Свого часу хтось сказав, що в виборах президента США повинен голосувати кожен мешканець планети. І ця іронічна увага цілком слушна, позаяк американські вибори мають глобальний вплив на світ і тою чи іншою мірою відображаються на житті кожного з нас.
5 листопада пройдуть вибори 47-го президента США. Ця виборча кампанія є безпрецедентною в новітній американській історії з огляду на неймовірне жорстке протистояння між двома кандидатами і гостру поляризацію суспільства, яка подекуди межує з конфронтацією. Окрім того, в цій кампанії було чимало небуденних подій: численні судові процеси проти республіканця і мільярдера Дональда Трампа, дві спроби вбити Трампа, одна з яких йому ледь не коштувала життя, заміна кандидата в президенти від демократів з чинного президента Джо Байдена на віце-президента Камалу Гарріс і багато чого ще.
Боротьба між Гарріс і Трампом є напруженою до останнього і передбачається, що все вирішиться в так званих хитких штатах. Хиткими штатами називають штати, де Республіканська і Демократична партії мають дуже подібний рівень підтримки, а розрив між кандидатами є мінімальним.
У цій президентській кампанії такими штатами вважається Мічиган, Аризона, Невада, Пенсильванія, Джорджія, Вісконсин та Північна Кароліна.
Про американську президентську кампанію загалом, і про можливий вплив виборів у США на війну в Україні, Назар Олійник розмовляв з американським професором політології Олександром Мотилем з Ратґерського університету.
Назар Олійник: Пане професоре, більшість опитувань свідчать про дуже рівну боротьбу між двома кандидатами до президентства. Проте простежується певна тенденція росту підтримки Дональда Трампа. Зрозуміло, робити прогнози — це невдячна річ. Але не можу не втриматися від питання про те, як Ви бачите, хто має більші шанси на перемогу. Кого Ви бачите переможцем цих дуже напружених перегонів і чому?
Олександр Мотиль: В цій хвилині я схиляюсь до думки, що виграє саме Дональд Трамп, а саме тому, що останніми тижнями він так був приблизно на два-три відсотки позаду Камали Гарріс, а тепер він так в загальному трішечки лідирує. Так що він набрав, здається, дещо більше підтримки за останніх, скажімо, три-чотири тижні. Якщо це продовжиться, ну ще кілька днів, то, звичайно, він мав би виграти. Але найважливіше є не те, що більшість американців його підтримує, а справа полягає в тому, що ці ключові штати, а їх вісім-дев'ять, у тих штатах, фактично, вирішується вся боротьба. Вони [штати] вирішують, хто виграє, а хто програє. В теперішньому часі Трамп лідирує у тих штатах, в кількох досить переконливо, в інших так на піввідсотка, на відсоток. В принципі, статистично, дивлячись на ці піввідсотка – відсоток, то це нічого не означає.
Але коли приглянутися до того, що все-таки є ознакою певної перемоги, певного лідерства самого Трампа, то, на жаль, важко не прийти до висновку, що він виграє ці вибори.
Н.О.: А в чому, власне, феномен Трампа. Ну, бо він сенсаційно переміг в 2016 році, майже переміг у 2020 році році і зараз близький до того, щоб повторити свій успіх з 16-го року. Він «непотоплювальний». Американське суспільство здається динамічне, а цій людині 77 років. У принципі, нових ідей він не пропонує. Чим він підкуповує, скажімо так, чим він захоплює велику частину американського суспільства? Тим своїм гаслом «зробимо знову Америку великою», «Make America Great Again»? Чи якісь інші моменти Ви би тут ще виділили?
О.М.: Звичайно, ніхто не є проти того, щоб Америка знову була сильною.
Так що це порожній лозунг, його можуть підтримати всі або ніхто. Він пропонує своїм виборцям не так програму, хоча там є елементи [програми], значить, закрити всі кордони, прибрати всіх іммігрантів. Ну, це такі демагогічні [речі]. В основному він пропонує людям себе, самого себе. Голосуйте за мене не тому, що я особливо розумний, не тому, що в мене є надзвичайно якісь вироблені політики чи політика і я точно знаю, що я хочу зробити. Ні, голосуйте за мене, бо я є Дональдом Трампом, я є сильним і вольовим, я є людиною, яка все зробить, що вам обіцяє.
Що він обіцяє? Він обіцяє зробити те, що він хоче, а що він хоче, не зовсім зрозуміло, попри те, що хочу виграти і бути президентом. Але він створив таку персону, такий імідж себе, який до певної міри відповідає правді і до великої міри не відповідає правді, що він такий вольовий. І тому саме його бояться його противники, бо він, на жаль, дуже нагадує, ну, демагогію, в найкращому сенсі слова — фашиста, що йому інколи закидають. В кожному разі, в нього є чіткі авторитарні тенденції. Він побудував такий культ особистості, і це людям імпонує, бо вони шукають прості відповіді на складні питання, і він пропонує їм найпростішу відповідь на всі питання. А значить, «я, мене, виберіть мене і все буде гаразд». На жаль, так буде. Але воно звучить переконливо, частинно тому, що альтернатива Гарріс-Байден, вона якась така трохи квола, якась непереконлива. А він такий, розумієте, мужик, пропонує себе: «давайте голосуйте і все буде гаразд».
