Учень переміг вчителя. Орбан, навіть попри підтримку Трампа і Путіна, зазнав не просто поразки, але й розгрому. Не так давно створена правоконсервативна «Партії поваги та свободи» («Тиса») очолювана молодим лідером Петером Мадяром, який нещодавно бувв соратником угорського прем’єра, здобула блискучу перемогу. Віктор Орбан і його націоналістичного спрямування Угорський громадянський союз («Фідес») прощається з владою після 16 років безперервного правління.
На парламентських виборах у неділю «Тиса» здобула конституційну більшість, яка становить 133 мандати у 199-місному Національному зібранні. Наразі, після підрахунку понад 98% голосів, угруповання Мадяра має 136 місць у парламенті, «Фідес» під керівництвом Орбана — 57, а ультраправа партія Рух «Наша Батьківщина» — 6. В одному одномандатному окрузі призначено повторне голосування, і досі підраховують голоси, подані поштою та за кордоном.
У середу, 15 квітня, відбулася зустріч переможця парламентських виборів в Угорщині Петера Мадяра з президентом Тамашем Шуйоком. Той доручив Мадяру сформувати уряд і доволі завуальовано висловився щодо своєї відставки. Новий уряд має бути сформований до середини травня.
Петер Мадяр повідомив, що голова держави, який є частиною правлячого табору, попросив його сформувати уряд, щойно буде підраховано всі голоси. Мадяр також повторив заклик до відставки президента одразу після формування парламенту та уряду.
«Він сказав, що, звісно, також хотів би зберегти верховенство права, репутацію та повагу до Угорщини за кордоном і розгляне це питання. Ми погодилися, що найважливішим зараз є якнайшвидше скликання парламенту та формування нового уряду», — заявив лідер «Тиси».
Тамаш Шуйок, як повідомляють, зазначив, що найранішою датою першого засідання Національних зборів є 4 травня, однак більш реалістичним терміном є 6–7 травня з огляду на можливі виборчі протести.
Що зумовило таку нищівну поразку партії Віктора Орбана, яка на виборах пролетіла «як фанера над Парижем». Цю тему і міжнародне значення результатів парламентських перегонів в Угорщині для програми «Міжнародний (без)лад» прокоментував політолог та антрополог Адам Бальцер. Він фахівець з проблематики Центрально-Східної Європи та програмний директор Колегіуму Східної Європи.
Експерт зазначає, що ключовими для тріумфу партії Петера Мадяра були як довгострокові, структурні, а також короткострокові фактори, які стали несподіванкою.
Отож, довгострокові чинники:
«"Тиса" — це партія, підтримка якої систематично зростала від моменту її заснування, вона була так би мовити "на гребні хвилі". Вперше за багато-багато років Орбану довелося по-справжньому боротися, позаяк раніше таким серйозним конкурентом були соціалісти на початку XXI століття. А потім він фактично грав легкі матчі, якщо звернутися до футбольної метафорики, яку він так любить.
На попередніх виборах змагалася коаліція партій, які домовилися між собою, але це було радше "ополчення" — дуже широкий спектр, різнорідний і неоднорідний. А тут була одна партія, очолювана молодим, відносно молодим як для політика, 45-річним, динамічним, харизматичним політиком — Петером Мадяром. Загалом, зовсім не так давно він пішов із "Фідес", знає людей у "Фідес", знає різні механізми тощо. І він, окрім того, що був дуже активним в Інтернеті, треба визнати, що величезне значення мало те, що він вирушив "на місця", "пішов у народ".
Він вирушив саме у провінцію, і у великому обсязі. В нього було дуже багато зустрічей із простими людьми. Тут було видно, що Орбан, який старший за нього на 17 років — знову ж таки, якщо звернутися до футбольної метафори — фізично не витримує темпу цього "матчу", не витримує навантажень. Йшлося також про те, що, з одного боку, був динамічний політик, який "рветься до воріт", хоче забивати, а з іншого — вибачте за вислів — є вже "зношений" політик, тобто Орбан. І це мало величезне значення. Адже ми маємо безпрецедентні вибори в тому сенсі, що немає іншої країни в Європі з такою поляризацією: дві партії разом здобули понад 90% голосів. Такого ніде не знайдемо.
