Якщо в Україні колись нечесні політики й політтехнологи використовували каруселі з виборців, то в Болгарії тривають каруселі виборів. Щокілька місяців болгари йдуть обирати черговий парламент, який вкотре не справляється з елементарними завданнями. А тим часом демократичне прискорення ще діє, і Болгарія разом із Румунією щойно увійшла до Шенгенської зони. Велике питання, наскільки ще вистачить терпцю у виборців і що так насправді відбувається? Що відбувається, вочевидь, мають з’ясовувати компетентні органи, а ми можемо робити висновки за результатами цієї каруселі.
Із кожними новими виборами до болгарського парламенту все впевненіше пролазять проросійські партії, які відверто підтримують путіна й закликають до виходу Болгарії з ЄС, із НАТО. Тенденція проста й очевидна. І так само очевидно, що російська дезінформація та пропаганда в цій країні працюють на повну потужність. Протистояти її гнилому впливу намагаються болгарські журналісти, як ви могли переконатися, якщо слухали подкаст із Ґеорґієм Лозановим і Ангелом Петровим. А також аналітики заснованого ще наприкінці 1989 року в Софії Центру вивчення демократії, головним завданням, а навіть місією якого є сприяння процесу реформ у Європі для впливу на політику та громадянське суспільство.
Під час відвідання Центру я поговорила з доктором Тодором Ґалєвим, керівником наукових досліджень, та Светославом Маліновим, аналітиком із питань економіки Центру вивчення демократії. Говорили ми про те, коли та як відбулася принципова зміна в поширен ніросійської дезінформації, які основні наративи розповсюджують у Болгарії, якими інструментами та методами користується для цього росія. Обидва співрозмовники підкреслюють, що, на жаль, вплив росії ефективний і створює проблеми не лише для самої Болгарії чи ЄС, але й, зрозуміло, для України.
Доктор Ґалєв, керівник наукових досліджень Центру вивчення демократії повідомив, що з 2014 року займається іноземним впливом, в основному російським, в Європі та проблемою використання ЗМІ як одним із інструментів російського впливу, включно з розповсюдженням дезінформації. Попри очевидність відповіді, я все ж запитала, чому саме з 2014 року доктор Ґалєв займається такою проблематикою. А головне — що змінилося з того часу в тій проблематиці, з якою він і його колеги працюють?
— Власне, історія почалася трохи раніше, але у 2009—2010 рр. ми почали займатися енергетичною політикою в Європі. Ми дуже швидко зрозуміли, що енергетична політика, особливо у Східній Європі, безпосередньо залежить від міжнародної політики і що є одна країна, а саме росія, яка використовує свої позиції в енергетиці для досягнення своїх геополітичних цілей.
Це насправді роль дипломатії загалом, але те, що ми помітили, це те, що росія використовує методи та механізми, які не вписуються в демократичні країни, у демократичний правопорядок.
Використовується те, що нині модно називати стратегічною корупцією, тобто коли іноземний уряд використовує корупційні механізми, щоб залучити політиків чи економічних гравців, важливі економічні компанії до проєктів, які становлять інтерес для іноземної країни, а не для Болгарії, наприклад. Поступово, протягом кількох років, ми вирішили, що нам потрібно спробувати пролити світло на механізми, за допомогою яких росія впливає на політичні рішення незалежних держав. Ми почали аналізувати наявні дані та інформацію під кутом механізмів впливу.
Ми швидко з’ясували, що такий тип впливу здійснюється не лише на Болгарію, не лише на країни Східної Європи, а й на старі країни-учасниці, країни Західної Європи. Одним із механізмів такого впливу було використання ЗМІ. Те, що ми сьогодні називаємо медіазавоюванням або завоюванням через ЗМІ, тобто використання контролю над ЗМІ для досягнення цілей щодо певного уряду.
Ми також почали займатися аналізом дезінформації як специфічного механізму поширення неправдивої інформації, пропаганди з боку іноземних держав. У 2016 році ми опублікували наше перше велике дослідження в цій галузі під назвою The Kremlin Playbook, яке було презентовано у Вашингтоні. І ми швидко переконалися, що це правильний напрям, головним чином тому, що була вкрай негативна реакція з боку росії, зокрема, можу сказати, що протягом приблизно шість місяців після публікації цього дослідження ми зазнавали надзвичайно серйозних кібератак з боку, ми підозрюємо, російських групи.
