12 квітня угорці фактично перегорнули сторінку. І зробили це з рекордною явкою — майже 80%. Результат виявився не просто переконливим, а руйнівним для старої системи: партія "Тиса" Петера Мадяра отримала конституційну більшість — 140 із 199 мандатів. "Фідес" Орбана — лише 53.
Поразка Орбана не була випадковістю. Вона визрівала роками — економічна стагнація, корупційні скандали, конфлікт із ЄС і заморожені мільярди єврофондів. Але головне — втома суспільства. Аналітики вже говорять про "історичне відторгнення системи", яка трималася на контролі інституцій, медіа і виборчих правил.
Сам Мадяр, що вийшов із цієї ж системи, зумів зіграти проти неї. Його кампанія будувалася не на ідеології, а на простих речах — боротьбі з корупцією і відновленні інституцій.
Падіння Орбана — це не лише внутрішня історія Угорщини. Це зміна геополітичної конфігурації в Європі. Орбан був одним із головних союзників Кремля в ЄС.
«Сполучені Штати справді втратили дуже близького союзника в Європі. Віктор Орбан був політично дуже тісно пов’язаний з чинним президентом Трампом. Але в політиці немає друзів — є інтереси. Я не очікував би якогось розриву американсько-угорських відносин. Просто вони вже не будуть настільки тісними», — пояснює професор університету імені Адама Міцкевича у Познані Міхал Урбаньчик.
Для Європейського Союзу результати виборів — це шанс і ризик одночасно. З одного боку — послаблення проросійського табору і шанс розблокувати рішення, які роками гальмував Будапешт. З іншого — система Орбана нікуди не зникла. Вона залишається в судах, медіа і бюрократії.
Символічно, що перший закордонний візит Петер Мадяр планує до Варшави. Це не просто жест. Це сигнал.
«Я очікував би, що польсько-угорська дружба набуде нового виміру і стане ще тіснішою», — прогнозує Урбаньчик.
Причина не лише політична, а й прагматична: Мадяру потрібні гроші ЄС, а Дональд Туск — один із ключових гравців у Брюсселі. Також важливе питання і диверсифікації енергоносіїв.
Для України зміна влади в Угорщині виглядає як шанс. Саме Будапешт роками блокував санкції, фінансову допомогу та європейські рішення щодо Києва. Тепер — можливе перезавантаження. Але без ілюзій.
Голова правління Українського інституту світової політики Віктор Шлінчак застерігає: «В нас не може бути великої ейфорії. Мадяр так само правий, як і Орбан. Перед Угорщиною стоїть вибір — або розривати російську пуповину, або залишатися залежною. Мадяр заявляє, що треба вести діалог із Росією. Це означає, що спроби домовитися будуть».
Старі конфлікти, зокрема питання угорської меншини на Закарпатті, також нікуди не зникли.
Головне питання — не перемога Мадяра. Головне — чи переживе «орбанізм» самого Орбана.
Лариса Задорожна