Трагедія в Хан-Юнісі знову нагадала світові, що війна в Cекторі Гази давно переступила межу воєнних дій у класичному розумінні. У понеділок ізраїльський снаряд влучив у лікарню, вбивши щонайменше двадцять людей, серед них — п’ятеро іноземних журналістів, які фіксували драму палестинських цивільних. Кадри поранених медиків і розбитих камер стали символом безсилля міжнародної спільноти, яка вже вкотре спостерігає за тим, як Cектор Гази перетворюється на руїни, а його населення живе в умовах смерті і голоду.
Офіційний Тель-Авів говорить про «трагiчний випадок» і закликає до розуміння у «складних обставинах». Атака викликала хвилю міжнародної критики. Газета Sueddeutsche Zeitung зазначила, що журналістів у Секторі Гази вбиває Ізраїль, аби світ не побачив жаху, який там відбувається.
На цьому тлі майже непомітною пройшла нова пропозиція терористичного угруповання щодо поетапного звільнення заручників. Для сімей ізраїльтян, які вже майже два роки живуть з надією на повернення живими своїх рідних чи повернення тіл померлих в полоні, пропозиція бойовиків є примарним шансом. Адже для уряду Беньяміна Нетаньягу схоже заручники стали лише приводом, а не метою операції в Газі.
Ізраїль офіційно розпочав розширену військову операцію проти Гази 21 серпня. Офіційними цілями наступу є повне захоплення міста Газа, розгром військових і політичних структур Хамасу, безпека Ізраїлю, а також забезпечення умов для звільнення решти заручників та недопущення повторної загрози з боку організації. Нетаньягу переконує, що не йдеться про анексію цих теренів, які мають бути передані під незалежне від ізраїльської влади управління.
Хамас стверджує, що план захоплення Гази є доказом відсутності волі до укладення перемир’я, заявивши, що лише домовленість може призвести до звільнення заручників. Нинішня пропозиція передбачає 60-денне перемир’я, обмін частини в’язнів та початок переговорів про постійне припинення вогню.
Нагадаємо, остання війна Ізраїля з Хамасом, який має підтримку Ірану, а також прихильність Росії, розпочалася 7 жовтня 2023 року, коли бойовики організації вдерлися на територію Ізраїлю, влаштувавши криваву різанину. Жорстоко було вбито близько 1200 ізраїльтян, серед них чимало жінок, дітей та людей літнього віку. Близько 250 було взято в заручники. На сьогоднішній день у руках ісламістів-терористів може перебувати близько 50 заручників, з них живими — не більше понад 20 осіб.
Про війну в Секторі Гази в програмі «Міжнародний (без)лад» говорив сходознавець, к.п.н. Вітольд Репетович з Академії військового мистецтва у Варшаві.
Отож, чи є взагалі якийсь шанс, що Ізраїль зупинить наступальну операцію на Газу і не відбудеться вигнання населення та знищення міста? Вітольд Репетович:
«Я тут не бачу жодних підстав вважати, що Ізраїль має намір зупинити цей наступ. Ізраїль ігнорує міжнародний тиск через те, що Сполучені Штати постійно його підтримують. Таким чином, доти, доки США підтримуватимуть Ізраїль, він не припинить цієї операції.
Що ж до вигнання населення, то наразі ми маємо, так би мовити, перший етап цього плану — вигнання в межах самого Сектору Гази. Потім будуть створені умови, які не залишать людям шансів на виживання».
Щодо жертв. Часто критикують дані відомства охорони здоров’я Cектору Гази, бо мовляв його контролює Хамас. За цими даними від жовтня 2023 року і до сьогодні в результаті дій ізраїльської армії загинуло 62 тисячі палестинців, абсолютну більшість з яких складають мирні жителі, а не бойовики Хамасу.
Ці пропорції підтверджує інформація британського видання The Guardian, яке стверджує, що нещодавно отримало доступ до закритих даних Сил оборони Ізраїлю, які показують, що 83% жертв серед палестинців становлять цивільні. Ізраїль офіційно заперечив цю статистику. Зрозуміло, така ж позиція і щодо озвучених 62 тисяч жертв серед палестинців.