Отже, маємо двох гігантів, і ці вибори були як плебісцит. Величезне значення тут мала особистість лідера, його імідж, здатність контактувати з людьми, переконувати, здатність "відчувати" очікування тощо. Це були такі собі квазіпрезидентські вибори».
У ці довготермінові чинники електорального краху «Фідес» вписується також погана ситуація в угорській економіці:
«Достатньо лише подивитися на різні показники (інфляція, стагнація, дефіцити і таке інше), подивитися на всі ті проблеми, які угорці відчувають, по-суті, з 2020 року, від часу пандемії. Потім на це вплинула й війна Росії проти України. І щоб було зрозуміло: не варто звинувачувати саму війну, йдеться про те, як відреагувала держава, бо є країни, і на цьому тлі угорці бачили це все, які впоралися з цими проблемами значно краще й швидше. До цього додається жахлива корупція — найвища разом із Болгарією в ЄС».
Щодо короткострокових чинників приголомшливої перемоги Петера Мадяра, то експерт бачить це так:
«По-перше, 80%-явка, безпрецедентна й історична. На попередніх виборах і у 2018 році, коли казали, що це винятковий показник, а тоді було близько 70%. —отже, це величезний стрибок. Звісно, очікували певного зростання, але не такого. І де це зростання було особливо помітним? У регіонах, де "Тиса" була сильнішою, тобто їй вдалося краще мобілізувати виборців.
Для Орбана ці вибори були його "бути чи не бути". Він надіявся, що виграє вибори і щонайменше якось там керуватиме, у гіршому випадку, разом із крайньоправими, сформує парламентську більшість. Але виявилося, що він сам собі поставив пастку, бо створив систему з одномандатними округами (106 мандатів) так, що замість того, щоб зосередитися на регіонах, де він найсильніший, і там переконати більше людей прийти на вибори, він намагався боротися за всю країну, за винятком Будапешта, бо це, зрозуміло, особливе місто.
Далі йому потрібно було домовитися з ультранаціоналістами з Руху "Наша Батьківщина", щоб вони не висували кандидатів у деяких одномандатних округах, бо вони взагалі не отримали жодного мандата, і це було передбачувано — ймовірність здобути бодай одне місце була мінімальною. І парадоксально, у кількох округах було так, що якби "Фідес" йшов разом із "Нашою Батьківщиною", якби вони пішли єдиним списком, то переміг би їхній кандидат, а не кандидат "Тиси". І це могло б вирішити питання: "Тиса" не мала б двох третин у парламенті».
Адам Бальцер додає, що у випадку опозиції такі наступні чинники посприяли тріумфу партії Петера Мадяра:
«Кілька партій знялися з виборів. Якби вони брали участь, "Тиса" мала б менше мандатів. По-друге, ті дві малі партії, які залишилися, — одна умовно центролівиця, інша лівиця — отримали лише 2%.
Було чимало опитувань, які давали їм 4–5%. Це знову ж таки забрало б голоси у "Тиси". Тобто, маємо ситуацію, коли ця велика поляризація була вигіднішою для цієї партії, бо вона фактично повністю домінувала у своєму сегменті політичної сцени — на відміну від Орбана. І, думаю, зрештою, якщо говорити про довгострокові, ідентичні чинники, то навіть те, як люди спонтанно скандували на післявиборчому мітингу під час промови Мадяра, наприклад: "Європа, Європа!", або гасло часів 1956 року: "росіяни — геть!". Було видно, що для частини угорців, а радше для більшості, зовнішня політика Орбана, яка стосується також питань ідентичності, — це не той шлях».
Власне, щодо зовнішньополітичного виміру угорських парламентських виборів є багато ентузіазму і слів, що Європа «повернулася» в Угорщину тощо. Чи варто очікувати радикального розвороту в політиці Будапешта щодо Брюсселя? Адже, якщо говорити знову ж таки про кампанію, то звучало, що «на столі» лежать 18 мільярдів євро заблокованих коштів ЄС (з Фонду згуртованості й Інструменту відновлення та підвищення стійкості). Зокрема, йшлося і про те, що в разі «відновлення верховенства права» ці кошти будуть у надані. Це нагадує ситуацію з Польщею під час парламентських виборів у 2023 році, коли Брюссель теж блокував мільярдні кошти і звинувачував владу в особі партії «Право і Справедливість» (ПіС) у порушенні принципу верховенства права. Адам Бальцер каже:
«Думаю, буде чіткий розворот. Чи радикальний? На тлі Орбана — так. Ми дійшли до ситуації, коли перебування в мейнстримі ЄС в Угорщині виглядає чимось радикальним.
