Американський та українсько-європейський мирні плани. Американські ЗМІ оприлюднили елементи американського мирного плану, який представила делегація США — державний секретар Марко Рубіо, спеціальний посланник у справах Близького Сходу Стів Віткофф та посланець з питань України генерал Кіт Келлог — на зустрічі з представниками Франції, Великої Британії, Німеччини та України 17 квітня в Парижі. Відтак європейсько-українську контрпропозицію опублікувало агентство Reuters.
Односторінковий «План Трампа» в Україні сприйняли вкрай негативно, підтверджуючи поширену думку про те, що США де-факто підтримують Росію. Віцепрем’єрка Свириденко назвала його капітуляцією. Обурення викликали насамперед пункти, які стосуються де-юре визнання анексії Криму та відмови від стремління до членства в НАТО. Україна готова вести з Росією переговори про мир, але визнання анексії Криму вважає небезпечним прецедентом, а відсутність надійних гарантій безпеки — рецептом нової війни за кілька років. Київ також не готовий обмежити свої збройні сили і добровільно вийти з непідконтрольних Росії територій Луганської, Донецької, Запорізької та Харківської областей.
Київ та європейські партнери визнали американський план таким, що підлягає обговоренню і направили США власну контрпропозицію на зустріч у Лондоні 23 квітня. Хоча саміт міністрів закордонних справ скасовано через відмову від участі в ньому Віткоффа та Рубіо (нібито після того, як Зеленський відмовився визнати анексію Криму), на місці був генерал Келлог. Пропозиція стосувалася цих же пунктів, що й американський план, але містила дуже важливі уточнення. У ній умовою проведення переговорів є повне припинення вогню, ні де-юре, ні де-факто не йдеться про передання Росії територій, передбачається міцні гарантії безпеки для України також і з боку США, уточнюється джерела відновлення країни після руйнувань. Це план неприйнятний для Трампа, тому що він неприйнятний для Росії, а отже, віддаляє угоду. Це тому, що США не намагаються діяти в дусі міжнародного права і змусити Москву до поступок, а хочуть швидко укласти «угоду».
Реакція Москви на план Трампа також була негативною. Усе вказує на те, що, попри довготривалі переговори Віткоффа та Путіна, його не узгоджено з Кремлем. Інша інтерпретація — Москва підвищує ставку, знаючи, що Трамп знаходиться під тиском перших 100 днів свого президентства, щоб «довезти» прогрес у закінченні війни Росії з Україною. А Кремлеві вигідно затягувати війну, щоб, зокрема, повністю відвоювати від ЗСУ території в Курській і Бєлгородській областях. Очільник МЗС РФ Сергій Лавров в інтерв’ю бразильським ЗМІ де-факто повторив максималістські вимоги Росії стосовно України, що суперечать як плану Трампа, так і планам Європи та Києва.
Похорон Папи Франциска уможливив 15-хвилинну розмову тет-а-тет президентів Трампа і Зеленського у базиліці Святого Петра в Римі. Український лідер визнав її позитивною, «потенційно історичною», що підтвердив твіт Трампа, в якому він висловив підозру, що Росія його обманює і, ймовірно, з нею треба розмовляти мовою санкцій. Однак його подальші заяви, а також слова Рубіо охолодили оптимізм у цій сфері.
Здається, єдине, що об’єднує Росію, Україну та Європу, — це побоювання, що США покинуть переговори. Натякали на це останніми днями і Трамп, і Рубіо, й так чинили тиск з метою поступок. Хоча для Росії таке рішення було б найменш некорисним, особливо якби в ньому передбачалася відмова США від допомоги Україні. Оголошення з боку Путіна перемир’я 8–11 травня свідчить про те, що Кремль інструменталізує переговори зі США про мир в Україні задля гри за вищу ставку.
Тадеуш Іванський/Н.Б.