Зустріч української та американської делегацій у Маямі 21-22 березня, стала етапом деталізації безпекових гарантій та обговорення механізмів обміну військовополоненими. Попри складну геополітичну ситуацію та зміщення фокуса Вашингтона на події навколо Ірану, сторони звітують про конструктивний діалог. Натомість українські експерти оцінюють підсумки переговорів переважно критично.
Президент Володимир Зеленський підтвердив отримання доповідей від переговорної групи, акцентувавши на необхідності превентивних гарантій, які б унеможливили відновлення агресії у майбутньому. Секретар Ради нацбезпеки та оборони Рустем Умєров, оцінюючи взаємодію з командою Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера, наголосив на продуктивності поточної фази.
Рустем Умєров: «Ми обговорювали майбутнє країни, ми обговорили всі важливі питання, які важливі для України, для українського народу, і США нас дуже підтримали. Ми працювали, у нас вже була успішна зустріч у Женеві і сьогодні ми продовжили цей успіх. Тож станом на тепер ця зустріч була продуктивною та успішною».
Водночас офіційні формулювання американської сторони щодо «звуження кола невирішених питань» викликають стриману оцінку у середовищі фахівців із міжнародних відносин. Експерти вказують на методологічну складність досягнення російської забаганки щодо «всеохопної мирної угоди» за умов відсутності сталого припинення вогню. Колишній посол України в Білорусі Роман Безсмертний сказав, що спроба розв'язати окремі технічні питання поза контекстом загальної безпекової архітектури та моніторингу ОБСЄ може виявитися нежиттєздатною.
Роман Безсмертний: «Тут два дуже цікавих слова — звуження і вирішення всеохоплюючої мирної угоди. Віткофф не міг вказати на те, що сам підхід зроблено таким чином, що його реалізувати неможливо. І, власне, оце слово "всеохоплююче" і тягне за собою Стів Віткофф, якби сигналізуючи Москві, що я ж виконую ваше завдання, ми готуємо всеохоплюючий документ».
Аналіз складу делегацій та їхньої риторики щодо «глобальної стабільності» дозволяє припустити розширення порядку денного за межі суто дипломатичного врегулювання. Присутність представників розвідувальних органів та акцент на технологічній співпраці можуть свідчити про непублічне обговорення оборонних контрактів. Роман Безсмертний вбачає у заявах Стіва Віткоффа непрямі підтвердження того, що сторони торкалися питань постачання безпілотних систем.
Роман Безсмертний: «Зверніть увагу, тут з'являється співпраці з вирішенням невирішених питань для ширшої глобальної стабільності. А за цими словами і ховається розмова про безпілотники. Насправді тут вже і Віткофф зізнається, що в ході переговірного процесу сторони вийшли за рамки лише питання переговорів щодо російської агресії до України».
Проте довгострокова стратегія РФ залишається фактором високої невизначеності. Керівник «Центру дослідження РФ» Володимир Огризко розглядає поточну активність як спробу агресора імітувати конструктивність задля затягування часу. Він застеріг від створення багатоступеневих комісій та підгруп, які історично використовувалися Москвою для розмивання політичної відповідальності та збереження можливості ведення бойових дій паралельно з переговорним процесом.
Володимир Огризко: «Ми зараз робимо те, що хотіла робити Росія — вести війну й імітувати переговори. Військові там могли домовитися про якісь параметри того, що може бути реальним лише після того, як будуть політичні рішення, а політичних рішень немає. До прийняття політичного рішення можна створювати групи, підгрупи, підкомісії, комісії, все що завгодно, а це якраз Росія вміє робити фантастично для того, щоб імітувати бурхливий процес».
Окремим ризиком є сценарій «заморожування» конфлікту без врегулювання базових територіальних суперечок. Політолог Микола Давидюк вказав на ймовірність пропозицій щодо трирічної паузи, під час якої сторони мали б утриматися від активних обстрілів. Така модель, на думку експерта, несе ризик повторного загострення, аналогічного до історичних прецедентів на пострадянському просторі, де тимчасові затишшя використовувалися Кремлем для повної ліквідації національних рухів спротиву.
Микола Давидюк: «Віткофф каже, що давайте спочатку це відкладемо, а домовимося просто не стріляти, заморозимо ситуацію, а потім, наприклад, роки на три візьмемо таку паузу. Із мінусів — це вже було в Ічкерії: тоді сказали, що відійдуть на 5 років, через 3 вони вернулися, знищили повністю Грозний і поставили Кадирова. Поки що до публічного обговорення воно не дійшло, хоча обговорюють».
Подальша динаміка переговорів про мир значною мірою залежатиме від економічної витривалості агресора та стабільності західної допомоги. Олексій Буряченко, президент Міжнародного інституту безпекових досліджень, вважає, що Росія намагається конвертувати додаткові прибутки від нафтового експорту у посилення своєї дипломатичної деструктивності. Зміна фокуса міжнародної спільноти на Близький Схід створює для РФ умови, за яких вона може наполягати на ультимативних вимогах, ігноруючи пошук компромісних рішень.
Олексій Буряченко: «Політична підгрупа знаходилася двічі в політичних турах в Женеві у глухому куті, жодного прогресу великого не було. Росія по цілому ряду об'єктивних і суб'єктивних причин міцнішає перед наступним перемовним туром, коли б і де він не відбувся. Вони будуть наполягати тільки на одному — на тому, щоб Україна прийняла відповідні умови їхньої капітуляції».
Результати зустрічей у Маямі демонструють збереження дипломатичного каналу зв’язку, проте не дають підстав для висновків про швидке завершення війни РФ проти України. Доки тактичні питання, як-от обмін полоненими, демонструють певний прогрес, стратегічна безпекова угода залишається предметом гострого протистояння, де кожне формулювання може мати критичні наслідки для суверенітету України.
Олександр Савицький