Відносини між Україною та Європейським Союзом у сфері сільськогосподарської торгівлі здолали складний шлях, особливо після початку повномасштабного вторгнення Росії 2022 року. Початкова підтримка з боку ЄС та надання безмитного доступу для українських сільськогосподарських товарів змінилися обмеженнями та поверненням до умов Угоди про асоціацію. Київський «Центр економічної стратегії» проаналізував ключові етапи, причини змін та перспективи подальшої торгової співпраці України та ЄС.
2022 року, після повномасштабного вторгнення Росії, Європейський Союз відкрив свій ринок, надавши безмитний доступ сільськогосподарським товарам з України, щоб підтримати її економіку. Міністр сільського господарства та розвитку села Республіки Польща Чеслав Секерський розповів Польському радіо, що Україна несе величезні витрати у цій війні, борючись не лише за свою свободу та незалежність, але й проти режиму Путіна, який прагне захопити не лише Україну, а й інші держави Центральної та Східної Європи, що раніше перебували під впливом Радянського Союзу чи Росії. Євросоюз пішов на скасування митних зборів для України, виходячи з припущення, що це покращить складну економічну ситуацію держави.
Цей крок був безпрецедентним і мав на меті забезпечити повний торговий безвіз для українських товарів до ЄС, особливо для аграрної продукції, лібералізація торгівлі якою зазвичай відбувається найскладніше. Яна Охріменко, старша економістка Центру економічної стратегії, підкреслює, що «спочатку COVID-19, а потім війна. І, власне, ці автономні торгові заходи — це був, насправді, безпрецедентний крок». Вона також додала, що «йшлося про повний торговий безвіз для українських товарів ЄС, і насамперед аграрних товарів, тому що загалом лібералізація міжнародної торгівлі саме аграркою відбувається з найбільшим скрипом».
Це було особливо важливо з огляду на блокаду Чорного моря, адже Україна до цього активно експортувала продукцію до Близького Сходу та Північної Африки, і європейський ринок мав частково замінити ці напрямки. Яна Охріменко зазначила, що це був інструмент допомоги українським аграріям, експортерам, загалом українській економіці під час війни.
Проте значний наплив товарів з України призвів до певних наслідків. За словами Чеслава Секерського, вже у 2024 році Євросоюз запровадив обмеження на обсяги деяких груп товарів, що могли надходити на європейський ринок. Ці обмеження стосувалися, зокрема, м'яса птиці, цукру, меду та яєць, і після перевищення встановлених обсягів запроваджували «гальмівні механізми». Ця система діяла до 5 червня 2025 року, після чого торговий обмін повернувся до умов Угоди про асоціацію Україна — ЄС, що діяла до 2022 року.
В результаті обсяги надходження товарів з України на європейський ринок стали дуже низькими. Яна Охріменко зауважує, що у червні 2024 року «все пішло не так гладко, тому що, знову ж таки, ми можемо згадати і протести фермерів на кордонах, і блокаду кордонів, і так далі». Вона також додала, що «вже в 2024-му році новий регламент... містив певний компроміс». Яна Охріменко також зазначила, що у червні 2024 року від Європейської комісії надійшов меседж, що в подальшому лібералізація буде відбуватися у межах угоди про асоціацію, і це те, що ми спостерігаємо зараз.
Ольга Трофімцева, керівниця напрямку агросектору в Ukraine Facility Platform, підкреслила, що «автономні торгові преференції дійсно багато дали. З 2022 по 2024 рік, як послідовно зростала наша двостороння торгівля і саме український агропродовольчий експорт до країн Європейського Союзу, країни ЄС, займали в 2004 році 56% загального агроекспорту». Вона нагадала, що ці автономні торгові преференції були жестом доброї волі, адже насправді Європейська комісія і країни Європейського Союзу в односторонньому порядку вирішили підтримати Україну. Але про те, що це буде якийсь довготривалий інструмент, механізм підтримки не йшлося від самого початку.
Повернення до умов Угоди про асоціацію передбачає дію митних квот для більшості товарів агропромислового комплексу. Яна Охріменко пояснила, що «це такий цікавий гібридний інструмент, що до певного ліміту можна ввозити без мит, а потім кожна наступна одиниця, вона обкладається певними митами». Вона також уточнила: це не жорстка квота, це, скоріше квота, яку вибрали, і тепер будуть більше платити. Одним з компонентів Угоди про асоціацію стала поглиблена та всеохопна зона вільної торгівлі, яка передбачала певні торгові преференції для України, що з часом мали поглиблюватися. Яна Охріменко нагадала, що передбачали, що у 2021—2022 роках мав відбутися перегляд квот, ставок мит, але через пандемію COVID-19 та війну цього не сталося.
Проблеми, що виникли, є багатофакторними. «Дуже багато чинників, дуже багато виробників, насправді, не задоволені імпортом української продукції», — стверджує Яна Охріменко. Вона також вважає, що сюди слід додати незадоволення безпосередніх сусідів, таких, як Польща. Ольга Трофімцева вказала на те, що діє політичний тиск особливо деяких груп виробників. А по-друге, політичний тиск з боку окремих країн.