Светослав Малінов аналітик із питань економіки, долучився до ґрона дослідників Центру вивчення демократії центру порівняно нещодавно, кілька років тому. Займається в основному боротьбою з дезінформацією та боротьбою з ворожими іноземними впливами
— Варто додати з більш технічного, я б сказав, погляду, що з 2014 року, тобто фактично з початку сучасного російсько-українського конфлікту, дезінформаційні наративи, які росія де-факто поширює проти України по всій Європі, посилюються. І з того часу бачимо, що вони фактично використовують рециклінг дезінформаційних наративів, дезінформаційних кампаній. Їм вдалося створити палітру наративів і тем, які вони пристосовують до ситуації в певній країні чи до місцевих конкретних соціальних або політичних розбіжностей.
Відтоді вони стають усе майстернішими і їм вдається все ефективніше підбурювати, нагнітати напругу, а отже, і негативні емоції серед суспільств, дуже вміло використовуючи, по суті, цілком ідентичні теми та ідеї.
Доктор Ґалєв додає:
— Хочу додати про основну зміну. У 2014—2015 роках, можливо близько 2017—2018 років, росія оприлюднила мало дезінформаційних наративів і тем, які поширювалися Європою.
Так було і з дезінформацією, наприклад, щодо окупації Криму.
Приблизно в 2017—2018 роках ми помітили серйозну зміну в тактиці росії щодо дезінформації, і це було виробництво та поширення надзвичайно різноманітних і численних дезінформаційних наративів або дезінформаційних кампаній, таргетованих, тобто спрямованих на всі можливі групи суспільства.
Якщо до цього було кілька основних наративів, дещо модифікованих до інтересів відповідної країни, де вони поширювалися, то потім ці наративи почали роїтися, і зараз можна сказати, що створюються тисячі наративів, у буквальному сенсі, які знову циркулюють, як зазначив Светослав, не в одній країні, вони повторно використовуються в різних країнах, модифікуються відповідно до специфіки кожної країни, до специфіки соціальної групи, до якої вони звертаються.
Величезна зміна полягає саме в цьому.
Раніше було кілька основних наративів, таких як міць російської армії та російської зброї, про те, що товариш путін є один із головних світових лідерів, найрозумніший, наймудріший і так далі, що росія є захисницею традиційних християнських цінностей у всьому світі, і так далі, висміювання базових демократичних цінностей, лібералізму, — їх було кілька десятків, але після 2017—2018 років їх з’явилися тисячі, що також можна розглядати як частину професіоналізації росії в поширенні дезінформації.
Разом із повстанням Пріґожина всі дізналися про контрольовані ним фабрики тролів у Петербурзі. Останніми роками в Європі та світі проводяться численні розслідування про причетність профільних підрозділів російської військової розвідки, ФСБ тощо, які також використовують дезінформацію. Різноманітні дійсні кіберугруповання або групи хакерів, підозрюваних у зв’язку з російським урядом або принаймні у виконанні певних завдань для нього.
Усе це свідчить про те, що в них, очевидно, був період накопичення потенціалу та розвитку цього потенціалу, а ми зараз перебуваємо у, так би мовити, розквіті їхніх можливостей, унаслідок чого їхня тактика змінилася. Наприклад, до 2018—2019 років вони не так багато користувалися соцмережами. В основному використовували традиційні ЗМІ.
Так, онлайн, але переважно традиційні ЗМІ. Потім вони швидко зайшли в соціальні мережі. І зараз основна битва, так би мовити, полягає в тому, хто краще використовуватиме соцмережі для залучення прихильників.
Традиційні ЗМІ усе-таки, так чи інак, дотримуються стандартів журналістики, вони діють прозоро, тому у випадку потреби легко перевірити їхню діяльність, але як на сьогодні немає ефективних механізмів контролю соціальних мереж. Чи означає це, що росія почувається краще, ефективніше і має кращий інструмент, і ніхто нічого не може зробити? І ще питання. Якщо все це зрозуміло, то чому у мене таке враження, що ніхто нічого не робить, а росія робить, що хоче, — запитую я доктора Ґалєва.
