Грузію чекає один із найважливіших виборів у її історії. Сьогодні громадяни цієї країни обирають новий парламент.
Партія «Грузинська мрія», яка докладає всіляких зусиль, щоб утриматись при владі на четвертий термін, зіткнулась з чотирма основними опозиційними партіями: «Єдиним національним рухом», «Сильною Грузією», «Коаліцією змін» і партією «За Грузію».
На думку чинної грузинської влади, перемога опозиції призведе до втягування Грузії у війну з Росією. Опозиціонери натомість попереджають, що перемога керівної партії остаточно закриє для Грузії двері в Європу і розверне країну у напрямку «руского міра».
Перебуваючи у Тбілісі, журналістка Польського радіо для України Христина Пічкур, розмовляла з Ґеоргієм Бадрідзе, старшим науковим радником Грузинського фонду стратегічних і міжнародних досліджень, а також з політологинею Есмою Ґумберідзе.
07:08 [i] MAG GRUZJA UKR.mp3 Доленосні вибори в Грузії: чого від них чекати?
Георгію, ми зустрічаємось з вами в грузинській столиці у день парламентських виборів. Лунає багато голосів, що цього року вибори будуть особливими. Керівна партія «Грузинська мрія» стверджує, що це вибір між війною та миром, а опозиція, зі свого боку, говорить, що це вибір між Заходом і Росією. Як ви це бачите?
- Політики та представники ЗМІ часто люблять вживати термін «історичний», коли йдеться про певні політичні події, як-от, наприклад, вибори. Що ж, ці вибори справді будуть історичними. Результати цих виборів визначать історію Грузії на багато років вперед: Грузія або повернеться на шлях, який дозволить на членство в Європі та побудову сильних демократичних інституцій всередині країни, або зробить Грузію ізольованою та підконтрольною Росії територією з обмеженим суверенітетом і дуже малими перспективами на майбутнє. Ця ізоляція дала б Росії набагато більше важелів впливу на Грузію. Тож так, у певному сенсі це вибір між Заходом і Росією.
По-друге, риторика правлячої грузинської партії щодо вибору між війною та миром прямо скопійована з російського наративу. Насправді вона сягає далеко у минуле. Гадаю, Джордж Оруелл усміхнувся б, якби це почув, тому що це, власне, відображення «подвійного мислення» з 1984 року: «Війна є миром, а мир є війною». Коли хтось говорить, що вибір Росії — це мир... Чи може бути щось ще більш божевільним?
Якщо говорити про пропаганду, чи могли б ви навести якісь конкретні приклади, де вона простежується?
- Ця антизахідна, антидемократична пропаганда досягла гротескного рівня, особливо в останні кілька місяців, тому що під час виборчої кампанії «Грузинська мрія» навіть не намагалася давати популістських обіцянок щодо економіки або, наприклад, соціальних питань. Єдине, про що вони зараз говорять, це те, як вони нібито заборонили одностатеві шлюби, які ніколи не були дозволені в Грузії. Вони також говорять, що борються за захист Грузії від морального тиску з боку Заходу. І, звичайно, вони намагаються посіяти страх. Це єдиний продукт, який вони намагаються «продати», говорячи про буцімто змову так званої Партії глобальної війни, яка хоче втягнути Грузію у війну з Росією. І, на жаль, я можу уявити, що люди, які мають обмежений доступ до об’єктивної інформації, можуть в це повірити.
Першою людиною, яку я зустріла в Тбілісі, був водій таксі. Коли він дізнався, що я з України, він сказав: «Слава Україні!» та висловив сподівання, що з Україною все буде добре. Водночас, як виявилось при розмові, він є прихильником «Грузинської мрії», яка вважається, можливо, не антиукраїнською чи антизахідною, але проросійською партією. Щиро, я була трохи збентежена.
- Ви щойно навели приклад когнітивного дисонансу, тому що ці дві речі, очевидно, сильно суперечать одна одній, адже одна з головних ліній грузинської урядової пропаганди полягає в тому, щоб, показувати, мовляв, подивіться на Україну – вона не підкорилася Росії, а тепер там триває війна та руїни. Вони перетворюють сміливість українського керівництва на звинувачення самої ж жертви.
До речі, вони також звинувачують Грузію у війні 2008 року. Натякають на те, що це нібито якісь західні джерела спровокували обидві війни (у Грузії та Україні – ред.), а не Росія, яка спочатку вторглася в Грузію в 2008 році, а пізніше в Україну в 2014 та 2022 роках. Це пряма російська пропаганда, яка, як я згадував вже раніше, подекуди має вплив на деякі групи людей, які мають обмежений доступ до інформації і є більш вразливими до урядової пропаганди.
Політолог Есма Ґумберідзе говорить, що дуже складно передбачити результати виборів. Не виключає, однак, що є ймовірність фальсифікації виборчого процесу.
- Я чула від представників місії зі спостереження за виборами, що людям пропонують гроші за те, щоб вони віддали свої посвідчення особи та не йшли голосувати або щоб за них пішов проголосувати хтось інший. Мені відомі також історії людей з інвалідністю. Є різні організації, які допомагають людям з обмеженими можливостями. Ці послуги фінансує держава, тож у цих людей заздалегідь питають, за кого вони голосуватимуть. Я знаю осіб з інвалідністю, яких завжди супроводжували державні службовці на виборчу дільницю, і їм дуже важко сказати: «Ні, цього разу я обійдусь без вас і піду сам голосувати», тому що часто залежать від соціальних виплат.
Цьогорічні вибори в Грузії називають референдумом щодо європейського майбутнього країни. Есма Ґумберідзе підкреслює, що жодна з політичних сил відкрито не визнає, що не хоче інтеграції з Євросоюзом.
- «Грузинська мрія» також говорить про Європу. Представники цієї партії не говорять, що не хочуть вступу Грузії в ЄС. Однак уряд намагається викликати в людей дуже негативні емоції, наприклад, вселяти страх. Не лунає чітких слів про те, що Росія хороша, тому що ніхто в Грузії в це і так не повірить. Проте ми чуємо, що ми повинні йти на компроміс (з Росією – ред.) і що Європа є злом, яке суперечить традиційним цінностям».
Христина Пічкур