«Французькі виробники, іспанські виробники, польські виробники побоюються збільшення імпорту певних видів продукції, які можуть, на їнхю думку, зашкодити внутрішньому ринку і їх виробництвам у Європейському Союзі. Ці всі моменти разом призвели до того, що довелось все-таки автономні преференції скасовувати. Було це відомо ще рік тому», — пояснила Трофімцева. Вона вважає, що, щоб запобігти цьому всьому, слід домовлятися про довгострокові умови торгівлі, і це такий фактично консенсус, до якого прийшли обидві сторони.
Незважаючи на повернення до квот, експорт до Європейського Союзу продовжується. «Для тієї ж кукурудзи. Ці квоти, повернення імпортних тарифних квот, не буде критичним, тому що поза квотою кукурудза може спокійно з нульовим митом далі експортуватись до Європейського Союзу, такі правила», — сказала Ольга Трофімцева. Ситуація з пшеницею складніша, оскільки до імпортної квоти входить також борошномельна продукція, що є викликом для українських виробників та переробників. За словами Ольги Трофімцевої, більшість квот зараз уже або вибрана до кінця року, або буде найближчим часом вибрана, тому що Європейський Союз розподілив можливість отримати ці імпортні тарифні квоти по часу.
Майбутні переговори щодо умов торгівлі є критично важливими. «В ЄС діє така умова, що якщо товар повністю за якістю, стандартами безпеки і так далі, еквівалентної продукції Європейського Союзу, то це може служити підставою для того, щоб переглянути умови торгівлі для нього», — зазначила Яна Охріменко. Вона визнала, що Україна могла б досягти більшого прогресу у впровадженні аграрного законодавства, передбаченого Угодою про асоціацію. Хоча імплементація органічного законодавства є успішною, існують складності з іншими аспектами, такими як генетично модифікована продукція, де необхідно прийняти багато підзаконних актів.
На думку Охріменко, було б легше досягти сприятливих для України умов торгівлі в межах оновлення, домовленості про зону вільної торгівлі з ЄС, якби країна прийшла з виконаним списком вимог. «Таке припущення — воно все-таки занадто технічне, тому що процес дещо політизований», — сказала вона.
Ольга Трофімцева підкреслила, що позиція європейської сторони полягає в тому, що автономні торгові заходи були тимчасовими. Вона також вказала на занепокоєння та турбулентність в окремих країнах ЄС, пов'язані з реформами у аграрному та продовольчому секторах, а також дискусіями щодо бюджету ЄС. Протести фермерів у Європейському Союзі, як зазначила Ольга Трофімцева, були викликані не проти України, а проти умов Зеленої угоди та занадто забюрократизованої аграрної політики. Ці фактори додають нервозності європейським фермерам.
«Це є приводом думати про диверсифікацію наших експортних потоків у Близький Схід, Північну Африку. До повномасштабного вторгнення успішно розвивався експорт на азійському напрямку, включаючи такі країни, як: Китай, Індія, В'єтнам, Корея. Однак тут постає питання фізичної безпеки в Чорному морі», — сказала Трофімцева. За її словами, також існують виклики, пов'язані з виходом на ринки цих країн, такі як: фітосанітарні вимоги Китаю та високі мита в Індії.
Загалом, як зауважує Ольга Трофімцева, викликів багато — це не тільки безпека, а й логістика, що зараз обмежена, в тому числі всередині України. Щодо вступу до ЄС, то Ольга Трофімцева зазначила: «Імплементація європейського законодавства, це ж не просто, щоб ми прийняли якийсь закон на рівні Верховної Ради, відрапортували і сказали, ось, дивіться, у нас прийнятий закон і все прекрасно. Ні, європейська сторона дуже уважно дивиться якраз на його імплементацію».
Експертка зазначила — аграрний сектор є одним з найскладніших у перемовинах про вільну торгівлю та вступ до ЄС. При вступі Україну очікуватимуть перехідні періоди, можливо, досить тривалі, що означає поступовий доступ до внутрішнього ринку ЄС. Важливо, щоб умови вступу не були дискримінаційними, а навпаки, дозволили скористатися інвестиційними та фінансовими можливостями, програмами підтримки ЄС для адаптації українських агровиробників до нових умов виробництва та стандартів. Також європейській стороні необхідно враховувати досвід вступу Польщі, Румунії та Болгарії.
Майбутні місяці будуть вирішальними для формування рішень щодо умов торгівлі до кінця 2025 року. Цей процес є багатоступеневим і вимагає часу. Також слід враховувати політичний аспект, особливо позицію Польщі під час головування в Раді ЄС, зважаючи на вплив фермерського лобі. Важливо сформувати чітку позицію України для двосторонніх торгових та економічних відносин з ЄС, починаючи з 2026 року.
Олександр Савицький