Нова зброя зі США для України, а точніше згода США, щоб Україна використовувала далекобійну зброю проти цілей на території Росії, також є питанням безпеки Польщі, — вважає проф. Валєнти Балюк, директор Центру Східної Європи Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні. Науковець був гостем журналіста Кароля Сурувки на Першому каналі Польського радіо.
Першим прозвучало запитання, чи рішення президента США Джо Байдена стосовно далекобійної зброї означає, що починається новий розділ у війні.
Валєнти Балюк: Звісно, ми можемо сказати, що це — новий розділ, та залишається питанням, чи цей розділ — останній. Покаже час. Звичайно, конфлікт, зокрема російсько-українська війна, має свою динаміку. Захід міг допомогти Україні закінчити цю війну — звичайно, перемогою України — на зламі 2022/2023 років. На жаль, цей момент уже за нами. Тоді Росія не зібрала достатньо сил і засобів. Пам’ятаємо, Росія розпочала вторгнення в Україну, маючи приблизно 200 тисяч солдатів. За короткий період, 2022 року, Україна мобілізувала приблизно 700 тисяч. Отже, в другій половині 2022 року Заходові вистачило б доозброїти Україну, обладнати 5-6 бригад, передати більше «Хаймарсів», бо наявність «Хаймарсів» означала велику різницю на полі бою, і Україна, може, не здобула б Криму, але, безперечно, здобула б перевагу на березі Азовського моря. Ситуація була б зовсім іншою. Тобто Захід подарував Росії так звану стратегічну паузу, Путін узяв ініціативу на полі бою. 2023-й був саме таким переломним періодом, але Захід не передав тоді Україні хоча б достатньо важкої зброї — її постачання надходило із запізненням, достатньої кількості боєприпасів; також Україна не мала переваги в повітрі. Крім поля бою, Путін також опанував ситуацію в Росії, перемагаючи на президентських виборах.
Звісно, рішення президента Байдена про використання далекобійних ракет ATACMS углибині Російської Федерації – дуже важливе. Але на цьому етапі є питанням, чи це призведе до перелому ситуації на фронті. Бо якщо виходимо з того, що нова американська адміністрація розпочне розмови з Росією та Україною (і у випадку України США матимуть більше можливостей, ніж стосовно Росії), схиляючи обидві сторони до розмов і укладення миру або принаймні замороження конфлікту, є питанням, на яких умовах. Важливо, щоб Україна мала стратегічну ініціативу.
Поки що американська сторона офіційно цього не оприлюднила, проте, як зазначив журналіст Кароль Сурувка, неофіційні джерела повідомляли, що готують якусь, так би мовити, гнилу домовленість. Згідно з нею, Україна мала б просто віддати Росії частину — приблизно 20 відсотків — своєї території, між Україною та Росією буде створена демілітаризована зона. І на такій основі мав би бути встановлений цей відносний мир. Питання, чи для України такий вихід не був би кращим за те, що маємо сьогодні, — прокоментував проф. Валєнти Балюк.
Валєнти Балюк: Звісно, важливо для України — зараз 80 відсотків українського суспільства не схвалює територіальних втрат. Президент Зеленський муситиме з цим зіткнутися. Ймовірно, можемо передбачати, він буде змушений приймати суспільно непопулярне рішення. Причому, проблемою є не лише те, чи конфлікт мали б заморозити, чи укласти мир, а й на яких умовах це мало б відбутися. Якщо питання участі України в НАТО мали б відкласти на 20 років, це означало б, що Україну знову зіпхнуть у тіньову зону безпеки. А отже, замороження конфлікту означатиме, що Україна буде змагатися також із проблемами відновлення після збройного конфлікту. Адже хто інвестуватиме великі гроші, якщо ситуація не буде стабільною. Отже, сценарій, який ми називаємо мирним планом Трампа, для України дуже некорисний. І це означатиме радше не мир, а Мюнхен 2.0., тому що повторна війна Росії проти України буде відкладена в часі в перспективні п’яти-десяти років. Тоді Росія, ймовірно, знову заатакує.
У разі укладення такого компромісу, незабаром почнеться чергова дія в цій війні, — вважає польський експерт.
Валєнти Балюк: Я оцінюю, що так. Справді, Україна потребує більше зброї. Ми знаємо, що в України є також далекобійні ракети, але немає засобів, також фінансових коштів, на виробництво власних балістичних ракет та розвиток програми, свого часу відомої як «Сапсан», пізніше її назвали «Грім-2». Отже, Україні потрібна західна зброя, фінансова підтримка, щоб розвивати власний промисловий комплекс. Адже Україна надалі має шанс виграти з Росією. Зрозуміло, Україні буде важко повернути всі втрачені території, проте до стратегічного перелому може дійти, якщо Захід, з одного боку, додасть Українї зброї, якщо ракет ATACMS, Storm Shadow або ж SCALP буде більше. Можливо, Німеччина передасть ракети Taurus, Україна виготовить більше своїх ракет, і якщо вона матиме потенціал далекобійних ракет на рівні кількохсот, а найкраще однієї–півтори тисяч штук, тоді може відбутися перелом на фронті. Паралельно, якщо Сполучені Штати збільшать видобуток нафти в порозумінні зі своїми партнерами на Близькому Сході, це доведе до зменшення цін на світових ринках до 40 доларів за барель або й менше, тоді Росія постраждає економічно, і війна буде для Путіна невигідною. Отже, я бачу дві можливості дії — додаткове озброєння України та збільшення видобутку нафти, щоб знизилися ціни.
