У червні цього року у Польщі відкрили комунікаційну групу, яка допомагатиме Україні боротися із російською пропагандою та дезінформацією. Це спільна ініціатива Польщі та США. Презентація групи відбулася при МЗС Польщі у Варшаві.
Як зазначили під час презентації групи американський дипломат Джеймс Рубін та уповноважений міністра закордонних справ Польщі з питань протидії міжнародній дезінформації Томаш Хлонь, «кремль регулярно використовує брехню та маніпуляції, щоб підірвати солідарність світу з українським народом, який захищає свою Батьківщину». Ця група має боротися з неправдивими наративами про російську агресію проти України та підтримувати підхід, що ґрунтується на фактах, у глобальному інформаційному середовищі.
«Запуск Української комунікаційної групи є сильним сигналом нашої спільної рішучості продовжувати підтримувати Україну в її боротьбі з російським вторгненням», — зазначили у МЗС Польщі.
Сьогодні саме російська дезінформація, пропаганда стала зброєю, яка має сильний вплив не тільки на армію, а й на суспільство, на політиків. Звичайно, як говорить Катажина Шаран, кожна країна виробляє власні засоби комунікації як контрзаходи. За її словами, за останніх 10 років російська пропагандистська машина суттєво розвинулася.
«Це тема, яка була з нами багато-багато років. Власне, перші серйозні сигнали про те, що треба починати діяти, були ще в 2014 році, коли фактично почалося вторгнення росії в Україну. Повномасштабне вторгнення два роки тому показало нам, наскільки розвинулася російська пропагандистська машина, і справді наші зусилля тут були активізовані для більш ефективної протидії.
Саме МЗС займається темою протидії дезінформації, переважно російської, де-факто з 2017 року, коли ми створили першу команду в міністерстві, яка почала моніторити, досліджувати та шукати рішення, як їй ефективно протидіяти.
Сьогодні у нас є команда з двадцяти людей і окремий відділ, який займається виключно цим. Ми добре знаємо, що моніторинг дезінформації є лише одним із елементів, тому що ми повинні мати так зване ситуаційне усвідомлення того, з чим ми маємо справу та як виглядає загроза. Вона також розвивається, змінюється, стає все більш просунутою, на жаль.
Це не така проста, тупа, як я її називаю, пропаганда, але часто ми навіть не усвідомлюємо, що те, з чим ми маємо справу, — це дезінформація.
Тобто всілякі спроби підірвати нашу довіру до демократичних інституцій, підірвати нашу довіру до альянсів, таких як НАТО чи Європейський Союз. Це всілякі спроби сказати, що санкції не працюють.
Ми добре знаємо, звідки походять і чим надихаються ці меседжі, які доходять до нас, знаємо, кому і яким цілям вони служать», — говорить експертка.
Методи і прийоми дезінформацуії ускладнюються. Але в тому сенсі, що вони добре камуфлюються, хоч самі повідомлення є настільки простими, наскільки й неправдоподібними, ба бальше, абсурдними. Але тим і здатні впливати на маси. Все, звісно, залежить від середовища, на яке вони скеровані, і на те, наскільки здатні люди критично мислити.
Які приклади на Заході найбільш яскраві таких вкидів, про які сьогодні сміливо можна сказати, що це пропаганда і дезінформація?
«Приклади таких інформаційних операцій нам вже показали німці, які виявили двійника відомого медіаресурсу. Вебсторінки відомого медіа, якому люди довіряють, дублюються лише з невеликою зміною, непомітною для звичайного користувача, і там відтворюється абсолютно дезінформаційний контент, який вводить нас в оману, поляризує суспільну дискусію, підсилює певні елементи, які, природно, не викликають серйозних коментарів у суспільстві, але через інспірацію, саме через використання штучного інтелекту, ботів тощо, вони починають жити власним життям, і люди перестають вірити в те, що правда, а що ні.
Наприклад, люди дивляться на сайт Deutsche Welle і думають, що вони читають Deutsche Welle, а насправді це інформаційна операція. Суть її в тому, щоби скопіювати лише вигляд вебсайту, а розмістити там зовсім інший контент. І через те, що люди не заходять на сторінку, не завжди перевіряють інформацію, а просто поширюють її. Тому ми так часто беремо участь у поширенні, цієї інформації. Це наче не зовсім вже дезінформація, бо ми робимо це дуже ненавмисно. Але нас наче використовують для того, аби поширюватти цю дезінформацію.
Іншим прикладом є операції впливу Portal Combat. Тут французи мають спеціалізовану агенцію, яка моніторить ці справи. Там просто створюються нові ЗМІ, які нібито локальні, нібито зазвичай показують щось місцеве, цікаве, що цікавить людей. Вони спершу намагаються втертися в довіру суспільства, а потім туди починають просочуватися наративи, які служать Путіну, а не західним суспільствам», — говорить Катажина Шаран.
Медіасфера, соцмережі — дуже вигідна площина, через яку можна впливати на суспільства і росія цим користується. Як говорить Катажина Шаран, останні події із повіддю у Польщі це добре показали.