— Треба сказати, що, на жаль, Європа програє інформаційну війну, тому що ця інформаційна війна, — це лише інший аспект війни, яка зараз ведеться в Україні. Реально кажучи, це не лише соціальні медіа з їх значною більшою свободою чи відсутністю регулювання.
Росія дуже ефективно використовує також інтернет-ЗМІ. Ми не повинні забувати, що в сучасній Європі та в усьому світі ми маємо два види онлайн-медіа.
Одні — це традиційні ЗМІ, телебачення, радіо, газети, які створили власні інтернет-видання. Однак інші — це ЗМІ, які присутні лише в Інтернеті. Дуже часто це самопроголошені ЗМІ.
Вони не мають офіційної ліцензії, офіційно не зареєстровані, у них немає професійних журналістів, немає редакторів, немає жорсткої редакційної політики, не дотримуються елементарних журналістських стандартів. Вони створюють новини найчастіше або шляхом копіювання з інших ЗМІ, з численних безплатних джерел в Інтернеті, або в контрольований та скоординований спосіб, поширюючи певну, у багатьох випадках, іноземну продукцію.
Наприклад, у Болгарії ми роками говоримо про те, що є кілька ЗМІ, які порушують навіть чинні теперішні європейські санкції, обов’язкові для Болгарії. Ми завжди наводимо приклад «Поглед інфо».
Це онлайн-ЗМІ, до речі, офіційно зареєстроване згідно з болгарським законодавством, власники якого відомі, вони не приховують свою власність. А це ЗМІ щоденно порушує пункт відповідного регламенту Євросоюзу, який забороняє перепубліковувати матеріали, створені підсанкційними ЗМІ чи іншими організаціями, такими як «Царьград ТВ» в росії, центр «Катехон» у росії, один з ідеологічних центрів, що обслуговує політику пана путіна тощо. Усі ці буквально сотні сторінок з названих джерел, перекладені «Поглед інфо» потім множаться тисячами в соціальних мережах і перепубліковуються іншими болгарськими онлайн-ЗМІ, і все це робиться з порушенням існуючих санкції.
На жаль, Європа відстає в механізмах застосування санкцій. У нас санкції є на папері, але вони не виконуються. І не лише медіасекторі.
Так само, наприклад, у торгівлі нафтопродуктами і газом, де незліченні аналізи показують, як росія порушує європейські та інші міжнародні, американські, британські санкції тощо. Те саме маємо у сфері торгівлі так званими товарами можливого подвійного використання. Те саме у торгівлі товарами та продукцією, пов’язаною з обороною, розвитком збройних сил росії, інформаційними технологіями тощо.
І якщо ми фактично подивимося на процес накладення санкцій чи процес розслідування порушень — то це поодинокі випадки в Європі, навіть у таких країнах, як Німеччина, Нідерланди, Велика Британія.
Відсутній аналіз, який показав би офіційні документи з митниці, що кілька нафтових танкерів, які прибули з росії в порушення санкцій Європейського Союзу та самої Великої Британії, фактично увійшли до Великої Британії, — і реакції не було, і розслідування не було.
І немає аналізу, який би показав його відсутність. Тож застосування санкцій дуже відстає.
І я радий, що є ініціатива шести або семи країн, наразі 14 країн приєдналися, серед них Болгарія, і ми в Центрі працюємо тут від початку, щоб підтримати й розширити цю ініціативу, яка полягає у створенні єдиного європейського органу для контролю за виконанням санкцій та, відповідно, ініціювання розслідування у разі їх порушення.
Ця річ, на жаль, досі прийнята не всіма європейськими країнами. Є країни, які це блокують.
