Тривожні слова Дональд Трампа про Україну. Він розуміє «почуття росії», звинувачує Джо Байдена у повномасштабній війні росії проти України і хоче зустрічі з путіним. Чим ближче до інавгурації нового американського лідера, тим скандальніші, тривожніші, зухваліші, приголомшливіші його заяви.
Відповідальність за напад росії на Україну треба покласти на Джо Байдена, оскільки він спровокував Москву розмовами про вступ Києва до НАТО, заявив Дональд Трамп. Обраний президент США підкреслив, що це питання, яке вже давно «турбує» Кремль. За його словами, він «здатний зрозуміти» почуття росіян з цього приводу.
І вкотре жодного слова про відповідальність безпосереднього винуватця неспровокованої агресивної війни проти України та масового вбивства українців, тобто путіна, росіян і росії. Чи означають ці заяви, що Трамп виправдовує загарбницьку війну росії проти України? Чому ми чуємо чергові компліменти і розуміння для путіна й росії й чергові звинувачення на адресу України? Чи може Трамп спробувати віддати на милість росії Україну? Чи все ж все це чергова маячня, що так притамана одіозному республіканцю? І варто дочекатися реальних дій?
Що означають ці заяви та чого чекати Україні, я запитав в американіста Інституту політології Вроцлавського університету доктора Кароля Шульца, який має декілька можливих відповідей:
«Перш за все треба пам’ятати, я в цьому переконаний, що Трамп — автократ, він авторитарна особистість і йому імпонує владімір путін. Чому я так думаю? Він роками говорив, навіть коли був президентом Сполучених Штатів, що довіряє путіну більше, ніж власним службам, наприклад, ЦРУ. Якщо послухати інтерв’ю із його виборцями в Сполучених Штатах, вони вважають путіна великим лідером. І він дивиться на міжнародні відносини так само жорстоко, як і путін. Тобто він вважає, що сильні чоловіки мають досягати своїх цілей навіть насильством, і тут між ними повна згода. Трамп, однак, теж працює в американській системі, тому не може робити все, що хоче. Чому він зараз поводиться? У мене є кілька пояснень. Найпростіше і найпряміше — погіршується його психічний стан. Ось так просто. Йому 78 років і, судячи з вигляду, він у поганому стані здоров’я. Звісно, я не лікар, тому конкретний діагноз ставити не буду. Але він все більше скочується до егоїстичного, авторитарного стилю мислення про себе та інших. Друга річ, можливо, він робить це лише на публіку. Отже, він хоче викликати достатній інтерес до свого президентства та заохотити своїх виборців у великій кількості прийти на інавгурацію 20 січня. І отримати підтримку для будь-яких подальших рухів, які він робитиме в американській політиці. Йому це навіть частково вдається, тому що є голоси, наприклад, у Демократичній партії, що з Трампом немає проблем, потрібно з ним співпрацювати настільки, наскільки це можливо. І третє, можливо, що це тактика переговорів. Це означає, що треба поводитися дуже агресивно, навіть примітивно і авторитарно. Дуже добре всіх налякати, стверджуючи, що він продасть путіну Україну. Він не говорить цього прямо, але ефект був би таким самим, чи не так? Заявляти, що ми хочемо Гренландію, що ми хочемо Панаму, Канаду. І хоча це повна маячня, всі бояться, тому що єдине, що ми знаємо про Трампа, що ми можемо очікувати, це те, що ми не знаємо, чого очікувати. Ну, і це також частково працює. Тому що, наприклад, усі лідери з Веймарського трикутника, тобто Польща, Німеччина, Франція, а ще Кая Каллас і, можливо, Урсула фон дер Ляєн висловили бажання відразу після інавгурації поїхати до Вашингтона і зустрітися з Трампом. Тому всі його бояться. Ну і він здобуває, привертає увагу, оскільки всі ми очікуємо від нього драматичних вчинків. Наприклад, як віддати Україну путіну, що означає, що Європа буде в прямому стані війни з росією через кілька-десяток років. А потім він може почати йти на якісь поступки європейцям. Одне можна сказати напевно: це те, що ми, як Європа, повинні зробити. Тобто після виборів у Німеччині, на яких, швидше за все, виграє Християнсько-Демократичний Союз, і Фрідріх Мерц стане канцлером. Отже Польща, країни Балтії, певною мірою Чехія, Скандинавські країни та Німеччина повинні взяти лідерство в підтримці України і призвести до якнайбільшої поразки росії. Тому що це єдиний вихід, позаяк зараз ми маємо справу з кимось таким, як Трамп».