Експерт дав свою оцінку гуманітарної ситуації в Секторі Гази:
«Якщо йдеться про кількість жертв, то насамперед скажу таке: якщо Ізраїль ставить під сумнів ці дані міністверства охорони здоров’я Хамасу, то він повинен дозволити їх незалежну перевірку. Але цього він не робить — ізраїльтяни не допускають до Сектору Гази, наприклад, незалежних журналістів. Ба більше, міжнародні організації підтверджують ці дані. ООН теж підтверджує. Натомість інформаційна достовірність Ізраїлю зараз дорівнює нулю. Особливо після того, як він поширив відео — невідомо ким і коли зняті, — які начебто мали показати, що в Газі повно їжі, працюють ресторани, люди об’їдаються кебабами тощо. Ця примітивна пропаганда призвела лише до одного: повної втрати довіри до Ізраїлю».
Вітольд Репетович наголошує, що план міністра оборони Ісраеля Каца примусово витіснити палестинців на руїни табору в Рафаху— це злочинний план:
«Навіть самі ізраїльтяни, до прикладу публіцист та історик Омер Бартов, окреслюють цей табір в Рафаху як концтабір. Я, зазвичай, у своїх коментарях уникаю різких звинувачень, але так воно все виглядає.
Ця операція, такий спосіб ведення війни проти Гази, проти міста Газа, який має на меті витіснення палестинців на південь, є неприпустимим із погляду законів війни».
Хочеш чи не хочеш, але, дивлячись на ситуацію в Газі, виникають порівняння та асоціації. Відрізаючи постачання до Сектору Гази Нетаньягу використовує голод як інструмент війни. І так само це було і є у випадку Путіна щодо України. Чи є ці порівняння доречними?
«На жаль, саме так воно виглядає. Проблема тут у тому, що немає можливості проведення будь-яких незалежних та достовірних розслідувань, позаяк ізраїльські розслідування зазвичай завершуються приховуванням справи.
Що ж до питання голоду — так воно і є. І тут теж наратив Ізраїлю абсолютно недостовірний. Його звинувачення на адресу ООН — ніби це ООН не хоче розподіляти допомогу, ніби існує змова, щоб скомпрометувати Ізраїль, і що насправді в Газі достатньо їжі — лише більше підривають довіру до нього».
Якщо ж говорити про підтримку цього плану Нетаньягу стосовно Гази серед самих ізраїльтян, то суспільство не є монолітом. Не можна сказати, що понад 90% підтримують політику, яка має ознаки етноциду чи геноциду.
Сходознавець підкреслює, що є серйозна опозиція не лише політична, а й суспільна щодо Нетаньягу, але в питанні палестинської проблеми все далеко не так однозначно:
«З одного боку, є дуже сильна опозиція проти Нетаньягу і проти останньої операції в Газі. Проте мотиви ізраїльтян, які протестують проти цього, різні. Не всі протестанти керуються усвідомленням того, що такі дії проти палестинців є неприпустимими. Частина людей виходить на демонстрації, бо розуміє, що це означає смертний вирок для заручників.
Нетаньягу, кажучи відверто, на мою думку хоче, аби ці заручники загинули, бо тоді він ще сильніше підживлюватиме атмосферу ненависті до палестинців загалом, а не лише до Хамасу. І тоді не буде мати проблеми з тим, що сім’ї заручників і їхні прихильники вимагають зробити пріоритетом їхнє визволення.
Водночас є й ті, хто протестує просто тому, що не приймає політики Нетаньягу як такої. І фактом є те, що сьогодні підтримка партії «Лікуд», партії Нетаньягу, значно впала. Проте головною опозиційною силою нині є партія «Нафталі 2026» експрем’єра Нафталі Беннета, яка також є правого спрямування і так само не хоче жодної угоди з палестинцями».