«Дуже легко показати, здавалося б, абсолютно абсурдні речі в тих дезінформаційних повідомленнях. У випадку з останньою повіддю ми мали приклади таких інформацій. Що територія залита, уряд не може з тим впоратися, що він не дбає про своїх громадян, і взагалі він дбає лише про українців і Україну, а всі кошти йдуть для допомоги українцям, а не на допомогу своїм громадянам.
Все це, як було видно, підігрівалося ззовні. Це, по-перше, були неправдиві повідомлення. А потім цю ситуацію навколо повіді намагалися повернути в політичну дискусію, використати людську біду для розігрівання певних антиукраїнських настроїв у польському суспільстві. Бо, як відомо, люди в емоціях легше впадають у такі крайні думки, що щось чорне, щось біле, тому було багато елементів, які взагалі здавалися несумісними з темою повені. Але той факт, що, як ми знаємо, це було інспіровано ззовні, було відразу видно в наступних операціях у США під час ураганів. Там було використано ту саму тактику та ті самі методи дезінформації громадськості. Що мовляв знову винні українці, адже всю допомогу від західних урядів отримують вони, а не наші громадяни. Це постійне підігрівання, мовляв, навіщо ми допомагаємо Україні, коли у нас є свої проблеми, давайте зосередимося на собі. Це все в інтересах Кремля, щоб суспільства думали тільки про допомогу собі і перестали допомагати Україні. І відомо, чим це закінчиться», — говорить Катажина Шаран.
Як вони обирають цілі для пропаганди? Як працює таргетована пропаганда? Часто ми отримуємо в стрічі в такі повідомлення, хоч ніколи не підписувалатися на такі нгрупи.
Це фактично підготовлені дезінформаційні кампанії, пристосовані до конкретних цільових аудиторій. Ми також маємо інформаційні кампанії, але ми інформуємо суспільство про те, що робить польський уряд, які пріоритети нашої зовнішньої політики, ми робимо великі зусилля, щоб розповісти світові про роль Польщі в системі безпеки та роль Польщі в Європейському Союзі. А Росія витрачає величезні гроші на дезінформацію в цих суспільствах, а не на інформацію.
Ми мало чуємо від Росії про те, що вони роблять для світу. Головним чином, усі їхні ресурси спрямовані на те, щоби колотити, зривати дискусії в демократичному суспільстві, використовувати наші слабкості, які виникають з того, що ми маємо свободу слова, ми можемо вільно висловлюватись, чого, звичайно, нема в Росії. Все це вони насправді використовують проти нас. Але ми хочемо, щоб ця дискусія була демократичною, відкритою, тому єдине, що нам залишається, це інформувати суспільство, говорити з людьми, розповідати їм, що такі практики тестуються на них, щоб вони були обережні, щоб перевіряли інформацію, звідки вона береться, чи є надійними ті джерела, а не те, що я десь прочитав у якихось соцмережах, тому що друг надіслав мені посилання. Якщо друг надіслав посилання, запитайте друга: послухай, а звідки ти це взяв, це дійсно підтверджена інформація? І дуже часто виявляється, що це не так, що це просто інтернет-сміття, яке десь витає».
У Києві Жозеп Боррель сказав, що Захід, Європа, поки що програє, мабуть, ще не програла, але програє пропагандистську війну Росії, і він закликає європейські країни мобілізуватись. Як ви бачите, польська держава має можливості вийти з цього, якщо це ще можливо, тому що, звичайно, як ви сказали, Росія вкладає в це великі гроші і просто пре танком, а Європа, складається враження, чогось боїться, аби не сказати зайвого? А, може, в цьому проблема, можливо треба було б діяти трохи інакше, змінити підхід, так би мовити, діяти більш агресивно?
«Звичайно, я припускаю, що високий представник Боррель мав на увазі і неєвропейський світ - що ми там програємо інформаційну війну. Фактично Росія в Південній Америці, Африці, Центральній і Східній Азії також витрачає величезні кошти, щоб підкуповувати громадськість, купувати місцеві ЗМІ, надавати їм лише власну інформацію, яка є брехнею про те, що відбувається в Європі. що відбувається в трансатлантичних відносинах.
Це їхня мета, і справді Європа має тут об’єднатися. Незабаром Польща головуватиме в Раді Європейського Союзу - з січня - і польський голос тут має бути дуже сильним. Союз повинен об’єднатись, ми як країни-члени повинні разом докладати зусиль щодо того, як ми спілкуємося із зовнішнім світом, я маю на увазі країни так званого глобального півдня, де, об’єднавши сили, ми маємо шанс. Бо будь-яка країна, яка діє окремо, фактично використовуючи ті кошти, які у Росії є для цього, програє. Вони були там роками, вони давно це роблять, не вчора і не сьогодні, тому вони мають свої ЗМІ, стосунки з місцевими лідерами громадської думки, і це величезний виклик. Тому зараз ми будемо апелювати, ми вже апелюємо, ми спілкуємося з нашими колегами від Євросоюзу та НАТО про те, що спільними зусиллями ми повинні спільно проводити інформаційні кампанії в цих регіонах і розвіювати брехню Путіна та розповідати, як насправді виглядає світ, що відбувається в Україні, як виглядає ця війна, хто винен і хто невинен, і це повідомлення має бути простим, зрозумілим і підібраним відповідно до групи одержувачів. Тому ми говоримо з громадянами Африки інакше, ніж у Південній Америці. З різних причин, це історичні, постколоніальні та культурні проблеми, для вирішення яких необхідно використовувати всі інструменти та методи».
