Генеральний секретар ООН у серпні вперше за одинадцять років війни Росії проти України виніс Москві офіційне попередження про можливе внесення її до так званого «Списку ганьби». Причиною стали злочини сексуального насильства, що супроводжують російську агресію від самого 2014 року. Водночас, як відзначають представники українських органів влади і громадських організацій, крок міжнародної організації запізнілий та недостатній, аби стримати російських військових від нових злочинів.
Уповноважена уряду з питань гендерної політики Катерина Левченко нагадала, що саме 19 серпня в Раді Безпеки ООН було представлено доповідь Генсека щодо сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, за 2024 рік. «19 серпня в Раді безпеки ООН відбулось представлення доповіді генерального секретаря ООН щодо сексуального насильства, пов'язаного з конфліктом. І саме де була відображена ситуація в Україні з тим, як поводять себе російські окупанти, були виступи в підтримку нашої країни від низки країн, партнерів, від Європейського Союзу», — зазначила вона.
Важливим є те, що генсек уперше попередив Росію про можливе включення до переліку держав-порушників. Втім, на думку голови організації «29 Грудня» Андрія Кочмурадова, цього недостатньо. «З одного боку, я розділяю ентузіазм тих, хто бачить в цьому досягнення. І так, дійсно, це перший раз сталося. Російська Федерація не в списку ганьби, але їй винесено попередження. Це така тактика, яку ми бачимо часто сьогодні з боку наших міжнародних партнерів. Мені особисто це важко сприймати, бо поки ми чуємо знову і знову нові попередження, а люди гинуть, людей ґвалтують, ці попередження можуть лунати ще неодноразово», — заявив Кочумрадов.
Цього разу позиція ООН менш нейтральна, ніж у попередніх доповідях, відзначив представник в Україні «Глобального фонду тих, хто пережили насильство» Федір Дунебабін.
«У порівнянні з попередніми доповідями ми бачимо зміну риторики Генерального секретаря щодо вимог та так званих рекомендацій. Тому це важливий крок до справедливості. З точки зору репарацій він може розглядатися як часткова сатисфакція, також як інструмент гарантій не повторення. Це лише інструмент. Нам потрібно його використовувати як для санкцій, так і для адвокацій щодо використання заарештованих російських активів для фінансування репараційних заходів», — сказав Федір Дунебабін.
Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні задокументувала сотні випадків сексуального насильства за минулий рік. Спеціалістка Романа Лемішка навела точні цифри: «Цих 209 справ, які зазначені у звіті, це справи, які були задокументовані лише за 2024 рік. Це 156 чоловіків, 46 жінок, 6 дівчаток і один хлопчик. До того ж загальні числа набагато більші. Станом на травень цього року у нас задокументовано 484 справи. І ці справи лише збільшуються».
За словами заступниці міністра закордонних справ Мар’яни Беци, ці дані не відображають реального масштабу злочинів. «Російська Федерація системно застосовує сексуальне насильство як інструмент терору і тактика війни проти українських цивільних та військовополонених. Згідно з даними моніторингу місії ООН «Справ людини в Україні», у 2024 році в Україні документовано 209 випадків сексуального насильства, пов'язаного з конфліктом. Постраждало 156 чоловіків, 46 жінок і, що особливо жахливо, також діти», — наголосила Мар’яна Беца.
Голова ГО «СЕМА Україна» Ірина Довгань, навпаки, позитивно оцінила включення попередження Росії до звіту Генсека. «Наша організація «Сема Україна» працює над цим питанням з 2019 року. Ми пройшли важкий шлях. Але саме зараз ми бачимо нарешті, що ми маємо серйозний вплив у світі на те, що коїться, на ті злочини, які коїть Російська Федерація. І я сподіваюся, що така ініціатива організацій постраждалих стане прикладом для нових організацій, які будуть створюватись», — сподівається Федір Довгань.
Схожої думки дотримується й голова організації «Нумо, Сестри!» Людмила Гусейнова. Вона подякувала тим, хто свідчить про пережиті злочини: «Я дякую тим, хто залишається зараз там на окупованих територіях, переживає страшні історії. І для них це дуже чіпкий сигнал, що ось зараз на такому високому рівні була зазначена Росія як злочинець, навіть це попередження, це є визнання Росії як злочинця».
Правозахисниця Христина Кіт, голова організації «ЮрФем», закликала аналізувати доповідь ООН у сукупності з іншими міжнародними документами. Вона пояснила: «Цим рішенням Європейський суд встановив, що сексуальні злочини Росії в Україні не побічний наслідок агресивної війни, а умисна стратегія зі встановлення контролю, покарання і приниження. А це вимагає не тільки індивідуальної кримінальної відповідальності безпосередніх насильників, а й Російської Федерації як держави за скоєння цих злочинів».
Таким чином, попередження Генерального секретаря ООН Росії про можливе включення до «Списку ганьби» стало важливим сигналом, але не остаточним кроком. Українські урядовці та правозахисники наголошують: міжнародній спільноті варто перейти від попереджень до реальних дій — притягнення винних до відповідальності, забезпечення репарацій для жертв і системної підтримки потерпілих.
Олександр Савицький