Збройна самооборона цивільних громадян стала предметом запеклих дискусій в Україні після теракту 18 квітня, пов'язаного з невмотивованим розстрілом перехожих на вулицях Києва. Верховну Раду закликають негайно ухвалити вже затверджений в першому читанні законопроєкт про доступ населення до короткоствольної вогнепальної зброї. Зараз цей доступ дозволений лише окремим категоріям осіб, що створює ситуацію правового вакууму для мільйонів українців.
Погляди на масову легалізацію зброї серед представників силового блоку влади залишаються полярними. Голова Офісу президента України Кирило Буданов побоюється, що вільний обіг пістолетів не забезпечить реального самозахисту, а лише примножить кількість інцидентів з летальними наслідками. Натомість міністр внутрішніх справ Ігор Клименко нагадав, що на початку повномасштабного вторгнення РФ озброєння цивільних стало ключовим фактором національного спротиву.
Окрім дискусії про дозвіл на володіння зброєю, гостро стоїть питання правових меж її використання. Нинішня судова практика в Україні демонструє вкрай низьку толерантність до тих, хто захищається: за даними адвоката Олександра Петриченка, лише 2019 року за статтею про перевищення меж необхідної оборони було засуджено 20 осіб, при цьому не винесено жодного виправдувального вироку.
10:24 01EF2BCF.mp3 Право на захист: чи готова держава довірити зброю своїм громадянам?
Своєю чергою, ексрадник міністра внутрішніх справ Володимир Мартиненко нагадав, що без встановлених рамок самозахисту навіть власники зареєстрованої зброї ризикують опинитися за ґратами: «У нас судова практика виглядає таким чином, що десь приблизно половина з тих, хто захищається, хто захищає свої домівки, судом виправдовується. Але при цьому є і погана практика, коли десь ще близько половини таких осіб їдуть відбувати реальні терміни покарання до в'язниці. Мені здається, наше суспільство готове до того, щоб зброєю можна було володіти, зброю можна було застосовувати для того, аби оборонятися».
Норма Кримінального кодексу про захист від озброєного нападу чи вторгнення у житло формально звільняє від відповідальності, проте суди часто ігнорують її, фокусуючись на «непропорційності» оборони. Це змушує законодавців шукати нові правові конструкції, орієнтуючись на міжнародний досвід. Депутат Верховної Ради Ярослав Железняк зауважив, що дискусія часто зводиться до радикальних «дозволити» або «заборонити», що заважає знайти збалансоване рішення для суспільства, де вже зараз на руках перебуває величезна кількість зброї.
«Ми — суспільство, в якому є мільйон зброї і купа людей, мільйони, які вміють цю зброю користуватися. Це факт. І так само нам треба дати відповіді всім громадянам, що з цією зброєю робити. Мені особисто подобаються приклади країн, в яких це спрацювало, нам не треба вигадувати тут свій український велосипед», — сказав Ярослав Железняк.
Додатковим фактором тиску стає нелегальний ринок озброєння, що стрімко зріс внаслідок війни РФ проти України. Ексофіцер СБУ Іван Ступак вважає абсурдними тези про «неготовність» українців до володіння, носіння та застосування зброї за призначенням: «Рано чи пізно майже мільйон українських військових повернуться з фронту і вони запитають: там на фронті дали танк, гармату, літак, а тут їм не дозволять володіти вогнепальною зброєю? Молдавани доросли, швейцарці доросли, ще декілька десятків країн Західної Європи доросли, а Україна під час повномасштабки вважати, що ви не доросли, ну це повна маячня».
Водночас військові розглядають озброєне населення як стратегічний елемент оборони держави. Майор ЗСУ Юрій Касьянов переконаний, що право на самозахист має бути закріплене в Конституції, оскільки наявність зброї у кожній домівці є найкращим запобіжником проти російської агресії. Водночас він сумнівається в наявності політичної волі у влади вирішити цю проблему.
«А враховуючи те, що з нами поруч знаходиться дуже небезпечний сусід, з яким зараз йде війна, то зброя просто повинна бути в кожній домівці і вона повинна бути різна. Інша річ у тому, що повинна бути ретельна перевірка людей, підготовка, відповідальність. Я думаю, що все це буде поховано десь в парламенті, десь ще, і ніякого закону знову не буде прийнято», — сказав Юрій Касьянов.
Вирішення проблеми дозволу мати зброю цивільним українцям вимагає не просто її легалізації, а й реформи системи правосуддя. Експерти одностайні: без запровадження доктрини «недоторканності житла», спеціалізації суддів та чіткої презумпції правомірності самозахисту будь-який закон залишиться лише декларацією. Ситуація вимагає від держави фундаментального переходу від тотального контролю та недовіри до визнання права громадянина на захист власного життя. Адже українці вже неодноразово доводили свою зрілість у найважчі часи сучасної історії України.
Олександр Савицький