У кінці грудня 2025 року Китай розпочав наймасштабніші за останні роки військові навчання навколо Тайваню під назвою «Justice Mission 2025» — серію бойових стрільб, живих маневрів і симуляції блокади острова, що стала черговим сигналом Пекіна щодо його претензій на Тайвань. Ці масштабні дії включали задіяння сотень літаків, бойових кораблів, ракетних систем і маневри, що імітували блокаду ключових водних шляхів та портів острова, а також значне втручання в цивільне повітряне сполучення.
Навчання стали відповіддю Китаю на великий пакет озброєнь для Тайваню зі США на суму понад $11 млрд, що спричинило загострення напруженості в регіоні.
Уряд Тайбею різко засудив ці маневри як провокацію, порушення міжнародного права та загрозу регіональному миру і стабільності. Тайваньські військові були приведені в стан підвищеної бойової готовності, активовано берегову охорону, відправлено кораблі для спостереження за китайськими силами, а також скасовано чи змінено маршрути сотень авіарейсів через небезпечні зони. Лідери Тайваню підкреслили свій намір захищати суверенітет без ескалації конфлікту і закликали Пекін до стриманості.
Водночас міжнародна спільнота також висловила занепокоєння. Велика Британія закликала Китай до стриманості та мирного вирішення конфлікту, зазначивши, що такі дії лише підвищують ризик ескалації. Деякі західні лідери, включно з адміністрацією США, сприйняли навчання як частину довготривалого тиску Пекіна, водночас наголошуючи на важливості стабільності в Індо-Тихоокеанському регіоні.
У Пекіні описали ці навчання як «серйозне попередження» щодо будь‑якого зовнішнього втручання чи сепаратистських рухів, але міжнародні експерти зазначають, що масштаб і характер дій розмивають межу між тренуванням і реальною демонстрацією військової сили, спрямованою на стримування союзників Тайваню.
Саме у цьому контексті я поспілкувався у Тайбеї з віцепрезидентом аналітичного центру The Prospect Foundation Реймондом Чен‑Ен Сунґом про стратегічні мотиви Пекіна, вплив цих маневрів на безпеку регіону та можливі глобальні наслідки. Тайванський аналітик пояснює, як Китай за останні роки змінює характер військових навчань навколо Тайваню, перетворюючи їх на фактичну репетицію можливого вторгнення:
«Під час військових навчань Китай завжди зберігав військову загрозу для Тайваню, але розвиток подій за останні два з половиною роки є дуже показовим у тому сенсі, що вони трансформують навчання у репетицію, тобто можуть швидко — за короткий проміжок часу — перейти до реального військового вторгнення. Фактично йдеться про перетворення навчань на справжні військові маневри. Це було особливо помітно під час найостанніших навчань. Я не цитуватиму назву, яку їм дав Китай, але маю на увазі навчання у грудні 2025 року. Вони мали кілька характерних ознак. По-перше, навчання були неанонсованими: їх розпочали раптово як елемент несподіванки, задіявши велику кількість військово-морських сил та кораблів берегової охорони. Ці сили наблизилися до межі 24 морських миль від Тайваню, а на папері райони навчань навіть охоплювали 12 морських миль — територіальне море Тайваню. Таким чином, за своїм географічним масштабом вони перевершили всі попередні. Третя ознака — координація між військово-морськими силами та береговою охороною. Подібне вже траплялося минулого року, але цього разу така взаємодія була більш системною та формалізованою. Це означає наявність кількох рівнів цих маневрів, що, своєю чергою, вимагає від Тайваню багаторівневих відповідей. І нарешті, найважливіше: вони реально увійшли в зону 24 морських миль. Більше того, оголошені ними зони закриття фактично діяли на морі, у повітрі та на суші. Це означає, що вони змусили авіакомпанії змінювати повітряні маршрути між Тайванем і рештою світу, фактично вплинувши на цивільну авіацію у великих масштабах — чого раніше ніколи не спостерігалося. Усе це відображає їхню стратегічну мету — зробити ці дії максимально реалістичними. І якщо з’явиться відповідна можливість, вони можуть підвищити рівень цих дій до реального військового вторгнення або підготовчого етапу до нього».
