Правозахисники й екологи виступили за підписання Україною Угоди про відкрите море. На їхню думку, це стане не просто кроком в українській євроінтеграції, а й відкриє нові перспективи економічної, наукової та політичної вигоди для України. У Верховній Раді заявляють про готовність до ратифікації угоди про відкрите море в разі її підписання українською стороною. Але жодного руху в цьому напрямку зараз не спостерігається, нагадали екологи.
Підписання Україною Угоди про відкрите море — не просто символічний жест, а реальна участь у формуванні правил користування 63% світового океану. Це питання торкається не лише екології, а й геополітики, економіки, наукового потенціалу і євроінтеграційного поступу. Правозахисники, екологи та політики наполягають: Україна має приєднатися до глобального договору, що був ухвалений ООН у 2023 році, аби не втратити ані екологічного, ані політичного голосу у світі.
Сергій Хара, експерт з біорізноманіття «Greenpeace Україна», вважає, що участь України в угоді відкриє доступ до нових технологій, науки, правових інструментів і рівноправного доступу до морських генетичних ресурсів: «Угода передбачає чотири ключові напрями: генетичні ресурси, створення природоохоронних територій, оцінку впливу на довкілля та розвиток морських технологій».
Еколог зазначив, що навіть країна, яка не має прямого виходу до відкритого океану, як Україна, має що захищати. А ще, на його думку, це й шлях України до Євросоюзу. Бо всі країни ЄС уже підписали угоду, а отже, вона має стати і частиною українського законодавства.
Своєю чергою, голова підкомітету Верховної Ради з питань природокористування Юлія Овчинникова переконана, що Україна має бути послідовною в імплементації морського права, за її словами, це доступ до міжнародної арени в дуже чутливій сфері.
«Ратифікація Угоди про відкрите море стане логічним продовженням двох попередніх угод у межах Конвенції з морського права. До того ж це суперечить інтересам Росії — і це важливо. Бо агресор намагається блокувати міжнародні інструменти. А ми — навпаки, демонструємо відкритість і правову послідовність», — сказала депутатка.
Підписання угоди про відкрите море для України означає ще й відповідь на арктичні апетити Москви, вважає директорка Greenpeace Україна Наталія Гозак. Вона підкреслила, що Угода про відкрите море дозволяє Україні протидіяти загрозам, що походять з півночі: «Росія ще у 2023 році заявила, що не підпише угоду. Очевидно, це пов’язано з їхнім інтересом до арктичних ресурсів. У міру відступу льодовиків відкриваються нові морські акваторії. Росія прагне розробляти ці ресурси без жодних обмежень. І якщо Україна буде серед сторін Угоди, ми отримаємо право голосу в цьому процесі».
Сергій Хара також звернув увагу на ризики забруднення світового океану, які можуть виникнути без регуляторного впливу міжнародної спільноти. Адже тіньовий флот Росії та її потужності дозволяють їй викидати у відкрите море все, що завгодно — від токсичних відходів до промислового сміття.
«Якщо ми не матимемо голосу на платформі Угоди, Росія буде діяти безкарно. Вступивши до Угоди, ми отримуємо важіль впливу, щоб боротися не лише за чистоту океану, а й проти деструктивної ролі Росії на глобальному рівні», — зазначив еколог.
Україна має моральне право і обов’язок бути частиною глобального механізму захисту океану. Так оцінив наміри Києва стати частиною угоди про відрите море другий радник Посольства Франції в Україні Александр Басбус.
«Україна може не мати берегової лінії з відкритим океаном, але вона має голос. І цей голос важливий. Європейський Союз підтримує її шлях до ратифікації. Бо це в інтересах не лише Києва, а й усієї європейської спільноти. Відкритість, участь, дотримання права — ось наші цінності, які ми спільно захищаємо», — заявив дипломат.
Угода про відкрите море — не лише документ про біорізноманіття. Це глобальна платформа, де вирішується, яким буде світовий океан у найближчі десятиліття: спільним надбанням людства чи полем для хижацького використання. Підписання цієї угоди стане кроком на захист планети, підтвердженням європейського вибору України та демонстрацією лідерства у світі, де екологічні виклики стають глобальними загрозами.
Олександр Савицький