13-15 лютого відбудеться Мюнхенська конференція безпеки, найважливіша щорічна зустріч усіх, хто займається безпекою, та головних політиків з усього світу, зокрема президентів і прем’єр-міністрів. Як правило, на початку тижня, коли проходитиме конференція, оприлюднюють звіт. Цього разу у ньому вказано, що однією з головних загроз для безпеки у світі є зростання напруженості між Сполученими Штатами та Європою і майбутнє НАТО.
Криза трансатлантичних відносин — це головна тема конференції, а ще одна тема — дієвість Європи, яка через усе, що відбувається, змушена заново шукати собі місце. Про систему міжнародної безпеки на хвилях Польського радіо 24 висловився професор Кшиштоф Кубяк з Університету Яна Кохановського в місті Кельце. Розмовляв з ним журналіст Міхал Стшалковський. Спочатку експерт висловився про тему мюнхенської зустрічі.
«Без сумніву, згадана криза євроатлантичних відносин у коротко- та середньостроковій перспективі — це найсерйозніша загроза. Воно не змінює факту, що весь спектр загроз: міграційний рух, кліматичні зміни, питання, пов’язані з розповсюдженням зброї масового знищення, надалі залишаються у сфері зацікавлення експертів. Жодна з цих давніх, так би мовити, загроз не перестала існувати», — сказав професор Кшиштоф Кубяк.
Голова організаційного комітету Мюнхенської конференції Вольфганг Ішингер відзначив, що через зростання кількості конфліктів у світі Європа не може стояти осторонь, навіть якщо це конфлікти, що відбуваються далеко, наприклад на Близькому Сході. Не може не мати своєї думки і не брати участі у їх врегулюванні.
«Безперечно, ситуація, воли вона не має своєї думки, є фатальною. Чи бути активною, і у випадку яких конфліктів — це вже питання поточної оцінки. Дещо наперекір дозволю собі відзначити, що, однак, Близький Схід не так уже й далеко. Він надзвичайно близько: перед порогом Європи, і все, що там відбувається, хоча б міграційний рух на Старий континент, має безпосередній вплив. Європа може дещо віддалено дивитися на ситуацію десь у Тихому океані, з меншою увагою спостерігати за Південною Америкою, але, на жаль, Близький Схід у сфері безпеки так тісно пов’язаний з Європою, що цю територію можемо сприймати як передпілля Європи», — додав гість Польського радіо 24.
Польщу і країни Балтії Вольфганг Ішингер назвав фронтом: за його словами, певний вид поділу зараз проходить уздовж їхніх східних кордонів, а Україна бореться за те, щоб опинитися на західному боці цього кордону, і порівняв це із ситуацією ФРН часів холодної війни. Як додав, країни Західної Європи, зокрема Німеччина, зобов’язані підтримувати Польщу та країни Балтії навіть військовою присутністю та передачею зброї. Не лише Україні, а й країнам регіону.
«І це відбувається. Я б сказав, що ситуація Федеративної Республіки була, мабуть, парадоксально, навіть стабільнішою, тому що за східним кордоном Західної Німеччини не йшла війна. Якби я мав порівняти ці загрози, то зараз, я так оцінюю, Польща у набагато складнішій, більш небезпечній ситуації, ніж ФРН, навіть під час кубинської кризи 1962 року. Як здається, Німеччина усвідомлює ці загрози. Цей німецький, скажімо, айсберг маневрував досить довго, але, мабуть, Німеччина вжила певних заходів. Адже німецька бригада, яка дислокуватиметься в Литві, вже майже укомплектована. І це перший випадок постійної дислокації укомплектованої тактичної групи Бундесверу за межами території Федеративної Республіки», — зазначив науковець.
19 років тому на Мюнхенській конференції Володимир Путін виступив зі своєю промовою, в якій, по суті, закладено все, що путінська Росія робила протягом наступних років. Тобто відновлення зони впливу, агресивне утримування біля себе країн, які сформувалися після розпаду Совєтського Союзу. За потреби, запуск із цією метою військової машини. Тоді цього не сприймали так серйозно, вважалося, що Путін просто викладає публіцистичні судження. А він сказав, по суті, про все, що відбудеться. Рік тому, незабаром після повторного приходу до влади Дональда Трампа, у промові віцепрезидента США Джей Ді Венса також був анонс охолодження трансатлантичних відносин. Отже, Мюнхен — це місце, де оголошують про найважливіше.
«Парадоксально, але крізь призму попереджень, які проігнорували, можна сказати, що Мюнхен — це також місце, де циклічно відбувається компрометація прогнозів. Так, Путін точно представив свій план: план відновлення російської імперії, але це сприйняли як риторику. Як різновид пропаганди в міжнародному просторі.