12:54 Taras cz.mp3 Китайські навчання навколо Тайваню: від репетиції вторгнення до глобальних наслідків
Віцепрезидент The Prospect Foundation Реймонд Чен-Ен Сунґ пояснює, що останні дії Китаю спрямовані не лише проти Тайваню, а й є сигналом для Японії та США. Він також звертає увагу на внутрішньополітичні чинники в Китаї та в Тайвані, які, на його думку, підштовхують Пекін до більш агресивних маневрів:
«Теорії свідчать про те, що Китай націлюється не лише на Тайвань, але й на Японію та Сполучені Штати. Ці припущення полягають у тому, що останнім часом Пекін прагне чітко продемонструвати свою жорстку опозицію до японської позиції, згідно з якою тайванська криза автоматично стане кризою і для Японії. Це означає, що відповідно до японських правових норм Сили самооборони Японії можуть бути задіяні в межах колективної самооборони — для надання допомоги або забезпечення присутності американських військ у Японії, а також для самостійного захисту національної безпеки країни. На дипломатичному рівні Китай намагається максимально чітко заявити про своє різке несприйняття такого підходу. Іронія полягає в тому, що цей процес є двостороннім. З одного боку, Китай через свої дії демонструє власне обурення, але з іншого — робить побоювання Японії цілком реальними. Це означає, що Японія дедалі чіткіше усвідомлює: Китай має намір діяти в цьому регіоні, а загрози для японської національної безпеки є реальними та актуальними. Що стосується Сполучених Штатів, то в межах цих навчань Китай розглядає їх як своєрідний «щит». Йдеться про відпрацювання сценаріїв запобігання наданню США допомоги Тайваню. Саме тому були оголошені зони закриття на схід від Тайваню, а також одночасно зафіксована присутність китайських військово-морських сил біля східного узбережжя острова — з метою стримування американських сил, які могли б підійти з цього напрямку. Втім, це лише теорії міжнародних спостерігачів. Я ж хотів би додати третій аспект — внутрішньополітичний. Можна сказати, що Сі Цзіньпін нині перебуває на піку впевненості у власних силах. Він вважає, що здатен впоратися з Дональдом Трампом і що має певні важелі впливу на нього. Крім того, запланована їхня особиста зустріч у 2026 році. На внутрішньому рівні Сі Цзіньпін також переконаний, що репутація та політичний капітал Демократичної прогресивної партії Тайваню перебувають на історично низькому рівні, а більшість тайванців нібито прагнуть возз’єднання з Китаєм. Про це, зокрема, говорять і заяви керівництва партії Гоміньдан. Відтак він вважає, що тайванське суспільство очікує, аби Китай «показав свої карти», або ж що нинішня внутрішньополітична ситуація на Тайвані відкриває для Пекіна вікно можливостей. Усі ці три чинники разом і стали тими елементами, які, на його думку, підштовхнули Китай до настільки агресивного рівня маневрів саме зараз».
Реймонд Чен-Ен Сунґ теж порівнює військові навчання Китаю та Росії, яка перед повномасштабним вторгненням також проводила масштабні військові навчання, акцентуючи як на схожостях, так і на відмінностях. Він також підкреслює правову оцінку дій Китаю щодо Тайванської протоки:
«Існують певні схожості, а також певні відмінності між цими двома сценаріями. Що стосується схожостей, то і Китай, і Росія проводили військові навчання з метою створити загрозу — загрозу застосування сили щодо сусідньої держави. Ці загрози були цілком реальними. Під час вчорашньої пресконференції Міністерства оборони Тайваню юридичні радники МО зазначили, що положення та принципи Статуту ООН щодо заборони застосування сили застосовуються й до Тайванської протоки. Це означає, що з точки зору нинішнього уряду Тайваню дії Китаю є порушенням міжнародного права. Приємно бачити, що уряд чітко це підкреслив — адже це не лише міжнародна проблема, а й питання для Організації Об’єднаних Націй. У загрозі миру це є порушенням міжнародного права. Ось такі схожості. Що ж до відмінностей, то китайські маневри проводяться в межах навчань з урахуванням географічної ситуації навколо Тайваню. Водночас для Росії ситуація інша: через сухопутне з’єднання між двома державами російські сили можуть перетнути українську територію за дуже короткий час по суші. У випадку Тайванської протоки ситуація зовсім інша: ширина протоки близько 100 км і водні умови там дуже складні, що робить висадку десанту надзвичайно важкою для Народно-визвольної армії Китаю та ВМС Китаю. Китайські війська зіткнуться навіть із складнішими бойовими умовами, ніж під час Нормандської висадки у 1944 році. Це означає, що вони не зможуть швидко перейти від навчань до реального військового вторгнення за дуже короткий проміжок часу».