Гаразд, але якщо Ви говорите, що були розслідування й навіть якісь результати, але ніхто не був покараний, - то навіщо потрібні ці розслідування, якщо вони не приносять очікуваного результату
— Якщо будуть розпочаті офіційні розслідування, — під санкції потраплять і особи чи компанії. Йдеться про ініціювання офіційних розслідувань, які проводять відповідні органи відповідної країни, тому що поки розслідування залишаються тільки журналістськими розслідуваннями чи розслідуваннями аналітичних центрів, як ми, а ми публікуємо достатньо... На нашому сайті дуже багато публікацій, які з даними доводять порушення санкцій у різних сферах. Поки вони залишаються лише на рівні медійної публікації, це не допомагає.
Тодор Ґалєв нагадує про кроки, які все-таки робляться державами, наприклад, як боротьба з Лукойлом, зокрема на території Болгарії. Але й ці кроки потребують кращої координації та більшої участі країн.
Використання гібридних атак проти різних країн і механізми впливу, які використовує росія, зрозумілі. На жаль, нормативна база, законодавча база відстає як на національному рівні в окремих країнах, так і на європейському рівні. І росія дуже вміло використовує це відставання в законодавчих ініціативах для посилення свого впливу та незаконного втручання в різні сфери життя всієї Європи. Светослав Малінов доповнює тему впливу росії на соцмережі, а в деяких випадках — ледве не підпорядкування росією соцмереж, наприклад фейсбуку.
— Повертаючись до теми соціальних медіа, треба згадати приклад деструктивного впливу модерування інформації, особливо у фейсбук, соціальній платформі, яка найбільше використовується в Болгарії.
У нас насправді є багато досліджень щодо цього, ми писали статті, вони опубліковані в різних ЗМІ, про те, що в самій модерації інформації у фейсбуку є проросійський ухил.
Де-факто, якщо ви маєте проєвропейські настрої чи насправді чесно та прямо висловлюєте свою думку у фейсбуку, де нібито повна свобода, я б сказав, не зовсім свобода, але ну ніби кожен може говорити, що хоче, — то насправді це не так, і вони досягають успіху багатьма цікавими способами.
Використовують, наприклад, техніки, які зменшують видимість публікацій. Дуже рідко буває так, що сторінка повністю закривається, але дуже непомітними, я б сказав, хитрими способами, вміст фактично контролюється, є такий напрям інформаційного потоку, щоб зрештою допомагати росії.
Щодо різних видів бізнесу та шкідливих практик, я б лише додав до того, що Тодор казав про сайти-гриби, які насправді є сайтами псевдо ЗМІ. Вони в основному поширюються через фейсбук, але насправді це така платформа, де ти отримуєш гроші, отримуєш конкретний домен, конкретну онлайн-адресу, де ти фактично копіпастиш інформацію, яка в більшості випадків стосується конспіративних теорій або зловмисною щодо демократичних цінностей. І по суті таким чином збираються люди з майже ідентичними сайтами, які ми виявили тисячі, і вони передруковують і передруковують, і в дуже конкретні моменти, коли росія хоче провести дезінформаційну кампанію чи атаку, ці сайти, ці люди стають активними та починають викидати ідентичну інформацію одночасно.
Цей процес також пов’язаний із соціальними мережами, тому що дуже часто розповсюдження цих посилань і вербування нових людей відбувається прямо у фейсбук і через різні соціальні мережі.
Светослав Малінов каже, що явище сайтів-грибів має міжнародні масштаби, а в Болгарії діє дуже ефективно
— Я думаю, що на міжнародному рівні, але в Болгарії це надзвичайно ефективно, і насправді це така ніби гра, де вони грають роль агрегатора новин, бо вони просто нон-стоп вкидають інформацію, яка, знову ж таки, стосується конкретної теми. Це навіть не обов’язково дезінформація, тож сайт не може бути помічений як проблемний. Але вони дуже добре структуровані навколо потрібного наративу.
За допомогою різноманітного програмного забезпечення для виявлення онлайн-медіаконтенту ми бачили, що бувають дні, коли абсолютно ідентична стаття перепублікується кількома такими сайтами, які є субдоменами. Фактично сайт один, але після основної назви сайту кожному користувачеві, який його використовує, надається унікальне посилання з дещо іншою назвою.
