Енергетична система України опинилася у критичній точці: після масованого ракетно-дронового удару РФ 7 лютого 2026 року країна втратила здатність повноцінно розподіляти вироблену електроенергію. Хоча самі атомні електростанції не зазнали прямих влучань, пошкодження ключових підстанцій «Укренерго» розірвало ланцюги передачі струму, змусивши операторів екстрено розвантажувати блоки.
Ексголова Державної інспекції ядерного регулювання Григорій Плачков заспокоїв щодо радіаційної безпеки, проте наголосив на вразливості об'єктів, які не розраховані на роботу в епіцентрі бойових дій: «Ворог б'є по лініях електропередачі та підстанціях, через що спрацьовує захист на АЕС, аби не пошкодити обладнання самих станцій. Атомні електростанції не проєктуються для ведення бойових дій на них або поблизу, і хоча наші фахівці навчилися працювати в умовах втрати зовнішнього живлення, влучання ракети в енергоблок на потужності може призвести до вкрай складних наслідків».
Ситуація ускладнюється тим, що АЕС є основою високовольтної мережі, і будь-яке пошкодження інфраструктури розподілу миттєво позначається на їхній роботі. Експерт Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук порівнює атомну генерацію із «хребтом» системи, пошкодження якого неможливо швидко компенсувати навіть рекордним імпортом. На його думку, дефіцит потужності супроводжуватиме країну не лише взимку, а й улітку через необхідність тривалих планових ремонтів.
«Сьогодні енергосистема не має чим замінити атомні блоки, а під час наступної ремонтної кампанії два з них, імовірно, зупинять на тривалий час, що збереже значний дефіцит навіть у літній період. Рекордний імпорт електроенергії з Європи допомагає стабілізувати роботу системи та уникати критичних коливань потужності АЕС, але він не вирішує проблему дефіциту повністю для кожного конкретного споживача», — сказав Продан.
Особливо гостро криза відчувається у великих містах — Києві, Одесі та Дніпрі, де технічні обмеження мереж не дозволяють заживити регіони навіть за наявності генерації в інших частинах країни. Директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко сказав, що попри зусилля з відновлення високовольтних ліній, ситуація залишається надзвичайно складною через морози. Втрати української генерації в національному масштабі сягають 30%.
Найважчі наслідки зафіксовані в столиці, де фактично знищено одну з ключових теплоелектроцентралей: «У Києві ситуація найсумніша: Дарницька ТЕЦ фактично знищена, і понад тисяча будинків цього року залишаться без централізованого тепла, попри переведення їх на пріоритетне електропостачання. Власник станції опинився перед дилемою, адже вкладення десятків мільйонів євро у відновлення водогрійних потужностей може ніколи не окупитися, якщо об'єкт знову стане ціллю для атак», — заявив Харченко.
На тлі руйнувань великих об'єктів серед фахівців розгорілася суперечка щодо майбутньої архітектури енергосистеми. Член економічного дискусійного клубу Олег Пендзин закликає відмовитися від відновлення вразливих гігантів радянської епохи на користь децентралізації. Він пропонує переходити до створення розосередженої мережі індивідуальних теплових пунктів та прибудинкових котелень, які легше захистити і важче знищити одним ударом.
«Ворог і далі битиме по енергетиці, тому вкладати мільйони у відновлення об'єктів, куди за місяць знову прилетять ракети, економічно неефективно. Весь світ сьогодні живе за принципами відокремлених теплових пунктів та когенерації, і нам вигідніше підвести газ до багатоповерхівок та зробити прибудинкові котельні, ніж централізовано гріти воду, втрачаючи енергію в дірявих трубах», — застеріг економіст.
Проте колишній міністр енергетики Юрій Продан вважає таку стратегію для мегаполісів на кшталт Києва фізично неможливою. За його словами, заміна гігаватних потужностей великих ТЕЦ десятками малих установок потребуватиме колосальних ресурсів, яких у міста немає, а вартість виробленої ними енергії буде непідйомною для споживачів.
Продан наполягає на ремонті існуючої інфраструктури з паралельним впровадженням сучасних технологій: «Замінити 1200 МВт електричної потужності Києва малими установками фізично неможливо, до того ж це надзвичайно дорога електроенергія, на яку навряд чи прийде інвестор після війни. Ми повинні ремонтувати ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6, використовуючи передове обладнання, а когенерацію та модульні котельні застосовувати лише там, де немає можливості підключитися до закільцьованих теплотрас».
Додатковим фактором ризику експерти називають діяльність міжнародних інспекцій. Енергоексперт Геннадій Рябцев стривожений тим, що детальна інформація про захист підстанцій, зібрана представниками МАГАТЕ, може потрапляти до російського командування. Він застеріг, що присутність російських емісарів у керівництві Агенції перетворює технічні перевірки на елемент військової розвідки агресора.
«Російські чиновники в МАГАТЕ спрямовують інспекторів на наші стратегічні об'єкти, аби ті зафільмували захист підстанцій та фактично підказали, куди бити наступного разу. Ця інформація зливається росіянам, які ніяк не можуть зрозуміти, чому їм досі не вдалося повністю "загасити" українську енергосистему, і тепер вони використовують міжнародні інспекції для отримання даних без жодних обмежень», — сказав Рябцев.
Незважаючи на складність ситуації, енергетики продовжують зміцнювати «пасивний» захист об'єктів. Проте бетонні укриття, здатні витримати удар дрона, залишаються вразливими для прямих влучань балістичних ракет. Враховуючи, що виготовлення нових потужних трансформаторів триває до 15 місяців, стратегічне виживання системи залежатиме не лише від темпів ремонту, а й від здатності ППО закрити небо над критичними вузлами розподілу, які сьогодні стали головною мішенню ворога.
Олександр Савицький