Алєксандр Лукашенка розраховував на «швидку війну» і перемогу Росії; через півтора року він хоче вижити і сподівається хоча б на частковий успіх Росії, адже його доля залежить від майбутнього путіна, оцінює в інтерв’ю PAP Каміль Клисінський з Центру східних досліджень (OSW).
«Навесні 2022 року Алєксандр Лукашенка припускав, що це буде коротка швидка війна. Три-чотири дні, може, тиждень, в Україні безладдя, армія здається, а населення з квітами — більш-менш з ентузіазмом — вітає російську армію. І, можливо, білоруську, яка скромно йде за нею», — каже Клисінський. «Думаю, можна припустити, що це був підхід білоруського політика, судячи з того, що він тоді говорив і робив», — додає він.
Можливо, тоді Лукашенка думав, що після такої «переможної операції» Захід буде готовий почати з ним переговори, як і з Росією, бо вибору у нього не буде.
«Яка ситуація сьогодні після півтора року війни? Лукашенка хоче вижити. Він дезорієнтований, втомлений, але, звичайно, не так, як усі ми. Він хотів би, щоб війна розв’язалася найкращим для Росії способом, тому що він "тримається за путіна". Він розраховує на якесь, може, гниле, може, часткове перемир’я. Ситуацію, яка відкриє йому певний простір для дій у відносинах із Заходом, що, можливо, дозволить йому поступово знімати санкції. І це усуне загрозу, яка нависла над Білоруссю, що її кордон з Україною може стати кордоном війни», — оцінює аналітик.
«Лукашенко вже конфліктує із Заходом – критикує, кричить, погрожує. На мою думку, Росія не виграє від цього поглиблення, і це може поставити під загрозу Білорусь. Це не країна з великим військовим потенціалом. Він (Лукашенка) звинувачуватиме Захід і буде риторично агресивним, але будь-які більші провокації, які загрожують розпалом збройного конфлікту, на мій погляд, були б ірраціональними і божевіллям», — додає він.
За словами Клисінського, хід війни в Україні «повністю здивував Лукашенку». «Він у складній ситуації. Підтримав агресію і став співагресором. Єдиним його "успіхом" було те, що він зумів уникнути безпосереднього вступу у бойові дії білоруської армії. На мій погляд, це пов’язано не стільки з його "героїчним" опором, скільки з того, що путін не бачив у цьому великої обґрунтованості», — вважає аналітик OSW.
За його словами, «росіяни використали всі активи Білорусі, крім її армії, яка не є її найсильнішою стороною, територію, військові бази, полігони, дорожню та залізничну інфраструктуру, дизель для машин і танків, військові госпіталі, весь тил, об’єкти, які дозволили на етапі війни атакувати Україну з півночі, а потім підтримувати потенційну загрозу нового удару в цьому напрямку».
«Найбільшою невдачею Лукашенки в цей період було те, що він втягнувся в цю війну, яку, як він, напевно, зрозумів з часом, Росія не в змозі однозначно виграти. У результаті він спалив всі ті нечисленні та крихкі мости із Заходом, які ще існували до початку повномасштабної війни», — зазначив аналітик Центру східних досліджень у Варшаві.
PAP/Т.А.