Кінець 2025 року став найскладнішою комбінацією загроз, які Україна переживала за цілий час повномасштабного вторгнення, наголосив голова правління Центру "Пента" Володимир Фесенко. За його словами, сукупність факторів, включаючи ризик внутрішньої політичної кризи, погіршення воєнної ситуації та енергетичний колапс, створила ефект резонансу, який система могла не витримати. Він констатував, що поєднання всіх цих чинників створювало ризик, який українська система могла і не витримати, але поки що Україні вдається утримувати ситуацію під контролем.
Внутрішньополітичний ризик стосувався потенційної системної кризи, що зачепила найвищі ешелони влади, включаючи найближче оточення президента. Хоча парламентська криза –втрата юридично-парламентської більшості – була реальною, Фесенко вважає, що вона не призведе до катастрофи. Адже уряд продовжує працювати. Експерт наголосив, що стабілізація стала можливою завдяки радикальним кадровим рішенням на найвищому рівні.
Фесенко уточнив, що мав на увазі відставку керівника Офісу президента Андрія Єрмака, яка фактично випустила пару з котла внутрішнього невдоволення. Це рішення президента Країни Володимира Зеленського дозволило уникнути виникнення гострої внутрішньополітичної кризи та розблокувало роботу державних механізмів, сказав політолог і співзасновник Національної платформи стійкості та згуртованості Олег Саакян. Проте персональні зміни, на його думку, це лише перший крок, адже архітектура влади потребує глибшої трансформації.
Саакян підкреслив, що після відставки Єрмака влада має змінитися в бік децентралізації повноважень, а країні потрібні фахові керівники за ключовими напрямками. На його думку, замість мультифункціонального очільника має з'явитися декілька осіб, які опікуватимуться окремими напрямками, включно з регіональною політикою та обороною. Це питання не лише ефективності, а й виживання держави в умовах зовнішнього тиску та довготривалої війни.
Погіршення воєнної ситуації в листопаді 2025 року було відчутним, коли російські війська отримали певну перевагу на окремих ділянках фронту, чим скористалися американські партнери. З'явився так званий мирний план Трампа, який передбачав суттєві односторонні поступки України з умов припинення війни. Олег Саакян звернув увагу на цинічність моменту, коли Вашингтон намагався закрити "українське питання" до Різдва, використовуючи послаблення позицій Києва.
Аналізуючи мирний план Трампа, Володимир Фесенко застеріг від спрощеного сприйняття експрезидента США як прямого союзника Кремля. «При Трампі США точно не наш союзник, але вони і не союзник Росії», – вважає експерт. Він пояснив, що Трамп діє виключно егоїстично, керуючись світоглядом, який базується на праві сили. Фесенко додав, що у Трампа схоже на ставлення Путіна до поняття суверенітету і міжнародного права, і він підтримує право сили, а не силу права, але їхні інтереси не збігаються.
З цією оцінкою не згоден політичний експерт Костянтин Матвієнко. Він вважає адміністрацію Трампа прямим союзником Російської Федерації. Він припустив, що дії Трампа могли бути продиктовані конкретними бізнес-інтересами, пов'язаними з російськими ресурсами, назвавши це «фактичною зрадою цивілізованого світу». Матвієнко також звернув увагу на роль Китаю, який є головним бенефіціаром затяжної війни в Європі, що відволікає міжнародну громадськість від загрози захоплення Пекіном Тайваню і перетворення Росії на сировинний придаток Пекіна.
Найбільша небезпека пропонованих «мирних ініціатив» крилася в порядку дій: вимога припинення вогню без надійних безпекових механізмів. Саакян попередив – якщо дипломатія передує реальному припиненню агресії, це дає Росії час на перегрупування та легітимізацію завоювань. Він зазначив, що такий дипломатичний процес стає інструментом обмеження права на самооборону, а в основі путінської пропозиції лежить насилля проти жертви.
Експерт додав, що єдиною реальною гарантією безпеки є наявність в України достатньої кількості зброї та юридично зобов'язуючих договорів, ратифікованих парламентами країн-партнерів. Однак, Саакян змалював апокаліптичний сценарій, за яким замороження конфлікту призведе до старту виборчого процесу в Україні та відкриє вікно можливостей для Росії, щоб відновити бойові дії під приводом звинувачень Зеленського у спробі узурпації влади. В такому разі «СВО 2.0» стала б реальністю, але Україна зустріла б її розколотою зсередини. Отже, нинішні «мирні переговори» є, по суті, переговорами про війну, вважає Саакян.
Третя криза — енергетичний колапс, спричинений масованими російськими ударами, що став найбільшою енергетичною кризою за часи вторгнення. Знеструмлення критичної інфраструктури та житлових масивів стало елементом гібридної війни. Як зазначив Володимир Фесенко, це була найбільша енергетична криза з точки зору тривалості та масштабів, яку Україна переживає за часи повномасштабного російського вторгнення.
Попри всі геополітичні ігри, доля війни вирішується на полі бою та в економіці, вважає політолог Костянтин Матвієнко. Він категорично заперечив тезу про те, що війна не має військового вирішення, оскільки саме на фронті формується ціна агресії для Росії, яка вже втратила колосальний людський ресурс. Водночас Матвієнко попередив про наближення бюджетної кризи в Україні, критичною точкою якої може стати березень 2026 року, якщо зовнішня допомога буде обмежена, а репараційні механізми не запрацюють.
Своєю чергою Володимир Фесенко наголосив, що Україні не можна розпалювати відкритий конфлікт зі Сполученими Штатами, навіть якщо вони не є союзниками, а лише партнерами. Експерт вважає, що необхідно прагматично використовувати залишки партнерства та інерцію західних інституцій. Однак, у принципових питаннях, що стосуються територіальної цілісності та виведення російських військ з території України, компроміси неможливі навіть теоретично.
Нинішній період невизначеності має протривати ще кілька тижнів. Головним завданням України є вистояти у цій війні на виснаження, де перемога визначається тим, чия система — українська чи російська — виявиться стійкішою до перевантажень, вважає Олег Саакян. Результат війни залежатиме від того, хто першим «надірветься» під тягарем ціни агресії та оборони, але ключовим є збільшення для Росії в усіх сенсах ціни агресії, і лише тоді Україна зможе ініціювати сценарій припинення війни, зазначив експерт.
Олександр Савицький