Метою російської провокації проти Польщі було передусім посіяти страх, створити паніку і спричинити хаос. Йшлося також про те, щоб перевірити реакцію союзників. І хоча з перспективи сім’ї, будинок якої був пошкоджений уламками одного з безпілотників, таке руйнування — це трагедія, проте заподіяння нам матеріальних і людських втрат не було головною ціллю.
Можна припустити, що для Росії це мало значення остільки, оскільки це може збільшити ймовірність паніки. Проте вона також не хотіла на цьому етапі йти надто далеко, тому що не готова до цього і просто боїться реакції.
Росія програла це зіткнення. Перш за все тому, що паніки не було. Так, люди бояться війни, і це природно. Війна означає смерть і руйнування. Як воєнний репортер я сам бачив пов’язані з цим людські трагедії. Але коли скажений собака нападає на когось, не можна показувати страх, бо це його заохочує. Треба взяти палицю і йому пригрозити, тоді він підібгає хвіст і втече. А Путін — саме такий скажений собака.
Ми повинні усвідомити собі, що триває гібридна війна, яку цей звір зі сходу розв’язав проти Вільного світу, зокрема, проти Польщі. І тому такі провокації будуть повторюватися. Це не свідчить про нашу слабкість і непідготовленість, бо ми не маємо на це впливу. Не ми розпочали цю війну, а зробила це колоніальна імперія, відома як Росія, яка хоче відновити свою колишню могутність. Ми не можемо легковажити цією загрозою, мусимо озброюватися і зміцнювати союзи, але передусім не піддаватися страху. Ми повинні усвідомити, що чим більшим буде наш страх перед Росією, віра в те, що Путін — якийсь геній війни, який перемагає у протистоянні з усім світом, а особливо з демократичним Заходом, — тим більша ймовірність, що війна спалахне.
Польський політичний клас сьогодні склав іспит. Можливо, не на п’ятірку, але принаймні на четвірку. Продемонстрував єдність в умовах загрози, і це також позитивно вплинуло на суспільні настрої. Росія чимало інвестує в поглиблювання поділів у Польщі. Йдеться про те, щоб половина Польщі ненавиділа одних, а друга половина — інших. І щоб серед половини, яка не любить тих, хто зараз при владі, прищепити переконання, що не варто за них вмирати. Але ніхто не муситиме помирати, якщо покажемо ворогові єдність і готовність до боротьби, а наші союзники будуть з нами солідарними. Тоді звір підібгає хвіст і повернеться у свою нору. Крім того, не йдеться про боротьбу за тих, хто при владі, а про захист Польщі. І, як писав Бронєвський, навіть якщо є якісь рахунки кривд, то коли прийдуть підпалити дім, у якому ти живеш, Польщу, — примкни багнет, а ворогу куля в голову!
Черговою поразкою Росії була однозначна позиція наших союзників. Задіяння четвертої статті має в цьому контексті велике значення, позаяк показує, що провокації проти Польщі інші члени НАТО не розглядатимуть як такі, що їх не стосуються. При цьому мова йде про ситуації, які важко узгоджувати, які містяться під порогом конвенційної агресії. Саме це суть гібридної війни, яку Росія намагається підняти на дещо вищий рівень. Відсутність реакції союзників призвела б до подальшої ескалації, наприклад, до появи «зелених чоловічків» в одній із країн Балтії, а відтак до виведення ескалації знову на щабель вище, тобто до обмеженої агресії проти одного з членів НАТО. Росія хотіла б також переконувати громадську думку в натівських країнах, використовуючи свої рупори і корисних ідіотів, що ніякого нападу не було, а Польща почала істерику, бо хоче втягнути союзників у війну, а на світ стягнути Третю світову війну і ядерну катастрофу. Однак реакція Альянсу, зокрема США, зриває ці плани. Давньокитайський мудрець Сюнь-цзи писав, що удар в альянси дає перемогу ще до початку війни. Пам’ятаймо про це, коли хтось підриває вірогідність натівських союзників.
Реакція польського війська, за підтримки союзницьких сил на цю провокацію була зразковою, і не варто зосереджуватися на витратах. Порівнювати вартість безпілотників із нашими витратами на їх нейтралізацію немає сенсу. По-перше, це просто так, і коли Ізраїль використовував свій знаменитий «Залізний купол» для захисту від нападу з боку Ірану, він також поніс у кількадесят разів більші витрати. І ефективність цього захисту в Ізраїлі була аж ніяк не стовідсоткова. Оборонні системи нам необхідно зміцнювати, але передусім союзницька солідарність, відповідь у формі санкцій і посилення військової підтримки для України та демонстрація, що ми не боїмося, знеохотять Путіна чинити подальші провокації. Але ми не можемо вводити себе в оману, це не відбудеться негайно, і, на жаль, вони, безперечно, будуть під час тривання маневрів «Запад 2025».
Чи буде війна? На жаль, таку ймовірність виключити не можна, бо супротивник непередбачуваний. Але чим краще ми будемо підготовлені, тим більша можливість уникнути її. Йдеться не лише про оснащення армії, хоча це надзвичайно важливо. Йдеться також про потребу психологічно підготувати суспільство. Ми не можемо дозволити залякати себе, розділити і дати переконати, що союзники нас покинуть.
Кандидат політичних наук Вітольд Репетович, викладач Академії військового мистецтва