Доктор Ґалєв пояснює, чому алгоритмічний контроль не працює у випадку цих дезінформаційних грибниць
— Тут Светлослав говорить про конкретну мережу сайтів у Болгарії, де в різний час підтримується від 300 до 700 сайтів, може бути більше в деякі періоди, які вже наперед заповнені контентом, тобто на всіх сайтах автоматично публікується буквально однаковий зміст. Ми їх називаємо грибними сайтами, тому що багато з них з'являються і зникають дуже швидко й відстежити їх дуже важко, тому що вони існують два тижні, наприклад, а потім закриваються. З'являється новий сайт з новим доменом.
У деяких випадках ми визнали до 90% вмісту абсолютно ідентичним. Заголовок, повний текст, зображення і так далі. Йдеться не про одну статтю, а про сайт, який претендує на статус сайту новин.
І як будь-який новинний сайт, він публікує, наприклад, 20, 30, 40 статей на різні теми в день. І коли є потреба поширювати дезінформацію, — це відбувається дуже швидко через ці сайти, вочевидь скоординовані, вочевидь контрольовані одним центром. Ми виявляли, що одна й та сама дезінформаційна стаття перепублікується до 450 разів.
Ці сайти також використовуються для обходу деяких правил соціальних мереж.
У соціальних мережах, таких як фейсбук, алгоритми контролю вмісту відстежують так звану віральність контенту, або наскільки широко поширюється стаття. І якщо є сумніви, чи ця стаття не походить із ризикованих сайтів, тобто може містити дезінформацію, то, відповідно, алгоритми абсолютно автоматично, без втручання людини, знижують видимість цієї статті у фейсбуці.
Наприклад, якщо ви поділитеся такою статтею, вона не буде показана всім вашим друзям, але буде показана, наприклад, лише половині ваших друзів. І алгоритми роблять це автоматично. Але коли використовується 300, 400, 600 сайтів, які публікують однакові новини, але мають різні посилання, різні домени, то алгоритми виявляють, що це НЕ та сама стаття.
І це також використовується для обходу алгоритмічного контролю, назвемо це так, у соціальних мережах. Таких механізмів, таких прийомів незліченна кількість.
І знову ж таки, ми повинні сказати, що російська держава, російські ЗМІ та місцеві актори, яких вони контролюють, використовують усі ці механізми та технічні методи набагато успішніше, ніж європейські країни або ніж традиційні ЗМІ.
Ми говорили про механізми, інструменти, про цілі російської пропаганди і чи вони досягаються, чи російська дезінформація та пропаганда ефективні? Я запитую доктора Ґалєва, чи є якісь дослідження, які показують, як реагують болгари? Що змінюється в Болгарії через вплив цієї пропаганди чи цієї дезінформації?
— Так, є серія досліджень, не лише наших, а й закордонних, не лише в Болгарії, а й в інших країнах, які показують, що дезінформація та її масове розповсюдження, особливо через соціальні медіа, є дуже успішною і досягає своїх цілей.
Цілі дуже різні. Насамперед на політичному рівні — сформувати або вплинути на громадську думку у напрямі, сприятливому для політичних цілей росії та Кремля. Наприклад, підірвати підтримку України.
Для досягнення інших політичних цілей Кремля, таких як розширення чи посилення розбіжностей між європейськими країнами з метою порушити єдність європейських країн у прийнятті рішень, спільних рішень. У цьому плані росія надзвичайно ефективна, оскільки їй вдається використовувати реальні політичні, економічні та культурні відмінності та накопичену напругу в наших суспільствах. Я наведу вам приклад.
Наприклад, усі опитування громадської думки, проведені в Болгарії за останні кілька років, показують, що до початку повномасштабного вторгнення в Україну до 2022 року прихильниками росії були близько 40-60% населення Болгарії, згідно з різними опитуваннями. У перші дні війни ця підтримка різко скоротилася. Згідно з різними дослідженнями, вона впала приблизно до 15-20-23%.
Потім, завдяки постійній дезінформації росії, ця підтримка знову почала зростати в болгарському суспільстві. І зараз, особливо щодо конкретних тем, які стосуються, наприклад, нашого вступу до єврозони, пов’язаних зі ставленням або політикою Болгарії щодо підтримки України, розширення НАТО, більшість населення Болгарії, ми говоримо про більш, як половину населення Болгарії, насправді підтримує прокремлівські погляди, а не проєвропейські чи пронатовські погляди. Зараз більшість болгарського населення вважає, що НАТО не має розширюватися, що НАТО насправді є одним із винуватців війни в Україні.
