Чому Вашингтон знову говорить про переговори з трибуни ООН, а не в Києві, і що стоїть за зміною американської політики? А також — чи здатна Європа підхопити роль ключового союзника Києва на тлі фінансової невизначеності?
Гостем програми «Погляд» став Пйотр Кучма, експерт з питань Східної Європи та журналіст TVP World. Він регулярно працює в Україні та спостерігає за війною не лише з аналітичної, а й з польової перспективи.
«Американська політика змістила фокус. Сьогодні ключовою темою є Іран, а не Україна. І це відчувається не лише у заявах, а й у конкретних рішеннях — зокрема, у призупиненні військової допомоги», — зазначає Пйотр Кучма.
Все частіше у риториці Вашингтона проглядається сприйняття України не як партнера, а як проблеми, яку потрібно «вирішити».
Окреме занепокоєння викликає формат дипломатичних контактів. Американські представники регулярно відвідують Москву, тоді як візити до Києва залишаються під питанням. Це створює не лише політичний дисбаланс, а й символічний удар по українській владі.
На тлі охолодження відносин зі США Київ дедалі активніше шукає підтримки в Європі. Візити до ключових столиць, нові оборонні угоди та дипломатичні ініціативи — все це свідчить про стратегічний розворот. Утім Європа також не є монолітною.
З одного боку — підтримка від окремих держав. З іншого — політичні коливання, зростання проросійських настроїв у деяких країнах і ризики блокування фінансової допомоги.
«Росія не припиняє впливати на європейську політику — через дезінформацію, енергетичний шантаж і підтримку проросійських сил», — наголошує журналіст.
Попри активізацію розмов про переговори, реальні передумови для завершення війни залишаються слабкими. Росія не демонструє готовності зупинитися, Україна — не готова поступатися територіями. А зовнішній тиск, який міг би змінити ситуацію, поки що відсутній.
«Ми досі не бачили справжньої спроби змусити Росію до переговорів із позиції сили», — підкреслює Кучма.
Тим часом сама війна змінюється — і змінює суспільство. Вона стала технологічнішою, жорсткішою і водночас — буденнішою. Дрони замінюють артилерію, підземні лікарні — звичайні, а обстріли — частину повсякденного життя.
«Про "шахеди" говорять, як про погоду. Це страшна адаптація, але вона дозволяє виживати», — каже експерт.
Найнебезпечніша тенденція — поступова «рутинізація» війни не лише в Україні, а й у Європі. Інтерес медіа падає, увага суспільства переключається на інші кризи, а підтримка стає менш емоційною. Утім вона не зникає. «Люди допомагають, донатять, підтримують. Але це вже не головна тема їхнього життя», — підсумовує Пйотр Кучма.
Повну розмову слухайте у програмі «Погляд» на платформах Польського радіо.
Лариса Задорожна