Восени 2025 року атака українських безпілотників на порт Новоросійська викликала офіційну дипломатичну реакцію Вашингтона. Причиною демаршу стало пошкодження об'єктів «Каспійського трубопровідного консорціуму» (КТК), через який транспортується нафта не лише з РФ, а й з Казахстану за участі американських корпорацій Chevron та Exxon Mobil. Посол України в США Ольга Стефанішина підтвердила отримання несхвального документа, зазначивши, що відсутність аналогічного масштабу інтересів американського бізнесу безпосередньо в Україні позбавляє нашу державу подібного «економічного щита».
Політичний експерт Валерій Клочок розглядає цей жест як крайній засіб дипломатичного впливу, який адміністрація Дональда Трампа застосувала як політику стримування, розпочату ще за часів Джо Байдена. Експерт наголосив на іронії ситуації: США висловлюють протест через пошкодження танкерів «тіньового флоту» Москви та терміналів, у які вкладено американські гроші, але водночас ігнорують удари росіян по американських підприємствах на території України.
«Це демарш в класичному розумінні дипломатії. Це офіційний рішучий і конкретний виступ, дія або звернення уряду чи МЗС однієї держави до іншої. І це скеровано на застереження, протест, привернення уваги або спонукання до певних дій», — пояснює Валерій Клочок.
10:53 01EA4A5E.mp3 Енергетичний демарш Вашингтона: інтереси США в Новоросійську не стануть «червоною лінією» для ЗСУ
У середовищі політичних аналітиків таку позицію Білого Дому сприймають як частину гри, де економічні інтереси партнерів та спроби укласти «угоди» з Кремлем часом ігнорують потреби української оборони. Керівник відділу політичних комунікацій аналітичного центру «Політика» Артем Бронжуков вважає, що Україна має діяти самостійно, незважаючи на «глибоку стурбованість» союзників, якщо об'єкт є легітимною військовою ціллю.
«Якщо Україна вважає, що нам треба знищити той чи інший об'єкт на території Російської Федерації, то ми маємо це робити. Звісно, що потім в нас є для цього спеціально навчені люди, які поїдуть і вибачаться. Нам треба зрозуміти головне — нам своє робити», — наголошує Артем Бронжуков.
Військове керівництво також визнає складність моменту, називаючи ситуацію «дипломатією на вістрі ножа». Ексзаступник начальника Генштабу Ігор Романенко зазначає, що США намагаються витіснити російську нафту своєю, але при цьому оберігають власні частки інвестицій в енергетичних вузлах на території агресора. На його думку, Київ продовжуватиме удари, але змушений буде діяти вибірково.
«Я думаю, що завдання ударів по всьому, що пов'язано з паливом та іншими матеріалами триватиме. Але ударів будуть завдавати більш чітко, щоб не зачепити американський бізнес», — сказав Романенко.
Українські військові аналітики оцінюють демарш як спробу обмежити можливості ЗСУ в Чорному морі. Зі свого боку українські дипломати зазначили, що винятки для російської нафти варто переглянути, а ситуацію можна вирішити шляхом диверсифікації постачань та зміни загальної структури енергетичного ринку. А застереження США стосується лише конкретних об'єктів, де зачеплені їхні інтереси, зокрема інвестиції через Казахстан, а не загальної заборони на атаки по військовій чи енергетичній інфраструктурі Росії.
Американський демарш підтвердив, що українська «воєнна дипломатія» 2026 року змушена балансувати між ефективним знищенням тилової логістики ворога та збереженням лояльності партнерів, чиї фінансові інтереси подекуди перетинаються з інфраструктурою агресора.
Підготував Олександр Савицький