— Пані Альона, Александра Стубба, президента Фінляндії, за моїми спостереженнями, стало дуже багато в інформаційному просторі, але не тому, що так йому забажалося, але тому, що він справді робить багато і в багатьох різних міжнародних дискусіях та платформах бере участь. Чим ви можете пояснити таку активність Фінляндії? Чому вона так вирвалася в лідери допомоги Україні?
— Найперше, справді, Фінляндія проживає дуже цікавий період своєї історії, коли фіни, звісно, після Другої світової війни вирішили не вступати до оборонного альянсу НАТО, але з огляду на повномасштабне вторгнення Росії в Україну вони все-таки переглянули своє рішення й разом зі Швецією подалися на членство в НАТО та пройшли цей шлях достатньо швидко. Їм вдалося це зробити, зокрема тому, що оборонна індустрія у Фінляндії була вже добре підготовлена. Вони мають найдовший кордон із Росією в Європі, якщо не враховувати Україну чи польський кордон із Білоруссю, який фактично теж прирівнюється до російського. Вони були тією фронтовою нацією, яка добре знала росіян, вже мала досвід війни з ними й навіть була змушена відмовитися від частини своїх територій. Це змусило Альянс прийняти їх досить швидко, щоб саме Фінляндія стала тим фронтом, який зможе зупинити агресора у разі подальшого наступу. Але не варто списувати й роль самого Александра Стубба, адже він дуже цікава постать. Він був прем’єр-міністром, працював в ОБСЄ під час війни в Грузії, має освіту в Європі та США, говорить кількома мовами, займається спортом і представляє нову генерацію політиків, які приходять з міжнародною освітою та фінансового сектору. Це дає йому можливість говорити мовою світу й успішно комунікувати на міжнародних майданчиках.
Продовження цієї розмови слухайте у прикріпленому аудіофайлі
Ірина Ящишин