З певною гіркотою можна сказати, що так само сприйнято книжку «Mein Kampf» одного німця, який також був дуже активним у Мюнхені, та це вже зовсім інша історія. Через певні політичні потреби аналітики схильні представляти світ відповідно до очікувань своїх довірителів. Ми це спостерігали багато разів, також у контексті агресивної політики Росії щодо України, щодо країн НАТО в Європі. Путін про це говорив, та з цього не зроблено ніяких висновків», — сказав заявив гість Польського радіо 24.
Іноді аналітики роблять висновки, які є логічними, та не враховують психологічних факторів. Це стосується Дональда Трампа: як здається, часто він діє під впливом емоцій. З іншого боку, перед повномасштабним російським вторгненням в Україну багато хто висував тезу, що РФ усе-таки не нападе на Україну, бо застрягне там на роки. Адже Путін повинен усвідомлювати, що українці чинитимуть опір.
«При нагоді наближення четвертої річниці війни за останніх кілька днів я проаналізував прогнози, зроблені перед її початком: 96 відсотків середовищ, які впливають на формування громадської думки, експертів та видань, вважали, що війни не станеться. Це показує особливу зарозумілість аналітичних кіл, що дотримуються певної логіки, яку вважають універсальною. Аналітики переконані, що вони є певною групою тих, хто посів знання, майже гностичною сектою. І намагаються прогнозувати події у світі відповідно до цієї логіки, яка, на їхню думку, повинна бути універсальною.
Тим часом інші системи цінностей, інша мережа інтересів дуже часто є приводом того, що логіка, яку прийняв Захід, не збігається з логікою таких країн, як, наприклад, Росія, Іран, Північна Корея та навіть Китай. Це великий ризик, перед яким опиняються прогнозування та аналітика. І, як бачимо, протягом одного покоління ця велика аналітика припустилася щонайменше кількох величезних помилок», — сказав професор Кшиштоф Кубяк.
Повертаючись до питання трансатлантичних відносин, чи Європа і Сполучені Штати — ще союзники?
«Я застерігаю від поспішних висновків із подій, які мають тимчасове значення. Зрозуміло, треба до цього придивлятися, але також варто проявляти значну стриманість стосовно формування, а перш за все проголошення катастрофічних висновків, щоб такою риторикою і демагогією не зробити цих прогнозів такими, що самореалізуються. Спостерігаймо, діймо, будьмо готовими до різних сценаріїв, також песимістичних, але не робімо поспішних висновків на основі відносно невеликої кількості даних, не формуймо остаточних думок.
На мою думку, Сполучені Штати та Європа надалі мають ряд спільних інтересів, і говорити про крах альянсу, на мою думку, передчасно. Можна говорити про кризу, можна говорити про певне перенасичення дотеперішньої формули, але, мабуть, ще не про розпад євроатлантичної спільноти», — додав експерт.
Ще одна річ, яка стосується світової безпеки: минулого тижня закінчилася дія угоди New START між Росією та Сполученими Штатами, що стосувалася обмеження ядерного арсеналу. Нової угоди не укладено.
«Я не демонізував би цю проблему, адже договори START мають коріння в зовсім іншій міжнародній реальності. Звернімо увагу, що 2023 року Росія односторонньо тимчасово припинила дію обмежень угоди START. Американці радше зацікавлені в створенні глобального договору про обмеження ядерних озброєнь. Повернімося до фактів. На основі договору START американська і російська сторони, кожна з них, можуть мати 1550 боєголовок. А за час, що минув від початку переговорів, китайці створили ядерний арсенал із 600 боєголовок.
Отже, зараз американсько-російські угоди були б дивними, тому що вони не враховують третього, дуже сильного гравця. Кажуть про велику динаміку зростання китайського ядерного арсеналу в межах 100 боєголовок на рік. Така угода була б насправді невигідною для Сполучених Штатів і в цьому вимірі також невигідною для всього Заходу. Тому я б не побивався, що угода перестала діяти. Це відбулося, зокрема, тому, що в ній не враховано китайців.
І пам’ятаймо про ще один елемент: угода була в певному сенсі вигідною Росії, тому що набагато слабкішому економічно партнерові гарантувала збереження паритету сил. Росіяни, які змушені додатково інвестувати в свій ядерний арсенал, втратять можливість інвестувати ці гроші в конвенційне озброєння, яке зараз є їхнім головним козирем. Отже, договір втратив чинність, але цю ситуацію треба розглядати без биття на сполох, у значно ширшому контексті», — сказав професор Кшиштоф Кубяк.
PR24/Н.Б.