Післявиборча американська лихоманка трусить світ і інколи складається враження, що лише росія зберігає шизофренічний спокій. Ймовірно, саме такого ефекту й хотіли досягнути росіяни, коли замість привітань розмістили на сайті Кремля інформацію про онлайн участь путіна в запуску атомного льодоколу. Такий собі натяк на майбутні успіхи росії в Арктиці, де вона конкурує за ресурси зі Сполученими Штатами та іншими країнами.
У першому потоці привітань Дональда Трампа з перемогою не було голосу путіна, ба більше — 6 листопада, коли Володимир Зеленський уже привітав Трампа по телефону, речник Кремля Дмітрій Пєсков заявив, що йому невідомо про плани путіна вітати Трампа з перемогою. «Не забуваймо, що йдеться про недружню країну, яка і прямо, і опосередковано залучена у війну проти нашої держави», — сказав Пєсков.
Дальші події й коментарі російської сторони, а особливо самого путіна, нагадують не стільки політику, скільки сварку подружжя, коли все ще ображена дружина повернулася з косметичного салону й уся така відновлена та вродлива, уже спідлоба позирає на свого заможного чоловіка, готова йому дорого продати свої пробачення.
Лише увечері 7 листопада путін, який раніше абсолютно нелогічно заявляв, що підтримує Гарріс, а його говорящі роти, зокрема, соловйов і Дроздєнко щосили критикували Трампа, неофіційно на форумі в Сочі привітав Трампа, визнав його мужність у ситуації з замахом і сказав що не лише погодиться на зустріч, якщо Трамп запропонує, але й сам може йому подзвонити
«Знаєте, я не вважаю, що і з мого боку соромно йому подзвонити. Не роблю цього, бо керівники західних держав із якогось етапу мало не щотижня мені дзвонили, а потім раптом припинили. Не хочуть — то й не треба. Ми, як бачите, живі, здорові і нічого розвиваємося, йдемо вперед. Якщо хтось із них захоче відновити контакти, я завжди говорив, хочу ще раз сказати: ми нічого проти не маємо. Будь ласка, контакти будемо відновлювати та вести дискусії».
Усі ці тонкощі не надто цікавили би світ і українців зокрема, якби Трамп не повторив багаторазово, що він іще до інавгурації подзвонить путіну і одним дзвінком припинить російсько-українську війну за 24 години.
Видання The Wall Street Journal повідомило, посилаючись на свої джерела, що Трамп іще не вирішив, як саме має це зробити. За даними джерел видання, Трамп розглядає кілька варіантів і всі вони нібито передбачають замороження війни за поточною лінією фронту, тобто, близько 20% території України залишаться окупованими.
Дмітрій Пєсков назвав публікацію у WSJ «абстрактною» та «знеособленою». В офісі Володимира Зеленського щодо статті зауважили, що «справжні плани президентів навряд чи анонсуються в газетах».
Так само оцінив матеріал і прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск. 9 листопада під час пресконференції він, відповідаючи на запитання про частково оприлюднений ЗМІ план новообраного президента США Дональда Трампа щодо України, підкреслив, що такий план, ймовірно, є лише на стадії підготовки. Однак, на його думку, найближчим часом можна очікувати на декларації, зокрема щодо дати припинення вогню, на якому кордоні воно діятиме та гарантій безпеки для України. «Це, безумовно, будуть рішення, які передбачатимуть менше втручання США в українські справи», — зауважив Дональд Туск.
Тож саме про можливості зміни парадигми в американсько-російсбких відносинах і, звісно, про зміни в ставлення США до війни в Україні я запитала експерта. Професор Артур Новак-Фар із Варшавської школи економіки підкреслив, що для США росія є дуже нерівноцінним гравцем на політичному полі, оскільки вона на цей момент васалізована Китаєм. А от саме Китай США давно розглядають як головного суперника, крім того, для них набагато пріоритетніша, ніж війна в Європі. безпека в Тихоокеанському басейні, де Китай особливо активний
Американці не можуть дозволити собі надто послабити там ситуацію, щоби не дозволити Китаю зайти занадто далеко. І вони, звичайно, визначають це як фундаментальне поле конфлікту, а не поле конфлікту між собою та росією. Більше того, у довгостроковій перспективі навіть із погляду росіян ця присутність китайців створює певні загрози, зокрема демографічні, якщо згадаємо пусті території в Сибіру і величезну базу населення Китаю, яке давно мирно почало колонізувати ці території давно.
Тож імідж росії не дуже хороший і вона не розглядається як якась серйозніша загроза для Сполучених Штатів. Вона сприймається як можливий театр конфлікту, можливо, як суб’єкт, який не функціонує у нехаотичний спосіб у міжнародному просторі, але це все.
Що ж, такий стан речей також має певні наслідки для конфлікту в Європі, тобто російської агресії проти України та західноєвропейських країн, які підтримують оборонні зусилля України.
Професор Новак-Фар зазначає, що американські пріоритети, який буде дотримуватися Трамп, не надто втішні не лише для України, але також і для Європи, яка потребує негайного посилення єдності та обороноздатності. Утім, навіть при слабкій Європі, росія все одно буде на світових задвірках, куди її запхав путін
Треба зауважити, що це просто мусить, бо це логічно, схилити лідерів Європейського Союзу чи держав-учасниць Європейського Союзу до набагато тіснішої співпраці, ніж вони мають досі.
Тому що якщо вони не згуртуються і не домовляться — вони будуть дедалі слабшими по відношенню до міжнародних партнерів, зокрема США, але також і до Китаю. Що ж, росія тут відіграє меншу роль, тому що вона маргіналізована через цю свою надто агресивну політику, і тут треба нагадати, що саме в цьому пункті президент путін абсолютно помилився, оскільки він маргіналізував свою власну країну. Тому вона тут не буде, так би мовити, дуже важливим суб’єктом.
І в цьому контексті, якщо вони так об’єднаються, — питання в тому, чи прискорить це, чи сповільнить інтеграцію України до Євросоюзу. Ну бо якщо вони продовжуватимуть єднатися і працюватимуть над поглибленням інтеграції, то менше часу та ресурсів піде на приєднання України або відкриття дверей для вступу України до Європейського Союзу.
Численні спроб прогнозувати на такому багатовекторному та ще й багатошаровому матеріалі допомагають лише у встановленні головних акцентів, — підкреслює професор Артур Новак-Фар, але передбачити точний розвиток подій не в змозі навіть безпосередні персонажі політичних ігор
Якою буде ця дійсність – побачимо. Бо все це означає, що ми маємо тут спостерігати за подіями й дивитися, куди вони насправді підуть, бо ми не маємо чіткої картини реальності тут і не можемо мати, бо навіть якби ми запитали самого Трампа чи навіть путіна — вони би нам теж більш-менш сказали, що тепер все залежить від того, як воно більш-менш складеться.
Звукову версію передачі Ви можете послухати в доданому аудіофайлі
Сніжана Чернюк