Трамп обіцяє 5 тисяч солдатів для Польщі: сигнал підтримки чи новий хаос у НАТО?

Минулого тижня президент Сполучених Штатів Дональд Трамп опублікував допис, у якому повідомив про направлення до Польщі додаткових 5 тисяч американських військових. Ця заява американського лідера стала справжньою несподіванкою після попереднього рішення про призупинення ротації однієї з бригад американських військ, що дислокуються в Польщі. Попри те, що для Польщі ця новина, без сумніву, є позитивною, непослідовність американського лідера викликає запитання щодо стратегії США в Європі та на східному фланзі НАТО.

Президент США Дональд Трамп під час засідання уряду у Білому домі

EPA/SAMUEL CORUM / POOL

Вночі минулого четверга президент Сполучених Штатів Дональд Трамп на платформі Truth Social анонсував, що США планують вислати 5 тисяч додаткових солдатів до Польщі. Він обґрунтував це своїми близькими стосунками з президентом Каролем Навроцьким, якого мав можливість підтримати під час останніх виборів. Я запросила польського публіциста Якуба Маймурека до розмови, аби зрозуміти, що випливає з цієї заяви, як вона впливає на рівень та відчуття безпеки Польщі, а також, як ці рішення вписуються в ситуацію, що склалася в Північноатлантичному альянсі та на східному фланзі НАТО.

На початку нашої розмови публіцист нагадав, що все почалося з інформації про призупинення ротації однієї з бригад американських військ, що стаціонуються в Польщі.

Вже певний час на території Польщі на ротаційній основі перебувають американські військові. Вони прибувають до Польщі у складі бригади, певний час несуть тут службу, а потім повертаються додому. Нещодавно в медіа з’явилася інформація про те, що запланована ротація однієї з бригад, яка мала замінити ту бригаду, що повертається додому, не відбудеться, що її призупиняють. Це пов’язано з певною загальною реорганізацією американської військової присутності в Європі. Саме з цього й почалася вся плутанина, адже це викликало природні запитання з боку Польщі: що означає це призупинення? Чи це означає, що жодної нової ротаційної бригади не буде? Чи це призведе до постійного скорочення американської військової присутності в Польщі? Чи ми фактично повертаємося до ситуації, яка була до російського вторгнення в Україну, коли присутність американських військ у нашому регіоні була значно меншою?

Раніше ми вже мали подібну ситуацію в Румунії. Тому виникли питання: чи це сигнал про поступове й постійне згортання американської присутності в цьому регіоні? Ще до цього допису Дональда Трампа з боку, наприклад, Пентагону лунали запевнення, що це рішення не стосується Польщі, що воно пов’язане із загальною реорганізацією, а також сигнали про те, що американці збережуть свою присутність і бойову готовність у Польщі, хоча й невідомо, на якому саме рівні. Саме звідси й виникло все це занепокоєння.

Безумовно, з точки зору Польщі ключовим є те, щоб американські військові залишалися на польській території, аби в разі, скажімо, гіпотетичного нападу з боку Російської Федерації могло відбутися і залучення американських військ. Ми виходимо з того, що сама присутність американських військ і ризик їхнього безпосереднього залучення є фактором стримування для Російської Федерації.

І вже після цього, як ми вже згадали, минулого тижня Дональд Трамп здивував усіх своєю публікацією, що до Польщі будуть направлені 5  тисяч американських військових. Питання до експерта - як це слід інтерпретувати. Це скасування попередніх планів щодо обмеження присутності США в Європі чи жест у бік Кароля Навроцького?

