Під спекотним сонцем на околицях Вічного міста наприкінці минулого тижня відбулася одна з найбільших щорічних конференцій у світі, яка стосується України — Ukraine Recovery Conference. Рівень зацікавлення URC25 — як її скорочено називають — і рівень представництва був несподівано високим.
Запрошення розходилися як гарячі пиріжки — у цій події взяло участь кілька тисяч осіб із кількадесяти країн, зокрема очільники держав, керівники урядів, понад сотня міністрів і заступників міністрів та юрби чиновників, підприємців, експертів, журналістів і представників третього сектору. Їх число здивувало оглядачів, а організатори не встигали додруковувати бейджі.
Це не означає, що кінець війни і заодно початок так званої великої реконструкції став ближчим. Переговори про припинення вогню не приносять результатів, а бойові дії в Україні не припиняються. Росія з повітря посилює нищівні дії, а дані про загальні збитки і потреби у сфері відновлення країни необхідно щодня оновлювати. Водночас зростають поточні оборонні потреби України, нагальною стає також необхідність гарантувати їй макробюджетну допомогу 2026 року.
У результаті дискусії про джерела, обсяг і методологію фінансування післявоєнної відбудови України відкладають на пізніше. Не вистачає так званого «плану Маршалла» для України, хоч таку ідею обговорюють уже від першої URC22 в Лугано, під час наступних у Лондоні та Берліні. Український прем’єр-міністр Денис Шмигаль повідомив першого дня, що потреби України сягають 1 трильйона доларів — 540 мільярдів доларів має коштувати відбудова, і 460 мільярдів — підтримка у формі, зокрема, зовнішніх інвестицій.
Ця астрономічна сума, навіть зменшена наполовину, означала б, що відновлення України є одним із найбільших фінансових і модернізаційних проєктів у Європі. Можна його порівняти з програмою «Наступне покоління» ЄС вартістю 750 мільярдів євро, яку створено, щоб подолати наслідки пандемії Covid-19. Хоча не йдеться про живі ресурси, яких еквівалент в золоті, адже частиною цієї суми будуть, наприклад, кредитні гарантії або страхування інвестиційних ризиків, проте це надалі величезна сума. Особливо в ситуації, коли багато країн по вуха в боргах, а соціальні витрати та витрати на озброєння будуть зростати.
Україна такої суми не отримає, якщо Європа та G7 нарешті не ухвалять рішення конфіскувати загалом приблизно 300 мільярдів євро заморожених зараз російських активів і використати їх з метою створення фінансових інструментів, доступних і для України, і для власних підприємств. А на це на Заході все ще немає апетиту. Не сприяють цьому і повідомлення, що пливуть з України — торік, саме напередодні URC, подав у відставку Мустафа Найєм, голова Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, який мав довіру донорів, — звинувативши владу в корупції.
Тепер тінню на довірі до країни позначилися обшуки в будинку Віталія Шабуніна, одного з найбільш гучних антикорупційних активістів, за досить сумнівними звинуваченнями. Цієї теми не обговорювали широко за кулуарами конференції, але, безперечно, українській урядовій делегації вона не допомогла.
Конференції з циклу URC зосереджуються на питаннях відновлення, але також є зручною платформою для незліченних двосторонніх переговорів, бізнесових зустрічей та секторальних панелей. Після інтенсивних двох днів Україна особливо задоволена кількома питаннями: по-перше, представники США взяли участь у зустрічі так званої коаліції охочих, тобто держав, які готові по-різному підтримати перемир’я з Росією після його підписання.
Це зміна, позаяк досі Вашингтон дистанціювався, тим важливіша, що вона співзвучна із попередженнями про відновлення військової допомоги та дедалі гучнішими ознаками роздратування Дональда Трампа на адресу Росії. По-друге, Німеччина і Норвегія профінансують купівлю у США для України трьох систем Patriot, які підтримають протиповітряну оборону. ʼ
По-третє, очільниця Європейської комісії оголосила про новий пакет допомоги у розмірі 2,3 мільярда євро і створення — разом із Польщею, Францією, Німеччиною та Європейським інвестиційним банком — так званого Європейського флагманського фонду, який у кінцевому підсумку вкладе 500 мільйонів євро в українську промисловість, транспорт і енергетику.
Участь Польщі у конференції була помітною: приїхав прем’єр-міністр, кілька міністрів, загалом польська делегація була однією з найбільших, нараховувала майже 200 чиновників, підприємців та експертів. Польський павільйон привертав увагу, був гамірним і мав багато відвідувачів, а Група Польського фонду розвитку представила концепцію під брендом Team Poland, яка має полегшити бізнесу участь у відновленні України.
Це важливо, щоб збирати досвід, придивлятися до помилок і хороших рішень, відшліфовувати стратегію, тому що наступний URC26, найімовірніше, відбудеться в Польщі.
Тадеуш Іванський — керівник Групи Білорусі, України та Молдови в Центрі східних досліджень. У 2006—2011 роках працював на Польському радіо для закордону.