Н.О.: Ну, Гарріс назвала його, як і частина оглядачів, фашистом. Чи Вам не здається, що, власне, це не надто сприяє дійсному розумінню феномену Трампа і трампізму, а тільки фактично є образою, а не є якимось реальним діагнозом, коли ми говоримо, що Трамп є фашистом?
О.М.: Розумієте, я особисто переконаний, що типовим фашистом є Владімір Путін. Він побудував чіткий культ особистості і вважає себе наймудрішою людиною на світі, він зосередив усю владу в своїх руках. І головне, система, якою він править в Росії, вона не є, звичайно, демократичною. Вона є або диктаторською, чи то авторитарною, а може навіть і тоталітарною.
Так що, фашизм складається з цих двох моментів — авторитарний лідер, який побудував культ особистості і рівночасно авторитарна політична система. Коли людина просто вважає себе культом особистості, це ще не фашизм — це просто демагогія. Мусить бути цей додатковий елемент.
Адже, щодо самого Трампа в нього, звичайно, є ця схильність до культу особистості, є цей нарцисизм, і це переконання, що він є Божим даром.
Але система ще залишилася і, мабуть, залишиться демократичною, якщо він виграє, Якщо йому вдасться зруйнувати американську демократію, а я думаю, що навряд чи йому таке вдасться, але якби йому таки вдалося, ну, тоді можна справедливо говорити про фашизм в Америці. До того часу, скоріше йде мова про фашистськоїдські тенденції, скажімо так.
Н.О.: На Вашу думку, що означає для України перемога Трампа, якщо вона відбудеться? Він уже довший час, Трамп, тиражує свою фразу про те, що він закінчить війну за 24 години, не озвучуючи, як він саме цього досягне. Натомість були різні журналістські розслідування, які показують, що, фактично, йдеться про замороження конфлікту, про те, що на Україну буде чинитися тиск, щоб вона пішла на поступки Путіну в територіальному питанні. Знову ж таки, нейтральний статус. Це, зокрема те, що озвучує кандидат на пост віцепрезидента від Трампа Джеймс Девід Венс. Чи це означає фактично, що Путін може досягнути своїх цілей, власне, завдяки перемозі Трампа?
О.М.: Ну, тут, значить, моя відповідь неоднозначна. З однієї сторони, без сумніву, що Трамп, а тим більше зараз, ставиться в найкращому випадку дуже нейтрально до України, в гіршому — ворожо. Він не раз розкритикував президента Зеленського, критикував Україну. Венс останнім часом заявляв, що настав час припинити війну, заявляв про те, що є добрі і недобрі сторони в цій війні. Ну, це, звичайно, абсурд, але тим більше це аморально. З геополітичної точки зору це не тільки аморально, це навіть і дурнота.
Так що, в найкращому випадку вони [Трамп і Венс] нейтрально ставляться [до України], а в найгіршому — негативно. Але є тут певна можливість, що не зовсім все так буде погано, як собі можна уявити. Ця можливість полягає в тому, що сам Трамп вважає, що він є геніальним політиком.
Він, з однієї сторони, буде під певним тиском не втратити Україну. Він же постійно робить цей закид Байдену, що з огляду, що Байден був таким слабаком, Путін скористався з цієї нагоди і напав на Україну. І також завдяки тому, що Байден такий слабак, то Афганістан тепер попав у руки Талібану.
Чи він захоче, щоб через кілька місяців після його приходу до влади була явна перемога самої Росії? Тоді йому будуть закидати не тільки демократи, але й республіканці, що він втратив Україну. Ну, тут серйозне питання. Навряд [Трамп такого хоче].
Другий такий, скажімо, відносно позитивний, можливо, позитивний момент полягає в тому, що він, мабуть, серйозно вважає, що можна цю війну якось закінчити за 24 години. Може, це просто метафора? Може, він хоче просто сказати, що це відносно легко і швидко? Ну, ми знаємо, що кожна тверезодумаюча людина знає, що це неможливо, і таким чином назріває потенційно цікавий сценарій. Значить, дуже можливо, чи принаймні можливо, що сам Трамп прийде до висновку, що з тим мужиком, з цим бандитом Путіним неможливо розмовляти, що Путін вважає, що він більший геній від самого Трампа і що хоче якось скористатися з цього факту. Зовсім можливо, що прийде тоді до певного [зіткнення] між Трампом і Путіним, що не виключається. Люди, які підтримують Трампа, особливо серед української діаспори, а до речі, таких є досить, вони переважно наголошують, що Трамп, будучи вольовим, Трамп, будучи людиною тою чи меншою мірою авторитарною чи авторитетною, як вони інколи вважають, він просто не дасть собі плюнути в кашу, що він відповідно зареагує, і скаже, і зробить те, що він має зробити задля України. Як чуєте від мого тону, я не зовсім переконаний, що так буде, але треба визнати, що це є можливим.
Це був би для України, в кожному разі, найкращий сценарій, якщо прийде Трамп до влади. Тільки єдине питання і полягає в тому, яка тут вірогідність.
Чи скоріше буде Трамп схильний до якихось там поступок і чи він буде готовий продати Україну, чи скоріше піде на такий крок. Ми не знаємо. Я дещо більш песимістично ставлюся до самого Трампа. Але, як бачите, є теж і можливий оптимістичний чи принаймні напівоптимістичний сценарій, який можна намалювати. Побачимо.
Матеріал підготував Назар Олійник