Геополітична турбулентність, спровокована війною США та Ізраїлю проти Ірану, створює нову архітектуру безпеки, де Україна стає активним суб’єктом. Поки світові столиці підраховують збитки від ударів по іранській інфраструктурі та від коливання цін на енергоносії, Київ реалізує стратегію «контрибутора безпеки». Йдеться про унікальний технологічний обмін: український досвід протидії дронам в обмін на дефіцитні ракети до систем ППО й дипломатичне посередництво країн Перської затоки.
Війна проти Ірану стала чинником, що безпосередньо впливає на виживання України та відбиття нею російської збройної агресії. Доки адміністрація Дональда Трампа демонструє рішучість у намірах «повернути Іран у середньовіччя», українська дипломатія та оборонний сектор знаходять точки дотику з країнами Перської затоки, що піддаються ударам іранських дронів. Директор Інституту «Інтермаріум», кандидат історичних наук Валентин Гайдай бачить стратегічні переваги для України внаслідок знекровлення союзника Росії:
«Якщо Іран зараз буде виснажений, обезкровлений, для Росії це буде більше мінусів, ніж плюсів. Україна ж підвищує свою роль як гаранта безпеки, ділячись колосальним і універсальним досвідом по протидії дронам, якого більше нема у світі. Це дозволяє нам позиціонуватися як надійний партнер у новому глобальному контексті».
Роль «надійного партнера» України в арабському світі сьогодні матеріалізується через конкретні технологічні запити. Саудівська Аравія та інші держави Затоки, що роками інвестували в дорогу західну ППО, зіткнулися з тим, що дешеві іранські проксі-технології здатні перевантажувати ці системи. Україна ж пропонує асиметричні та економічно вигідні рішення. Як сказав воєнний експерт Олег Старіков, цей перехід від прохача до постачальника унікальних безпекових рішень є фундаментальним зсувом у суб'єктності України:
«Ми перейшли від статусу держави, що лише потребує допомоги, до статусу стратегічно-безпекового партнера. Наші технології інтегрують радари, сенсори та софт у єдині платформи перехоплення, що є економічно ефективним та високорезультативним в бойових умовах».
Проте за фасадом технологічної співпраці стоять жорсткі політичні розрахунки. Саудівська Аравія та Об'єднані Арабські Емірати — це держави, чия економіка тримається на стабільності судноплавства та прогнозованості ринків. Блокування Ормузької протоки Іраном ставить під загрозу саму модель існування цих країн, вважає політичний експерт Сергій Ягодзінський:
«Ми були тією країною, яка не просто відгукнулась на запит країн Сходу щодо технологій, а зголосилася поділитися знаннями навіть попри війну у нас. Якщо за наші дрони-перехоплювачі ми можемо отримати ракети для систем Patriot, які для країн Затоки не такі критичні, це буде величезна перевага. Один експортований танк чи дрон дає можливість виробити кілька одиниць техніки вже для нашого поля бою».
Зацікавленість монархій Затоки в українських технологіях диктується не лише страхом перед фізичними руйнуваннями, а й прагненням зберегти свій цивілізаційний статус. Якщо арабський світ інтегрується у світову економіку через торгівлю нафтою, туризм, фінанси та інновації, то Іран експортує лише нафту та дестабілізацію. Україна пропонує альтернативний вектор — шлях стабільності через технологічну перевагу, що робить її незамінним гравцем у близькосхідній грі, нагадав експерт:
«Саудівська Аравія будує свою геополітику тільки в умовах стабільності, тому кожна технологія, яка знешкоджує вороже озброєння, робить нас фактором стабілізації. Для громадян України важливо, щоб ми чітко розмежували свою участь: ми не стаємо на бік сторін, що воюють, а пропонуємо безпеку. Те, що ми робимо сьогодні на Близькому Сході — це інвестиція в майбутній мир в Україні».
Глобальна загроза нинішнього режиму в Тегерані виходить далеко за межі звичайних обстрілів. Гібридні можливості Ірану мають на меті не тільки блокування критичних морських шляхів, а й удари по вузлах глобальної мережі інтернет. Це робить війну в Перській затоці справою всіх у цифровому світі. За цих умов Україна вибудовує власний дипломатичний фронт, використовуючи Саудівську Аравії як майданчик для майбутнього миру, вважає Сергій Ягодзінський:
«Іран фактично може тероризувати весь світ через удари по дата-центрах великих операторів, що здатне зупинити глобальну економіку. Оскільки США сьогодні не є стабільними в плані забезпечення переговорного кейсу, нам потрібно шукати інші дипломатичні платформи. Саудівська Аравія може стати саме тим посередником, який допоможе Україні досягти миру в майбутньому».
Війна на Близькому Сході на перший погляд мала б відвернути ресурси від України. Але в парадоксальний спосіб вона відкриває шлях до глибокої інтеграції Києва з найплатоспроможнішими країнами світу. Кожен український дрон-перехоплювач у небі над Ер-Ріядом — це не просто експортний товар, а квиток до арабських арсеналів ППО та гарантія підтримки голосу України на мирних переговорах.
Олександр Савицький