Треба почекати, коли будемо відомо, що означають ці 5 тисяч. Чи це означає, що кількість американських солдат у Польщі буде така сама, як до цієї заяви про призупинення ротації, чи їхня кількість фактично збільшиться на додаткові 5 тисяч? Чи ці солдати мають тут перебувати на ротаційній основі, чи може вони перебуватимуть тут на постійній основі? Якщо так, то на яких умовах, і які у зв’язку з цим витрати доведеться нести Польщі? Отже, лише тоді можна буде сказати, що саме президент Дональд Трамп мав на увазі. Безумовно, президенту Трампу — це можна прочитати в його дописі у соціальній мережі Truth Social — йшлося про те, щоб підкреслити роль Кароля Навроцького у своєму рішенні та представити це саме як жест на адресу Кароля Навроцького. Дуже чітко президент Трамп хотів тут у внутрішньополітичний спосіб, для внутрішнього польського вжитку, посилити позиції Кароля Навроцького, а також, можливо, таким чином надіслати сигнал своїм різного роду потенційним союзникам і партнерам, що він є людиною, яка такі питання, як стратегічна американська допомога, ставить у залежність від добрих особистих стосунків, що найчастіше також пов’язано з ідеологічною близькістю з державами — союзниками США, які очікують цієї допомоги.

Чи справді Кароль Навроцький у тих SMS-повідомленнях, які він, як встановив Яцек Ґондек із Newsweek, нібито писав Дональду Трампу, переконав Трампа? Чи саме комунікація Навроцького стала вирішальною? Чи важливу роль відігравали також зусилля польського уряду? Чи важливу роль відігравав також тиск американських конгресменів та американської громадської думки, яка дуже погано сприйняла рішення про призупинення ротації військ до Польщі? Можливо, ми дізнаємося про це, коли Боб Вудворд напише нову книжку про другу каденцію Трампа. Однак сьогодні ми точно можемо сказати, що президент Трамп хотів представити це як жест на адресу Навроцького.

Нагадаю, що Боб Вудворд — це американський журналіст-розслідувач, один із найвідоміших політичних репортерів у США. Найбільшу славу він здобув завдяки розслідуванню Вотергейтського скандалу разом із Карлом Бернстайном для газети The Washington Post у 1970-х роках. Саме це розслідування зрештою призвело до відставки президента США Річарда Ніксона у 1974 році. У 2024 році вийшла його книга «Війна», у який він порівнює роки президенства Джо Байдена та Дональда Трампа. Але повернімося до теми нашої розмови. Оскільки Якуб Маймурек зазначив, що це рішення Дональда Трампа стало своєрідним сигналом для союзників про те, що лояльність у стосунках зі США цінується найбільше, я запитана, а яким сигналом для Росії могло стати рішення Трампа про вислання додаткових солдат до Польщі.

Чи був це якийсь сигнал для Москви? Тут я не певен, чи це взагалі входило до розрахунків. Підозрюю, що Москва, спостерігаючи за всією політикою Трампа щодо нашого регіону, бачить, що ця адміністрація не розглядає цей регіон як пріоритетний, що ця адміністрація, з одного боку, хоче будувати добрі відносини з Польщею і, можливо, справді посилювати тут військову присутність, але з іншого боку — сам факт того, що до цієї плутанини дійшло, показує, що в цій адміністрації є також сили, які вважають надмірну залученість США у Східній Європі помилкою і непотрібним розпорошенням ресурсів, які Сполучені Штати могли б краще використати деінде — у справді важливому, з точки зору цих республіканських середовищ, суперництві, тобто у суперництві з Китаєм. Тож Москва просто робитиме з цього висновки. Звісно, я не думаю, що президент Трамп, оголошуючи це рішення, хотів надіслати якийсь сигнал саме Москві.

Однак така непослідовність та хаотичність прийняття рішень точно не є свідченням зваженої стратегії. Продовжує Якуб Маймурек:

Безумовно, протягом останнього тижня ми бачили значний хаос. Спочатку союзників застало зненацька рішення Пентагону, потім Пентагон — рішення Трампа. І досі, принаймні на сьогодні, немає переведення цього рішення у конкретні адміністративні дії, які б пояснювали всім, хто має знати: які саме військові, коли і на яких умовах мають прибути до Польщі. Тож цей хаос є безсумнівним.