За словами проф. Валєнти Балюка, ціна, якою Україна обороняється, дуже велика. А її перемога над Росією — в інтересах Заходу.
Валєнти Балюк: Звісно, ціна, яку платить Україна, — величезна. Ми говоримо про 80 тисяч убитих українських солдатів, 200-250 тисяч поранених, приблизно 70 тисяч загиблих мирних жителів. Збитки української економіки оцінюють орієнтовно в 500 мільярдів доларів. Але ми можемо поставити запитання, чи йдеться лише про Україну, чи безпечним є Захід. Адже якщо Росія, яка прагне знищити міжнародний порядок, утримає окуповані території, то не лише Україна, а й вся Центральна та Східна Європа не буде безпечною, тому що Росія постійно дестабілізуватиме ситуацію. Отже, це також питання нашої безпеки — безпеки Польщі та європейської безпеки. І Захід повинен нарешті це зрозуміти, що лише перемога України, в Україні, — із Росією гарантуватиме європейську безпеку.
Тим часом, після понад тисячі днів російського вторгнення в Україну, Росія посилює напругу — оголошує нову ядерну доктрину та погрожує відповіддю за атаки на її територію. Разом із тим, дедалі більше росіян побоюється, що українські снаряди влучать у їхні домівки.
Цими днями посольство США в Києві отримало інформацію про потенційний авіаудар, у зв’язку з чим у цій дипломатичній установі 20 листопада тимчасово припиняли роботу. На подібний крок рішилися Греція, Іспанія, Італія. Посольство Республіки Польща працювало без змін, з урахуванням умов безпеки. Журналісти Польського радіо зв’язалися з експослом Польщі в Україні Бартошем Ціхоцьким, й запитали, чому треба, щоб польські дипломати надалі працювали в Києві.
Бартош Ціхоцький: Для українців важливо, що їх підбадьорюють, демонструють солідарність, мабуть, це дедалі важливіше. Зрештою, від початку з’являлося відоме й нам із нашої історії відчуття самотності — що нас покинули чи навіть зрадили. Але я б не критикував колег із названих посольств — американського, іспанського. Вони ж надалі працювали, просто, не приймали відвідувачів. Причому, посольство США в Києві — це гігантська територія, багато будинків, там працює кількасот осіб, отже, цю ситуацію не можна порівняти з нашою дипломатичною установою, невеликою фізично і за кадровим обсягом. Зрештою, польське посольство розташоване неподалік історичних об’єктів, зокрема Софійського собору, й це, ймовірно, якось нас оберігає, бо росіяни, мабуть, не захочуть наразитися на закид руйнування православного санктуарію, витоків Київської Русі.
Колишній посол Польщі в Києві Бартош Ціхоцький додав, що такі попередження вже не мають такого впливу, як раніше.
Бартош Ціхоцький: Я думаю, тепер ці попередження вже не роблять такого враження, як два роки тому. Пам’ятаю, ми отримували безліч начебто певних повідомлень, які рідко справджувалися, а удари надходили без попередження. Сьогодні люди тут, з одного боку, розуміють, що їхній світ може радикально змінитися будь-якої миті, незалежно від того, чи котресь посольство їх попереджає. А з іншого боку, і це мене пригноблює, настрої дуже змінилися, і є відчуття безсилля, безпорадності, — я кажу про мирне населення, моїх знайомих. Багато хто тепер вирішує переїхати до Варшави, бо вже не витримують постійного тиску, того, що на їхні будинки прилітає щоночі, постійно виють сирени, немає світла, води. Всі ми — люди, у кожного своя витримка. Я впевнений — Україна надалі триматиметься, але рік, два роки тому я відчував тут інші настрої.
Бартоша Ціхоцького також запитали, чи після згоди США, щоб Україна використовувала далекобійні ракети проти Росії, можна говорити про новий етап війни. Росія погрожує застосувати міжконтинентальну балістичну ракету.
Бартош Ціхоцький: Незважаючи на ці попередження, безперечно, перед нами важкі місяці, а може, й важкі роки. Характер руйнувань є матеріальним і нематеріальним. Матеріальний — це ракети, гвинтівки тощо, а нематеріальний — викликати страх. Росіяни, оголошуючи такі дії, як використання нового виду суперзброї, безперечно, розраховують довести до паніки, страху, можливо, капітуляції. Це не означає, що вони такої зброї не застосують. Ми не можемо цього виключити. Не можемо піддаватися думці — не підтримуймо вже Україну, бо це спровокує на щось росіян. Пам’ятаймо, Росія неспровокованою почала і цю війну, і війну проти Грузії. Вона й так напала б на Україну. Якщо ми покинемо грузинів, українців, молдован — це не вплине на повернення Росії на демократичний шлях.
PR1/Н.Б.