Повітряні інциденти поблизу литовсько-білоруського кордону розглядають як частину серії провокацій, що мають випробувати реакцію країн східного флангу НАТО. Мова йде не про прямі бойові дії, а про спроби відволікання уваги та ресурсів систем протиповітряної оборони й авіації країн Балтії, перевірку швидкості реагування та координації союзників. Подібні дії мають багато спільного з попередніми сценаріями тиску — міграційними кризами на кордоні з Польщею та Литвою, а також активністю на північних ділянках біля Фінляндії. Усе це формує атмосферу постійної напруги й невизначеності.
Зростання кількості таких інцидентів супроводжується ширшим інформаційним і військово-розвідувальним тиском, спрямованим на розпорошення сил НАТО та створення ілюзії багатовекторної загрози. Активізація повітряних провокацій, розмови про диверсії на транспортних комунікаціях та демонстрація присутності в Балтійському регіоні розглядаються як елементи комплексної стратегії тиску. Її метою є не окрема ескалація, а постійне тримання союзників у стані реагування та відволікання від ключових напрямків безпеки.
Послухати повну версію розмови можна в аудіозаписі або на сторінці з подкастами.
Олексій Бурлаков