Тестування червоних ліній руками Білорусі
У вересні 2025 року на західних рубежах Білорусі розгорнуться масштабні навчання «Захід-2025». За офіційною інформацією Мінська, у маневрах братимуть участь майже 9 тисяч військовослужбовців. Однак, за оцінкою латвійського генерала Андіса Діланса, реальна цифра може сягати 100 тисяч.
Це суттєво змінює уявлення про масштаби загрози, яку несуть «навчання». Це викриває класичну тактику Москви — грати на межі міжнародного права, не перетинаючи його формально.
Posłuchaj Погляд. Білорусь і Росія готуються до осінніх провокацій
26:35 POGLIAD_01_08 (online-audio-converter.com).mp3 Погляд. Білорусь і Росія готуються до осінніх провокацій
«Ми не можемо ставитися з довірою до заяв Міністерства оборони Білорусі», — підкреслює експерт з питань Східної Європи Ян Ліс, — реальні масштаби навчань можуть значно перевищити офіційно заявлені цифри».
Причина такої гри — вимоги Віденського документа ОБСЄ, згідно з яким навчання, де беруть участь 13 тисяч військових, мають відбуватися під міжнародним наглядом. Занижуючи цифри, Білорусь звільняє себе від необхідності допуску спостерігачів. Це не лише формальна маніпуляція — це сигнал. У ньому закладена демонстрація сили без бажання пояснювати щось перед Заходом.
Лукашенко — заручник «союзної» угоди
31 рік при владі перетворили Олександра Лукашенка не лише на політичного довгожителя, а й на уособлення режимної стабільності, зацементованої під дахом Москви.
Після провалу багатовекторної політики та спроб торгувати незалежністю, Олександр Лукашенко фактично віддав країну в оренду Кремлю.
«Лукашенко не приймає рішень у глобальному вимірі. Його навіть не інформують про переміщення російських військ, — нагадує Ян Ліс, — у 2022 році він сам заявляв, що дізнавався про пересування армії РФ із засобів масової інформації».
Зв’язок Олександрра Лукашенка з Москвою — не лише політичний. З 2000-х років він підписав низку васальних угод в рамках так званої Союзної держави. Від того часу будь-яка спроба «віддалитися» від Кремля є провальною.
Показовим є й останній «жест доброї волі» — звільнення понад 40 політичних в’язнів, серед яких і Сергій Тихановський.
Експерт Ян Ліс пояснює: «Це не демократизація, а лише черговий тактичний маневр Олександра Лукашенка, щоб шантажувати Путіна або загравати із Заходом».
Економіка Білорусі: агонія в обіймах Кремля
Поки політика хитається між Європою і Росією, економіка Білорусі продовжує занепадати. Москва, посилюючи інтеграцію, перетворює Мінськ на економічного васала.
Росія активно нарощує присутність у промисловому секторі: оборонні підприємства модернізуються під контролем Росії, продукція спрямовується на потреби російської армії. Для Білорусі це не стратегічна перевага, а чергова втрата суверенітету.
Це класичний неоколоніальний підхід: спершу військова співпраця, потім економічна інтеграція, далі — інформаційне домінування. Білорусь дедалі менше виступає як суб’єкт, і дедалі більше як територія, з якої можна «технічно» вести політичний і військовий тиск на Європу.
Сценарії вторгнення: Латвія, Литва, Сувальський коридор
Основною метою навчань «Захід-2025» є перевірка реакції НАТО. При цьому ключовим регіоном залишається Сувальський коридор — вузька смуга між Литвою і Польщею, яка з’єднує країни Балтії з рештою країн НАТО.
«Це найбільш вразливий пункт Альянсу. Захоплення Сувальського коридору може відрізати Латвію, Литву та Естонію від наземного постачання», — наголошує Ян Ліс.
Ще з 2017 року у навчаннях «Захід» Росія і Білорусь моделювали протистояння з вигаданою «Вейшнорією» — нібито «сепаратистською» державою під литовсько-польським протекторатом. Ідеологія ворога була зрозуміла. Але у 2025 році легенда навчань поки невідома. Це насторожує.
Одним із можливих сценаріїв залишається поява так званих «зелених чоловічків» у прикордонних регіонах, наприклад, Латвії — особливо в Латгалії, де домінує російськомовне населення. Цей сценарій цілком реалістичний, враховуючи успішність «гібридної операції» у Криму 2014 року.
Український фронт: загроза з Півночі
Попри формальну нейтральність білоруської армії щодо війни в Україні, Мінськ вже був плацдармом для російського вторгнення в лютому 2022 року. Сьогодні ситуація змінилася: північ України укріплена, замінована, наступ через ліси і болота Полісся вкрай ускладнений. Але російські і білоруські війська все ще концентруються поблизу українських кордонів.
«Новий наступ малоймовірний, але загроза провокацій, розквартирування і відтягування українських сил — цілком реальна», — вважає експерт з питань Східної Європи Ян Ліс.
Збивання дронів над Мінськом, як зазначають експерти, пов’язане не з атаками з боку України, а з відсутністю координації між білоруською та російською арміями. Але у публічному просторі це вигідно подати як доказ «української загрози».
Європейська відповідь: фортифікації, ППО, «Залізний захисник»
Європа не залишається осторонь. Литва будує укріплення, Естонія посилює прикордонні рубежі, Польща проводить свої маневри. У травні НАТО провело навчання «Швидка відповідь», а в Литві вже дислокується німецька бригада Бундесверу.
Це стримування не лише символічне. Це відповідь на реальні ризики. Росія не може більше дозволити собі пряму конфронтацію з НАТО, але готова шантажувати руками Білорусі.
Сценарії ескалації можуть охоплювати Латвію, Литву, Україну з різним ступенем інтенсивності, але з єдиною метою — перевірити витримку НАТО та втягнути Захід у нову фазу гібридного конфлікту.
Європа готується. Але поки що Росія і її білоруський плацдарм залишаються на крок попереду — у брехні, маніпуляції та ескалації напруги.
«Білорусь — це вже не держава. Це територія Російської Федерації під політичною вивіскою Лукашенка», — підсумовує Ян Ліс. І саме ця територія, без жодного пострілу, вже несе Європі загрозу масштабу ХХІ століття.
Лариса Задорожна