Українська Служба

Гренландія, Трамп і нерви Кремля

19.01.2026 16:00
Як змінюється глобальна політика, і що це означає для Європи та продовження мирних переговорів по Україні? Про це та інше слухайте у підсумках тижня.
Аудіо
  • Тиждень. Гренландія, Трамп і нерви Кремля
Дональд Трамп перед Білим Домом EPA/SHAWN THEW Dostawca: PAP/EPA.

Гренландія несподівано опинилася в центрі світової політики. Коментарі Державного департаменту США та експертів з Вашингтона чітко дали зрозуміти: острів розглядається як елемент стратегічної безпеки Сполучених Штатів. Вашингтон активізував дипломатичну та військову присутність у регіоні, пояснюючи це необхідністю стримування Росії та Китаю в Арктиці.

Ці дії не могли залишитися без реакції в Європі, адже Гренландія є частиною Данії, а США і Данія — члени НАТО. У Брюсселі та скандинавських столицях говорять про ризик порушення балансу сил усередині Альянсу і можливу ескалацію з боку Москви, яка не приховує своїх світових амбіцій.

Британія, Норвегія, Швеція та Франція вже направили до Гренландії символічні військові контингенти — переважно офіцерів у межах навчальних місій. Польща діє обережніше: замість військових Варшава відправила посла, щоб розібратися в ситуації на місці.

Posłuchaj Тиждень. Гренландія, Трамп і нерви Кремля
25:21 tyzden.mp3 Тиждень. Гренландія, Трамп і нерви Кремля

 

Міжнародний оглядач Польського радіо Войцех Цегєльський вважає, що історія з Гренландією — лише симптом глибших змін у світовій політиці:

«Змінюються політичні механізми, і змінюються вони, по-перше, дуже швидко, а по-друге — радикально. Ми просто не встигли до цього звикнути».

За його словами, ще кілька десятиліть тому міжнародна політика трималася на відносно стабільних цінностях і передбачуваних правилах гри:

«У 70-х, 80-х, навіть у 2000-х політика ґрунтувалася на певних сталих цінностях. Сьогодні уявлення про те, що є цінністю, у кожного своє».

Ситуацію ускладнюють соціальні мережі, штучний інтелект і потік фейкових новин. Але головне — змінився тип політичних лідерів:

«У США президент — непрофесійний політик-бізнесмен з нестандартною поведінкою. В Україні — непрофесійний політик-актор. Це різні постаті, але спосіб комунікації в них подібний».

На думку польського оглядача, заяви Дональда Трампа про Гренландію не можна сприймати буквально.

«Це значно глибше, ніж просто бажання “мати Гренландію”. За цим стоять інші процеси, просто комунікується це інакше».

Він не виключає, що гучні міжнародні теми можуть використовуватися і як спосіб відвернення уваги від внутрішніх проблем у США — механізм, добре знайомий ще з епохи телебачення, але тепер адаптований до соціальних мереж.

Окрему дискусію у Вашингтоні викликала американська операція проти венесуельського режиму. Експосол США в Україні Джон Гербст переконаний: це був чіткий сигнал не лише Каракасу, а й Кремлю:

«Це була хірургічно вивірена операція. Не просто демонстрація сили, а нагадування, що Росія так діяти вже не може».

За його словами, у Москві публічно обурюються, звинувачуючи США в агресії, але не можуть приховати враження від ефективності дій Вашингтона.

«Ми вдарили по союзнику Кремля, і Путін нічого не може зробити. Мадуро просив допомоги — і не отримав нічого, крім порожніх слів», — підкреслює Гербст.

На думку експосла, геополітичні можливості Росії різко скоротилися: ПВК «Вагнер» фактично знищена, ресурси виснажені війною проти України, а сам Путін обережно уникає кроків, які могли б «роздратувати Трампа».

Водночас Гербст застерігає: надмірне втягування США у венесуельську кризу, або питання Гренландії, може відволікти увагу від України:

«Якщо ми загрузнемо у Венесуелі, це може стати фіаско. Наші інтереси там реальні, але вони не порівнювані з інтересами США в Україні та з тим, як Путін дестабілізував Європу».

Дипломат переконаний, що будь-яке послаблення позицій Кремля вигідне Києву і зміцнює українську переговорну позицію. Саме тому, вважає Гербст, Москва зацікавлена у зміні фокусу уваги Вашингтона на інші кризи.

Стосовно Гренландії, експосол США підкреслює: Сполученим Штатам справді потрібна присутність на острові для протидії Росії та Китаю в Арктиці. Але шлях до цього має значення.

«Данія вітає практично все, що ми хочемо робити. Немає жодної потреби вдаватися до ворожих дій проти давнього і надзвичайно вірного союзника», — зазначає Гербст.

Більше того, агресивна риторика може зіграти на руку противникам Заходу.

«Росія і Китай зможуть виправдовувати вторгнення Путіна в Україну, кажучи: подивіться, адже йдеться про Гренландію», — застерігає він.

На його думку, справжній шлях до міцного миру лежить не через нові авантюри, а через посилення України:

«Все, що нам потрібно зробити, — дати Україні економічні та військові ресурси, щоб змусити Путіна заплатити. Тоді з’явиться шанс на той міцний мир, про який так багато говорять».

Лариса Задорожна