Це цілком російські дезінформаційні тези. Однак завдяки тому, що вони повторені не тисячу, а мільйони разів різними людьми, зокрема їх іноді відстоюють чинні політики на надзвичайно високому урядовому рівні, — люди починають їм вірити.
Це так зване когнітивне завоювання, яке перевертає уявлення про світ, який людина будує для себе. І в підсумку всі дослідження показують, що зростає підтримка проросійських позицій у всіх сферах. Зокрема й у сфері, пов’язаній, наприклад, із релігійними переконаннями, де, на жаль, частина болгарської релігійної громади, особливо духовенство, відкрито виступає на проросійських позиціях.
Ця проблема дуже чітко виражена в інших країнах, у нас є в Румунії, є навіть у Польщі. Усе це призводить до того, що росії в більшості випадків вдається досягти поставлених перед собою цілей шляхом поширення дезінформації та через зовнішній вплив. І відповідно сповільнити чи повністю нейтралізувати контрзаходи Європи.
Светослав Малінов додає, що у російської дезінформації одна мета — зруйнувати будь-які демократичні зусилля держав
— Я хочу додати, що у російської дезінформації є одна головна мета — зруйнувати будь-які демократичні процеси, усе, пов’язане зі вступом до Європейського Союзу, входження в наднаціональні організації, які підтримують демократичні процеси, відстоюють демократичні цінності. Мета росії полягає в тому, щоб жодна країна не змогла розвивати свої демократичні процеси та співпрацювати з іншими країнами з подібними поглядами.
Вони роблять це дуже успішно, особливо в Болгарії, через одну з головних причин — дуже низький рівень медіаграмотності серед болгар, що, на жаль, призводить до дуже низького критичного мислення, особливо в соціальних мережах з усіма інструментами та механізмами, які використовує російська пропагандистська машина. Насправді дезінформація дуже легко засвоюється, розуміється та розглядається як правда. Особливо, коли це підкріплюється загальною недовірою до інституцій. А в Болгарії політичний процес останніх років був абсолютно турбулентним
Що нам із цим усім робити — відповідає доктор Тодор Ґалєв
— Є кілька основних напрямів, у яких Європа має продовжувати працювати й у співпраці зі своїми євроатлантичними партнерами, найбільше з США, Великою Британією, Канадою тощо.
Насамперед треба, щоби стало зрозуміло, що російський економічний вплив у Європі, тобто присутність російського капіталу, надзвичайно добре інтегрованого у фінансову систему Європи, є виключно шкідливою. Тому що є незліченна кількість прикладів того, як формально незалежні російські компанії насправді допомагають реалізувати конкретні геополітичні цілі Кремля. Для політиків, особливо в західних країнах, важливо усвідомити, що у випадку з росією немає різниці між приватним і державним капіталом.
Росія і Кремль багаторазово показали, що можуть надзвичайно швидко активізувати або мобілізувати приватні компанії, які належать їхнім олігархам, для досягнення конкретних політичних цілей. Ми бачили це на прикладі «Північного потоку-2» у Німеччині. Ми це бачили на прикладі так званого Турецького потоку в Болгарії.
Друге, що потрібно усвідомити. Росія дуже вміло використовує недоліки у верховенстві права та в управлінні окремими країнами. Зміцнення та посилення принципів верховенства права в кожній з європейських країн фактично означає обмеження можливостей росії діяти.
Мережі впливу, які створила росія, особливо у Східній Європі, лишилися непорушними. Вони продовжують діяти. Ми нещодавно опублікували аналіз того, наскільки успішно працюють колишні військові та колишні експерти сектору безпеки, тобто служб безпеки в Болгарії, скільки з них насправді поширюють проросійську позицію та висловлюють проросійську позицію, включно з людьми, які зараз працюють у секторі безпеки.
