Сучасна російська школа на окупованих територіях та в самій РФ остаточно трансформувалася в механізм ідеологічної обробки дітей. Викладання історії росіянами втратило академічність, перетворившись на прямий переказ пропагандистських тез. Анна Мурликіна, головна редакторка сайту Маріуполя «0629», зазначає, що в підручниках для окупованих земель слово «Україна» фактично замінюють на «Малоросія», водночас репресуючи тих, хто продовжує таємно навчатися за українськими програмами.
«Наратив — це України не існує. Якщо ви відкриєте підручник восьмого класу, то ви там побачите купу-купу синонімів для України, там і Малоросія, і інші варіанти, але ви майже не побачите слова Україна. Більше того, деякі стукачі проводять спеціальні інформаційні операції серед дітей, намагаючись дізнатися, а хто з них навчається в українській школі», — розповіла журналістка.
Старший аналітик Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Максим Віхров наголосив, що російські підручники — лише частина масштабного «виробничого циклу». Росія будує систему повної мілітаризації молоді, де близько 80% усіх культурно-освітніх заходів присвячено тематиці «Великої Вітчизняної війни» та «СВО», що фактично готує українських підлітків під окупацією до служби в армії агресора.
«Росія мілітаризує українських людей, які опинилися під її владою, для того, щоб ці люди були гарматним м'ясом для наступних воєн Росії. Ми бачимо повний такий виробничий цикл ідеологічної обробки, починаючи від підручника і закінчуючи втягуванням дітей в різні парамілітарні організації, мілітаризовані табори та вишколи», — зазначив Максим Віхров.
Кандидатка історичних наук Аліна Понипаляк переконана, що нинішня війна РФ проти України — це битва за саму ідентичність, мову та історію. Вона закликала усвідомлювати, що кремлівська концепція базується на ідеї непереможності російської армії та «ісконності» загарбаних земель, що створює довгострокову загрозу не лише для України, а й для всієї Європи.
«Ми повинні зняти рожеві окуляри і розуміти про те, що сьогодні в Росії історія — це не наука, а лише засіб для пропаганди. Це війна за мову, за історію, за ідентичність, і ця гібридність війни несе величезну небезпеку для нашої країни», — каже науковиця.
У відповідь на цей тиск українські інтелектуали пропонують змінити саму філософію планування. Професор Сергій Терепищий вважає, що час стабільних архітектурних планів на десятиліття минув, і зараз Україні потрібні люди, здатні наводити «понтонні переправи» в умовах повної невизначеності сьогодення, тоді як Росія програє саме через свою зацикленість на важких ідеологічних стінах.
«Настав час понтифіків, які перекидають понтонні переправи з одного берега до іншого через "темну воду сьогодення". Росіяни програють, тому що світ змінився, хоча вони і планують на десятиліття вперед, будують важкі стіни, в тому числі за рахунок історичних наративів та закриття медійного простору», — сказав Сергій Терепищий.
Водночас експерти наголошують на необхідності розвитку Україною власного напрямку «росієзнавства». Володимир Солов’ян з Українського кризового медіа-центру висловився за те, щоб Україна системно відстежувала тенденції всередині РФ та формувала свою гуманітарну політику як частину національної безпеки, щоб уникнути стратегічних помилок майбутнього.
«Варто розвивати свій академічний напрямок дослідження Росії на рівні вищих навчальних закладів і аналітичних центрів, однак водночас важливо і уникнути ідеологізації цього напрямку. Це має бути певна синергія між різними ланками української держави: освітою, гуманітаристикою та роботою спецслужб у сфері безпеки», — підсумував Володимир Солов’ян.
Олександр Савицький