Майбутнє американської військової присутності у Європі — під великим запитанням. Після повідомлень про можливе скорочення ротації військ у Польщі Дональд Трамп заявив про плани направити до країни ще п’ять тисяч американських військових. Утім, експерти застерігають: нинішня політика Вашингтона дедалі більше залежить від особистих рішень самого Трампа.
Директор Інституту світової політики Євген Магда вважає, що президент США часто діє інтуїтивно, а не спираючись на позицію державного апарату.
«Трамп демонструє: для нього Європейський Союз — це конкурент. Водночас, процес виведення такої кількості військ буде довший, ніж Дональд Трамп перебуває на посаді».
Політолог Віталій Бала також підкреслює непередбачуваність рішень американського президента.
«Трамп може зробити одну заяву сьогодні зранку, в обід іншу, а ввечері ще іншу».
За його словами, у Вашингтоні вже помітний спротив спонтанним рішенням Білого дому, зокрема, щодо питань безпеки та військової присутності США в Європі.
Тим часом, Росія та Білорусь знову розігрують сценарій ядерної ескалації. На тлі візиту Володимира Путіна до Китаю Мінськ оголосив про нові навчання із застосуванням тактичної ядерної зброї. Москва вкотре повертає у публічний простір риторику про "червоні лінії", ракети й можливу відповідь Заходу.
Експерти вважають: Кремль намагається одночасно тиснути на Захід, вибивати вигідніші позиції для переговорів і демонструвати, що Росія досі здатна диктувати правила глобальної гри.
Директор Інституту світової політики Євген Магда переконаний: ядерні навчання Білорусі та візит Путіна до Китаю — це, радше, паралельні процеси, ніж єдиний сценарій.
«Це вже не перші подібні навчання. Лукашенко грається з уявною ядерною бомбою протягом тривалого часу і, в принципі, він ніяк не може зупинитися».
За словами експерта, за три роки після заяв Путіна про можливе розміщення тактичної ядерної зброї в Білорусі так і не з’явилося переконливих доказів її реальної присутності.
«Мені особисто ніколи не потрапляли на очі дані розвідки, які спиралися на дані радіаційної розвідки. А не може ядерна зброя не залишати радіаційного сліду».
Магда вважає, що НАТО та Україна, ймовірно, мають закриту інформацію щодо реального стану речей, і саме цим пояснюється стримана реакція Заходу.
Уся ця історія — від ядерних навчань у Білорусі до американських суперечок щодо НАТО — демонструє нову реальність світової політики. Кремль дедалі активніше використовує страх як дипломатичний інструмент, Китай отримує стратегічні дивіденди від затяжного конфлікту, а Європа опиняється перед необхідністю самостійно посилювати власну безпеку.
При цьому головна небезпека полягає не лише у самих погрозах, а й у поступовому звиканні світу до них. Те, що ще кілька років тому здавалося неможливим, сьогодні перетворюється на буденність міжнародної політики.
Лариса Задорожна
Повну версію програми "Тиждень" слухайте в аудіофайлі