Один із випадків, як приклад. У Болгарії сталася серія вибухів у збройовій промисловості. Була спроба отруєння пана Ґебрева та його бізнес-партнерів і членів родини, яку розслідувала болгарська прокуратура. По-перше, розслідування надзвичайно затягувалося.
А по-друге, стало відомо, що слідчий прокурор у цій справі насправді є надзвичайно сильним прихильником президента путіна й росії загалом. А в особистих профілях він поділяє цілком проросійську позицію. Як ми можемо очікувати, що ця особа буде незалежною і неупередженою в розслідуванні, яке фактично звинувачує росію, як уже показали журналістські розслідування, звинувачує росію в участі в цих вибухах і в цьому акті отруєння болгарських громадян?
І, природно, нікого не дивує, що болгарська прокуратура не прийшла до жодних суттєвих викриттів, зокрема через понад пів року після публікації доказів того, що троє причетних до отруєння насправді були офіцерами ГРУ. Болгарській прокуратурі знадобилося більше пів року після того, як ці докази стали доступними в публічних журналістських розслідуваннях, щоб підтвердити їх. А мало бути навпаки. Болгарська прокуратура повинна була за допомогою своїх слідчих механізмів встановити ці факти перед журналістами.
Чи ця ситуація з виборами в Болгарії була спровокована чи теж склалася під впливом росії?
— Ми не можемо довести пряму участь росії чи втручання в політичний процес у Болгарії, але ми бачимо, наприклад, те, що проросійські партії в болгарському парламенті зростають. І це партії, які відкрито заявляють про свою підтримку росії, небажання Болгарії бути членом НАТО та ЄС. Вони відкрито закликають до виходу з НАТО та ЄС та приєднання до різних політичних та економічних союзів, у яких бере участь росія. Треба визнати, що дуже добре організована та дуже ефективна кампанія в соціальних мережах надзвичайно допомогла появі цих партій у парламенті. Це сталося у 2021 році з партією «Вазраждане» та її лідером Костадіном Костадіновим. У нас є дослідження на цю тему, яке показує, як його підписники у фейсбуку за три місяці перед виборами фактично зростали на 200% щомісяця. І у нього було більше підписників у фейсбуку, ніж у всіх інших партій разом узятих.
Те ж саме сталося з партією «Велічіє», яка пройшла до болгарського парламенту за два роки до попередніх виборів. Їхня кампанія була організована лише й виключно в соціальних мережах. В основному ютуб, телеграм, частково тікток і частково фейсбук.
Те ж саме сталося в Румунії з використанням тіктока й кандидатом у президенти Джорджеску. Очевидно, що росії вигідна поява чи посилення цих нових політичних гравців у наших країнах. Наскільки ця поява і ці кампанії були підтримані, організовані, профінансовані і так далі з боку росії, — я припускаю, що спочатку будуть опубліковані аналізи в цьому напрямі, щоб дослідити ці зв’язки.
Масштаби цих інформаційних операцій настільки великі, що важко повірити, що вони були організовані самостійно. Я наведу вам приклад. Неможливо, щоб партія, яка ще не існує, щойно з’являється, змогла опублікувати понад 2500 відео на ютубі менш ніж за шість місяців.
Це вимагає великої організації. Для цього потрібні ресурси. Не лише економічно, не тільки фінансово, — вони потребують людських ресурсів.
Для цього потрібна команда людей, і досвідчених людей, ви, журналісти, самі це знаєте. Створення відео для ютубу відрізняється від створення відео для тіктокуі відео для фейсбуку. Вони мають певні технічні характеристики, щоб підходити для тієї чи іншої мережі, підходити для тієї чи іншої аудиторії.
І все це потребує роботи, потребує підготовлених людей. Якщо ми просто припустимо, що це люди, які підтримують певну політичну ідею, об’єдналися та вклали свій особистий час та особисті ресурси, ну, вони не могли цього зробити. Тому що, повторюю, для цього потрібні підготовлені люди та цілеспрямована, заздалегідь вибудувана стратегія.
Не існує такого ефективного механізму! Подивіться на інші політичні партії. У них також є відділи PR і комунікацій, вони також вкладають гроші, у них є також кадри. Але вони не настільки успішні.