Із заяв Трампа стосовно закінчення війни в Україні можна припустити, що він та його оточення насправді не мають жодного поняття, як її завершити. Республіканець більше не згадує про те, що закінчить війну за 24 чи 48 годин, і водночас звинувачує у неспровокованій агресивній війні всіх довкола — Байдена, Україну, Європу, але тільки не прямих агресорів та вбивць й терористів — росію й путіна. Тепер же ж обіцяє, що закінчить війну за шість місяців, і каже, що путін з ним хоче зустрітися. Про що це свідчить, запитую у доктора Кароля Шульца:
«Я буду називати речі своїми іменами. Маячня, яку говорить Трамп, є маячнею. Він сам нам це доводить. Говорить дурниці, ніби він закінчить війну за 24 години. А тепер він це матеріалізує. Але й за пів року теж не закінчить. Не ошукуймо себе. Настане 20 січня, і його послідовники, його виборці, еліти, приймуть це. Він говорить про 24 години, і наговорив уже стільки брехні та обіцянок, що кого хвилює, чи він виконає їх. Він не виконає їх. Чому Трамп поводиться так? Бо це його стратегія переговорів, поводитися як божевільний, як хтось психічно неврівноважений, непередбачуваний, щоб партнери не знали, що він буде робити, і щоб вони погоджувалися на більше. Для мене очевидно, що Україна не погодиться і не може погодитися ні на яке прпинення вогню, а особливо мир, якщо там немає гарантій безпеки, а єдина надійна гарантія — це НАТО».
Я запитав у доктора Кароля Шульца, чи все ж треба брати до уваги загрозу, що Трамп повністю відвернеться від України, і як тоді поводитися Україні та її союзникам?
«Така загроза є, хоча саме через те, що зараз говорить Трамп, ту маячню і те, що він робить чи не робить, на мою думку, вона менша. Однак це не змінює того, що Трамп, на жаль, має рацію щодо однієї речі, і ми також повинні це зрозуміти. Трамп виражає тло емоцій і політичних настроїв американців. Росія напала на Україну, а Україна є сусідом Євросоюзу, то чиїм інтересом є в першу чергу перемогти росію? Сполучених Штатів чи Європи? Звичайно, нашим, Європи, і ми в Європейському Союзі весь час користувалися захистом американців. Я не знаю, що ще має статися, коли нашого сусіда Україну знищує росія, щоб ми зрозуміли, що ми або зупинимо росію зараз в Україні, або матимемо її в Польщі й далі. І я не знаю, чи можливо зараз, адже ситуація з міжнародною безпекою, особливо в Європі, погіршується з 2014 року, коли росія напала на Україну, чи можливо зараз, коли складна ситуація на фронті, коли Трамп говорить те, що говорить, чи можливо, що ми нарешті почнемо щось робити. На жаль, проблема в тому, що по всій Європі зростає сила, яка думає і може діяти, як Трамп, тобто там є дуже багато симпатії до росії. Партія свободи в Австрії, з її явно російськими симпатіями та фашистським минулим, сформує уряд. У нас є зрадники Євросоюзу і фактичні вороги України — Фіцо та Орбан, і ми ще можемо їх зупинити. Але для цього потрібна лише політична воля. Моя остання надія, принаймні цього року, полягає в тому, що ХДС переможе в Німеччині і тоді разом із Польщею, країнами Балтії та Скандинавськими країнами і, можливо, з Джорджією Мелоні, хоча хто-зна, як вона поводитиметься, ми нарешті визначимо межу і росіянам в Україні, і друзям путіна в Євросоюзі».
А як Україна та її друзі в Європі можуть переконати у такому разі Трампа в необхідності підтримки України, що його може зацікавити, чи можлива якась угода з ним, запитую у доктора Кароля Шульца:
«Перш за все, українці вже зробили більше, ніж хтось міг зробити. Не тільки для себе, а й для всього світу і, перш за все, для Європи. Але в ситуації, в якій ми перебуваємо, ми однозначно повинні були б показати Трампу, що путін з нього насміхається. Що путін його зовсім не поважає і путін хоче показати Трампу, що він сильніший за нього. Ну бо Трамп — це егоїст, якщо порівнювати з кимось, то це розпещена дитина, яка не любить бути другою. І також потрібно було б чітко показати, і це факти, що якщо для американців найбільшим ворогом є Китай, то Китай дуже добре й уважно дивиться на те, що відбувається в Україні. Тому що якщо росіяни переможуть, це буде знаком для Китаю, що він може вирішити свої справи силою, наприклад, напавши на Тайвань. Американці цього не хочуть. І це треба їм показати. Але я, чесно кажучи, вже не знаю як. Я не знаю, як можна достукатися до Трампа з таким повідомленням. Можливо, є політики, є президенти, є очільники держав, дипломати, які вміють це зробити».
