва на використання американських ракет дальньої дії для ударів по цілях всередині російської території.

Олександр Савицький