Це означає, що для тих, хто досяг успіху, є більший ресурс, є більша підготовка, краща організація. Досягнення цього без якогось центру, який би вам допомагав, дуже важко уявити.
Светослав Малінов додає, що росіяни добре використовують соціальну напругу, яку створили самі чи яка існує цілком природно в кожному суспільстві
— Я лише хочу додати, що неможливо довести, що політична нестабільність безпосередньо спричинена росією, але вони, безумовно, дуже добре використовують цю створену напругу.
У соціальних мережах їм дуже вміло вдається знаходити такі соціальні та культурні розбіжності, які по суті не є політичними, але вони перетворюють їх на інструмент за допомогою надзвичайно великих людських ресурсів, дуже концентрованих зусиль, для досягнення своїх політичних цілей.
Це відбувається тут, як і в інших країнах. Щодо цієї ситуації з Джорджеску в Румунії, фактично виявилося, що за багато років до того, як він балотувався, існували групи в соціальних мережах, особливо у фейсбуку, які були пов’язані з альтернативною медициною, де люди політичним шляхом були, грубо кажучи, підготовлені, за ними спостерігали. І в якийсь момент цим людям, які вже були підготовлені цими конспіраційними теоріями, теоріями змов, людям, які, найімовірніше, мають нижче критичне мислення, тобто спеціально таргетованій групі, вказали людину, за яку можна проголосувати, яка буде захищати ваші інтереси, а по суті ці конспіративні теорії.
І насправді таким чином росії дуже вміло вдається використовувати щось неполітичне для створення таких колективних порозумінь. А потім через проросійські партії проповідуються потрібні погляди вже попередньо підготовленим людям. Тож з’явилися дані, які вказують, що кампанія Джорджеску найімовірніше готувалася в тій чи іншій формі ще з 2020 року
Зрозуміло, що росія намагається розсварити, розділити європейські країни. Зокрема й використовуючи цілком природні суперечності в інтересах, наприклад, сусідніх країн. Чи ви можете передбачити, які країни чи як вона може зіштовхувати з Болгарією?
— Росія зосереджує зусилля щодо певних держав. З одного боку, проти держав, які можуть визначати загальноєвропейський порядок дня, таких як Німеччина, Франція, зрозуміло. А з іншого боку, проти найбільш вразливих країн, і частиною цих найбільш вразливих країн є Болгарія, з ряду причин, політичних, економічних, культурних, історичних тощо.
Росія зосереджує свої атаки там, де вони служать її цілям. Це насамперед країни Чорноморського регіону, зокрема Молдова, Румунія, Болгарія, Туреччина. Країни, у яких також можна знайти тему, що протиставляє одну країну іншій.
Так як зараз болгарсько-македонські відносини дуже напружені. Є серйозні підозри та достатньо ознак того, що частина негативної реакції та негативної громадської думки, яка існує, насправді насаджується за допомогою російської дезінформації.
Те ж саме стосується Болгарії та Туреччини, але ми також повинні підкреслити, що в деяких із цих операцій є підозрілий збіг між зусиллями росії та інших авторитарних урядів.
Наприклад, поширення китайської дезінформації або пов’язаної з Китаєм дезінформації в Болгарії надзвичайно зросло за останній рік. До цього воно було незначним. І те, що ми спостерігаємо і показали різними аналізами, полягає в тому, що фактично ті самі ЗМІ, які поширюють російську дезінформацію, також почали поширювати китайську дезінформацію.
Так само маємо наплив тем і наративів, пов’язаних із підтримкою антиєвропейської позиції Ірану, наприклад, у Болгарії. Знову ті самі ЗМІ, ті самі джерела, ті самі інфлюенсери, ті самі політики, які просувають проросійські положення, вони ж просувають і проіранські. Тож з одного боку маємо вразливі країни відповідного регіону, а з другого боку маємо інформацію з кількох джерел, не лише від росії, а ще з третього боку маємо засилля протиставлення сусідніх країн саме з метою розбити, знищити європейську єдність.
Звукові версії двох частин розмови розмови запрошую послухати в доданих аудіофайлах.
Сніжана Чернюк