Дональд Трамп часто вважається людиною, яка змінює думку під впливом останньої особи, з якою розмовляв. Дуже часто звучить твердження, що Трамп не має якоїсь великої стратегічної візії і ухвалює дуже важливі рішення імпульсивно. Так, наприклад, іноді інтерпретують рішення атакувати Іран: Трамп побачив, наскільки ефективно американська армія впоралася у Венесуелі, і вирішив, що чудовою ідеєю буде повторити подібний маневр в Ірані, адже це підвищить його рейтинги як «воєнного президента». Ми бачимо, що ця війна затягується, не може завершитися, а для популярності Трампа її наслідки є катастрофічними. Тож усі ці риси другої адміністрації Трампа знову дали про себе знати у цьому хаосі.

З іншого боку, ми також бачимо, що частина середовищ, які формують цю адміністрацію, — такі люди, як, наприклад, Джей Ді Венс чи Піт Гегсет, — зовсім інакше сприймають наш регіон, ніж його сприймає ще сам Трамп. Це ідеологічна та поколіннєва різниця. Для молодого покоління республіканців, також дуже правого, залучення США до нашого регіону не є ключовим. Вони не сприймають Росію як головного стратегічного суперника США — у цій ролі вони бачать Китай. Ба більше, іноді з цих кіл звучать голоси, що, можливо, вдалося б якось відірвати Росію від Китаю. І хоча твердження, що ці середовища хотіли б «перезавантаження» відносин із Росією чи якогось великого порозуміння, наразі, мабуть, передчасні, усе ж Трамп є представником покоління, сформованого в період холодної війни. Цього року йому виповнюється 80 років, він народився одразу після Другої світової війни, виростав у період холодної війни й провів у цьому світі значну частину свого дорослого життя. Його мислення досі значною мірою сформоване світом, у якому головним було американсько-радянське суперництво.

Тому зміна поколінь серед республіканців може означати також зміну мислення про політику і про наш регіон. Гадаю, еліти нашого регіону мають бути готові до того, що не обов’язково наступним президентом стане демократ, але також не обов’язково наступним президентом-республіканцем буде Марко Рубіо, який із молодшого покоління республіканців гарантував би найбільшу спадковість політики, що мислить у натівських категоріях. Наприклад, якби президентом став Джей Ді Венс, підхід до нашого регіону міг би суттєво змінитися.

Останнє питання стосувалося саміту НАТО, який відбудеться 7-8 липня в Анкарі. Чого очікувати Європі? Чи лідерам ЄС треба бути готовим до нової хвилі напруженості в трансатлантичних стосунках?

Чи я очікую напруження? Думаю, так, безумовно. Якщо читати, наприклад, спогади Єнса Столтенберґа, який був генеральним секретарем НАТО під час першої каденції Трампа, то ми знаємо, як виглядали ці зустрічі НАТО.

Сьогодні трансатлантична напруга є особливо великою. Можна очікувати, що Трамп знову чогось вимагатиме від Європи. Європейські лідери приїдуть дуже роздратовані політикою Трампа, насамперед на Близькому Сході, тож це, безумовно, буде кризовий саміт.

Чи будуть на ньому ухвалені якісь зобов’язувальні рішення, чи все завершиться лише взаємними претензіями та роз’їздом по домівках — сьогодні сказати неможливо. Ми також не знаємо, якою буде ситуація на Близькому Сході під час цього саміту, чи не з’явиться у Дональда Трампа якась нова ідея. Ми знаємо, що зараз у нього є численні претензії до НАТО у зв’язку з тим, що країни Північноатлантичного альянсу не надали йому допомоги щодо Ірану. Тому, думаю, неможливо передбачити, що саме буде на порядку денному цього саміту.

Матеріал підготувала Дар'я Юр'єва