Експерт також зазначає, що в Ізраїлі й залишаються незалежні медіа, які критикують владу, — такі як Haaretz чи Times of Israel — більшість медіа вже два роки накручують спіраль ненависті, створюючи атмосферу істерії у суспільстві:
«Вони дегуманізують супротивника, зводять кожного палестинця до рівня терориста-хамасівця. І це величезна проблема. Адже сприйняття палестинців значною частиною ізраїльської громадської думки є досить радикалізований».
Фактично всі погляди зараз спрямовані на Газу, але тим часом важливі речі відбуваються і на Західному березі Йордану. Наприклад, є план радикального розширення там ізраїльських поселень — це так званий проект Е1, який має відрізати Східний Єрусалим, такий важливий для палестинців з огляду на сакральні місця мусульман, від Західного берега. Як ми знаємо, палестинці прагнуть, аби в разі отримання незалежності саме Східний Єрусалим був їхньою, що неприйнятне для ізраїльтян. Репетович звертає увагу, що мета цього проєкту - остаточно поховати ідею про дві держав для двох народів, за що виступають країни ЄС, в тому числі Польща:
«Треба підкреслити, що єврейські поселення на Західному березі є повністю незаконними з точки зору міжнародного права, тому єдиною оцінкою може бути засудження цього. Поселення не мають жодного виправдання, навіть демографічного, бо населення Ізраїлю не зростає настільки, щоб це обґрунтовувати. Тобто, навіть немає демографічного обґрунтування колонізації.
За цим планом стоять екстремісти в уряді на чолі з міністром фінансів Бецалелем Смотричем. Його справжньою метою є знищення перспективи мирного вирішення на основі двох держав. Газа має стати першим кроком, Західний берег — другим, а кінцева мета — повністю позбутися палестинців з Палестини і взяти під повний контроль ці терени».
Якщо подивитися на питання з геополітичної перспективи, то бачимо всі вороги Ізраїлю або вже переможені, або сильно ослаблені. Нещодавно була спільна вражаюча американо-ізраїльська операція проти Ірану і його ядерної програми. Ліванська Хезболла ослаблена після ізраїльського вторгнення в Ліван. Хамас стоїть на межі поразки. Сирія зруйнована громадянською війною і втратила військовий потенціал, особливо після ударів Ізраїлю по військовим об’єктам, який скористався поваленням режиму Аль-Ассада. Єгипет і Йорданія більше не є серйозними гравцями в регіоні. Ці країни примирилися з ізраїльтянами. Постає питання: чи є якісь реальні геополітичні загрози для Ізраїлю та його планів в регіоні? З огляду на підтримку з боку США, особливо адміністрації Трампа, важко побачити зараз щось, що могло б його зупинити. Вітольд Репетович:
«Якщо говорити про Хезболлу, я би щиро бажав, щоб рішення про її роззброєння в Лівані було реалізоване, бо це значно стабілізувало б країну. Водночас не варто оголошувати перемогу передчасно.
Водночас ситуація дійсно виглядає так, як Ви описали. Проте якби Ізраїль зараз завершив війну і відмовився від планів етнічної чистки щодо палестинців, то міг би укласти угоди про нормалізацію відносин з арабським світом, починаючи з Саудівської Аравії. Йдучи шляхом мирного врегулювання палестинського питання на основі створення двох держав, він міг би забезпечити собі справжню й тривалу безпеку».
Проте експерт наголошує, що сьогодні це лише ілюзія безпеки. Вороги Ізраїлю послаблені головним чином завдяки американській підтримці:
«Сам по собі Ізраїль не є самодостатнім, він залежний від США. Водночас робить усе, щоб відштовхнути решту союзників і збільшити ненависть суспільств Близького Сходу до себе. Це створює, так би мовити, «бомбу сповільненої дії». У момент, коли доля Ізраїлю буде висіти лише на одному волоску, якою є залежність від США і ця волосинка буде якимось чином обірвана, то безпекове положення Ізраїлю миттєво діаметрально зміниться на 180 градусів. Настане катастрофа».
Повна версія програми в прикріпленому звуковому файлі.
Матеріал підготував Назар Олійник