Говорити мовою, яку розуміє ця спільнота?
«Абсолютно. І іноді методом проб і помилок, а помилки трапляються. Бо не помиляються ті, хто нічого не робить. Траплялося, що деякі наші меседжі туди просто не дійшли, тому що були пропущені через фільтр європейського мислення. Вони зовсім не викликали резонансу в африканських суспільствах чи в Південній Америці. Ми вже засвоїли ці уроки, ми вже маємо знання, кращі дослідження. Країни (ЄС), безумовно, краще розуміють, як суспільства на півдні співіснують зі ЗМІ, користаються з них. Бо це також важливо - звідки ми отримуємо цю інформацію. Адже ера газет закінчилася, ми всі це знаємо, ще є телебачення, але не скрізь, і месенджери всіх видів, які ми маємо на наших телефонах, є основним інструментом спілкування. Той факт, що середовище наскільки розпорошене, звичайно, не полегшує завдання, але це також дає нам можливість більш ефективно охопити вибрані групи, які мають вплив на все суспільство».
З огляду на ретроспективу, найпомітнішими історичними аспектами Польщі є воєнний стан у 1981 і, можливо, 1939 роках, особливо вторгнення Німеччини та Радянського Союзу. Якою була тоді дезінформація і як вона виглядала тоді? Тому що не було Інтернету, не було месенджерів і було інше. Однак, путінська Росія – це продовження радянської Росії, а раніше – царської.
«І саме про це ми говоримо в контексті всього історичного ревізіонізму.
Росія намагається проштовхнути своє бачення історії, - що вони були «визволителями» Європи. Правда, вони не згадують 17 вересня 1939 року, коли вони просто напали на Польщу. Про злочини, які вони тут скоїли, не згадують.
Вони дуже зручно згадують лише ті моменти, які мають для них історичне значення - визволення Аушвіца і кілька таких історичних моментів. Але вони пропускають весь контекст. Тому ми нагадуємо цей контекст. Нагадуємо в усьому світі. Щоразу, коли ми говоримо про історію, ми показуємо весь її спектр. І, на жаль, ми змушені постійно про це нагадувати, тому що знову ж таки Росія використовує ці історичні аспекти в усіх країнах, власне, не тільки в Польщі, але в Польщі, звичайно, дуже сильно. Правда, наше суспільство вони не переконають. Але вони роблять це в інших частинах світу.
Польське суспільство досить стійке до такої російської пропаганди. Тому важливо краще розуміти дезінформацію. Бо вона більше не стосується того, на що ми маємо аргументи. Ми знаємо історію, ми знаємо, якою була ситуація у 1939 чи 1945 роках, і ми обов’язково згадаємо це наступного року з нагоди великої річниці.
Але найголовніше для нас – зосередитися на цьому і показати, що, як ви сказали, Росія з тих часів абсолютно не змінилася. Що спосіб їх дії, тактика, спроби спотворити реальність, вбивства, злочини, все це не змінилося. Це працює так само, і ми зараз бачимо це крізь призму України.
Було б дуже неправильно думати, що Росія зміниться, що ми зараз у 21-му столітті, і ці часи вже минули. Бо ми маємо вагомі докази того, що способи діяльності Росії не змінилися з радянських часів. І ми будемо нагадувати про це, нагадуємо весь час, але далі - ще інтенсивніше. І ми знаємо, що тільки правда зробить нас вільними, а те, що зараз відбувається, це просто інформаційна війна.
І ми ведемо цю війну на багатьох рівнях, і нам також потрібно зібратися разом – заходу - і підійти до цього трохи ефективніше, побачити, що працює, а що не працює, і зосередитися на тому, що працює, тому що будь-які гроші можна витратити на інформаційні кампанії, але вони можуть бути неефективними. Отже, що має значення, це трохи хитрості та трохи мудрого підходу, але також єдність. Єдність у спілкуванні, щоб ми знали, які наші найбільші пріоритети. І пріоритетом, безумовно, є безпека.
Тож щоб забезпечити цю безпеку в Європі, нам просто потрібно говорити одним голосом, і до того ж досить сильним».
Повну розмову слухайте у доданому звуковому файлі:
20:46 DEZINFORMACJA_SZARAN_OK.mp3 Розмова із Катажиною Шаран, заступницею директора Департаменту стратегічної комунікації та протидії міжнародній дезінформації МЗС Польщі
Розмовляв Володимир Гарматюк