Звісно, я цього очікую. По-перше, якщо перший візит має бути до Варшави, то співпраця з Польщею буде дуже важливою, вона суттєво покращиться. А для Польщі дуже важливо, щоб Угорщина не блокувала і не затягувала санкції проти Росії та не блокувала допомогу Європейського союзу, зокрема військову, для України. І це зміниться. І Мадяр зможе спокійно, в дусі цього настрою "росіяни — геть!", сказати угорському суспільству: "Я це роблю, бо, вибачте, ви ж самі скандуєте "Європа!", ходите з прапорами ЄС, хочете бути в мейнстримі — так це і є мейнстрим". Він скаже їм: "Я не роблю нічого надзвичайного — я просто дію нормально"».
Одним із ключових питань трансферу євросоюзних коштів для Будапешта є відмова від блокування кредиту ЄС для Києва в обсязі 90 мільярдів євро, а також не перешкоджання у прийнятті 20-го пакету санкцій щодо Росії. І тут слід вказати ідеологічну близькість Мадяра до позицій Орбана в українському питанні. Зрештою, саме угорське суспільство не є надто прихильним до України, що теж значною мірою є наслідком орбанівської політики і антиукраїнської пропаганди.
Співрозмовник програми «Міжнародний (без)лад» переконаний, що новий прем’єр і його уряд вже з огляду на розклад сил підтримають Брюссель у цих двох принципових і життєвоважливих для Києва питаннях:
«Повернення до мейнстриму ЄС вимагатиме від Мадяра, щоб він підтримував санкції та підтримував допомогу Україні.
Він не буде великим другом України, і Україна з цим впорається, бо Угорщина сама по собі не є ключовою ні з фінансового погляду, з огляду на економічні проблеми, ні з точки зору військового потенціалу. Це не країна, яка може багато запропонувати Україні. Але те, що Будапешт приєднається до мейнстриму ЄС, для Києва вже буде достатньо.
Звісно, Петер Мадяр використовував під час кампанії "м’який" націоналізм. Як відомо, є "синдром Тріанонського договору". Тут йдеться про всіх тих угорців, які проживають у сусідніх країнах, у тому числі в Україні, на Закарпатті. Питання лише в тому, чи буде Мадяр жорстко грати цією картою щодо України? Я так не думаю, бо це означало б фактично "взутися в черевики" Орбана».
Угорщина Орбана була бастіоном Путіна в Європі і цей бастіон упав. Проте чи означає це фактичний кінець російського впливу, позаяк та ж енергетична залежність залишається? Думка Адама Бальцера:
«Ні, це не означає кінця російського впливу, бо зрозуміло, що, зрештою, він не обмежується лише Угорщиною. Звісно, існує залежність у сфері енергетики, і ця зміна відбуватиметься поступово. Неможливо просто "клацнути пальцями" і, якщо йдеться про енергоресурси: газ, нафту чи, наприклад, атомну електростанцію, не можна сказати: "Ми припиняємо співпрацю з Росією і крапка". Однак припускаю, що вона буде поступово обмежуватися з міркувань енергетичної безпеки.
Звичайно, Росія конкурує нижчими цінами на ці ресурси, але це не означає, що Мадяр стане якоюсь "п’ятою колоною" Росії».
І на завершення: чи означає така нищівна поразка Орбана кінець орбанізму і самого Орбана? Як відомо, у 2002 році він програв і перестав бути прем’єром, а потім повернувся до влади на 16 років?
«Саме так. Пам’ятаймо: якщо подивитися на дослідження політологів, вони показують, що існують хвилі демократизації та авторитарні тренди в багатьох країнах. І, на жаль, статистика показує, що зазвичай відбувається повернення тієї команди, яку відсторонили від влади. І, як ми бачимо з різних країн, вона повертається у більш жорсткій, радикальнішій версії.
Тож, звісно, Орбан також — знаю, що говорив про його втрату фізичної "витривалості" — але йому лише 62 роки.
Отже, повернення "Фідес" — можливе. Саме тому відповідальність цієї нової команди є справді величезною — тим більше, що крайня правиця отримала 45% голосів».
Повна версія програми в прикріпленому звуковому файлі.
Матеріал підготував Назар Олійник