А як розуміти чергові погрози Трампа своїм собзникам, країнам НАТО? Передусім йдеться про погрози зробити Канаду 51-м штатом США, захопити Гренландію та Панамський канал. Чи насправді Трамп мислить у таких небезпечних імперіалістичних категоріях, повторюючи при цьому відверто агресивні російські наративи?
«Ми повинні визнати, що Дональд Трамп не дотримується правил, які були встановлені раніше. Він ніколи не був готовий і ніколи не буде готовий бути лідером будь-чого. Але, як я вже казав, це може бути або погіршення психічного стану, або тактика переговорів, або просто бажання зосередити увагу на собі перед інавгурацією. Однак я думаю, що для всіх нас буде добре, якщо ми не будемо дивуватися та коментувати кожну дурницю, яку він каже. Тому що він може відразу сказати, що на Францію слід напасти, тому що французи, наприклад, експортують занадто багато вина до Сполучених Штатів. Це такі аргументи, і я думаю, що нам не потрібно думати про це, тому що якщо ми не знаємо, що відбувається в його голові, то судімо про те, що він робить. Він наразі нічого не робить, тому що немає що робити, тому що він буде президентом тільки через 10, 12 днів, і давайте обговорювати те, що він буде робити. Тому що, можливо, як й Ілон Маск, ці хлопці думають про публічність, щоб говорити про них, щоб вони почувалися важливими. Ну то спілкуймося з ними, але судити будемо їх за вчинками. Побачимо, що вони зроблять із митами, чи повністю відмовиться Трамп від підтримки України. Ми повинні були бути готові до цього давно, Євросоюз мав це зробити раніше».
Ще одна загроза від подібних заяв Трампа — це можливий підрив трансатлантичних відносин, єдності НАТО та виконання 5-ї статті. Утім, на думку американіста, сценарій розбиття НАТО не є реальним:
«Є багато політиків у всьому світі, які говорять повну маячню, тому що вони просто немудрі люди. Чи маємо ми перейматися ними? Нещастя в тому, що він президент Сполучених Штатів, але він не буде приймати всі рішення сам. У Польщі у нас був уряд, який офіційно був антиросійським, але у нас був міністр оборони, який зруйнував нашу оборону та зв’язався з російськими шпигунами, я говорю про Антоні Мацєревича. Уряд, який дуже тісно співпрацював з Орбаном, руйнував європейську солідарність, і це були проросійські дії. Цей уряд PiS говорив про репарації від німців за Другу світову війну і навіть зробив деякі речі. Але політики, як Орбан чи Фіцо, які не тільки говорять, але й проводять проросійську політику, є більш небезпечними. Подивимося, що насправді робитиме Дональд Трамп, наскільки йому дозволить ця система. Найгірше те, що ми повинні були бути готові, але зараз трохи пізно готуватися. Тому ми можемо жити в страху і коментувати його дурні коментарі, але краще зосередитися на тому, що потрібно робити».
Поцікавився я у доктора Кароля Шульца й можливою роллю одіозного й скандального мільярдера Ілона Маска, котрому дехто вже припусує неофіційно чи не другу найважливішу роль у США після Трампа. Яка роль у зовнішньополітичних зносинах Маска, котрий потурає Китаю та росії, натомість постійно погрожує й насміхається з лідерів Європи та лякає зміною влади у країнах ЄС, часто «тролячи» лідерів цивілізованого світу у соцмережах:
«Ілон Маск насправді ніхто, якщо говорити про посаду, яку він займає. Те, що він має очолювати, — це сформоване відомство, яке невідомо, які прерогативи матиме. Тут ми знову говоримо про слова найбагатшої людини у світі, але ми або дозволяємо йому впливати на нашу думку, або ні. Ми як громадяни маємо право голосу, ми маємо право критично мислити. І я знаю, що є наратив, що тепер Маск фактично другий віце-президент, але я думаю, що він робить те, що робить, доки це не турбує Трампа. І якщо Трамп відчує загрозу, Маск досить швидко втратить вплив, принаймні в цій адміністрації. І я можу легко уявити конфлікт між Трампом та Ілоном Маском, і так само, як він уже змінив свої погляди на 180 градусів від ліберальних до надзвичайно консервативних, може зробити це знову».
Тарас Андрухович