У розмові Реймонд Чен-Ен Сунґ пояснює стратегічну важливість Тайванської протоки для оборони Тайваню та оцінює останні китайські навчання, спрямовані на блокаду острова. Він також відзначає роль тайванських військово-морських сил у забезпеченні безперервності комерційного морського транспортування:
«Блокада Тайванської протоки, а також портів Тайваню матиме дуже, дуже значне стратегічне значення для оборони острова. Тайвань значною мірою залежить від імпорту, зокрема енергоресурсів — понад 90% енергетичних потреб країни забезпечується ззовні. На даний момент у нас є стратегічний запас приблизно на два-три тижні. Крім того, ми залежимо від постачання військового обладнання та боєприпасів ззовні. Ми не змогли б вести бойові дії протягом тривалого часу самостійно. Тому морські перевезення мають критичне значення для постачання Тайваню та виживання під час тривалої війни. Звісно, Китай про це добре знає, і останні навчання мали на меті відпрацювати блокаду. Попереднім кроком до цього є втручання в авіаційне сполучення через оголошення на папері заборонених або попереджувальних зон, що змушує авіакомпанії змінювати маршрути. Все це — своєрідні тести, щоб перевірити, як приватні компанії, зокрема авіалайнери, реагуватимуть на оголошення Китаю, а також який економічний вплив це матиме на Тайвань та інші компанії і як вони впораються з такими ситуаціями. Що ж до морського сполучення, то ми повинні відзначити наші ВМС і берегову охорону Тайваню: вони успішно запобігли будь-яким перешкодам у морських перевезеннях і доступі до тайванських портів на даний момент. Однак будемо спостерігати далі, адже на момент запису навчання ще тривають, і очікуються стрільби справжніми боєприпасами. Побачимо, наскільки успішно нам вдасться забезпечити транзит через Тайванську протоку та доступ до східних портів Тайваню, залишаючи їх вільними від перешкод у реальному часі».
На завершення тайванський експерт Реймонд Чен-Ен Сунґ аналізує глобальні наслідки можливого тайванського кризового сценарію, включно з економічними, геополітичними та безпековими аспектами для Європи, США та Індо-Тихоокеанського регіону:
«Ці питання мають кілька аспектів. По-перше, тайванська криза матиме значний вплив на світову економіку. Якщо будь-яке морське сполучення через Тайванську протоку чи цей регіон буде перервано, транспортування вантажів сильно ускладниться, а витрати судноплавних компаній зростуть через необхідність зміни маршрутів. Постачання високотехнологічних продуктів, зокрема передових мікросхем, буде серйозно порушене, що спричинить нестачу для виробників цих товарів. Таким чином, вплив відчує весь світ. Другий аспект полягає в тому, що безпека Європи та Індо-Тихого регіону пов’язані. Китай підтримує Росію у війні, і якщо Пекін буде достатньо впевнений, щоб відкрити «другий фронт», це може зменшити їхню допомогу Росії. Водночас ми спостерігаємо тіснішу співпрацю між Росією та Китаєм у плані операційної та стратегічної взаємодії. Очікується, що Росія може надати підтримку Китаю, наприклад, перешкоджаючи стабільності у Північно-Східній Азії, здійснюючи спільні патрулювання або загострюючи конфлікт у Європі. Таким чином, тайванська криза матиме величезні наслідки для європейських країн, а Росія може ескалувати свої дії в останній спробі досягти вирішального результату. Це створить дуже непередбачувані ситуації у світі, особливо в Європі. Що стосується США, вони вже зайняті іншими справами: війною в Україні, перемовинами щодо припинення вогню, ситуацією у Газі та Венесуелі. Американці не будуть раді відкриттю ще одного театру дій. Подивимося, як реагуватиме регіон Індо-Тихого океану на цю ситуацію протягом найближчих днів».
Ці коментарі віцепрезидента тайбейського аналітичного центру The Prospect Foundation Реймонда Чен-Ен Сунґа показують, що навіть локальні військові маневри можуть мати масштабний стратегічний і економічний ефект, і світова спільнота повинна уважно слідкувати за розвитком ситуації.
Адже потенційна криза навколо Тайваню матиме глобальні наслідки — від порушення світових ланцюгів постачання високотехнологічних продуктів до посилення безпекових ризиків у Європі та Індо-Тихоокеанському регіоні. Є тісний зв’язок між регіональною стабільністю та глобальною економікою, а також ймовірність синхронних дій Китаю і Росії, які можуть створити непередбачувану ситуацію для світу. Наслідки такого розвитку подій будуть відчутні не лише для безпосередньо залучених держав, але й для всіх глобальних економік і систем безпеки.
Підготував Тарас Андрухович