Партія «Громадянський договір» прем’єр-міністра Вірменії Нікола Пашиняна перемогла на парламентських виборах з результатом 49,81 відсотка голосів. Про це оголосила Центральна виборча комісія після остаточного підрахунку. Також відомо, що явка на ці вибори була найвищою за понад 10 років. На думку польського політолога з Інституту політичних досліджень Польської академії наук, а також Інституту Центральної Європи Бартоломея Кшиштана, головне, що демонструють ці вибори, — це глибока нерішучість вірменського суспільства щодо того, яким шляхом країна має рухатися далі.
«Нікол Пашинян знову перемагає, однак його позиції вже не такі сильні, як раніше. Це перші вибори з 2017 року, які відбулися у визначений Конституцією термін. Адже голосування 2018 та 2021 років були достроковими, спочатку через Оксамитову революцію, а згодом — через поразку Вірменії у Другій війні за Нагірний Карабах. Водночас є всі підстави вважати, що цього разу Пашинян отримав менше депутатських мандатів, ніж на попередніх виборах. Найімовірніше, він також не досягне однієї зі своїх головних цілей — не матиме конституційної більшості в парламенті. А це має особливе значення в контексті мирного врегулювання з Азербайджаном», — припустив Бартоломей Кшиштан.
Саме мирний процес із Баку, на думку політолога, є однією з ключових умов геополітичної переорієнтації, яку останніми роками проводить Вірменія. Водночас, ймовірно, що до парламенту пройдуть усі проросійські політичні сили, які конкурували з партією Пашиняна «Громадянський договір».
«Можна прогнозувати присутність у законодавчому органі партії "Сильна Вірменія" Самвела Карапетяна, блоку "Вірменія" колишнього президента Роберта Кочаряна, а також популістської проросійської сили олігарха Гагіка Царукяна. Тому навряд чи парламент стане майданчиком для змістовних дискусій. Найімовірніше, опозиція обере тактику жорсткого протистояння та систематично ставитиме під сумнів рішення уряду. За таких умов Пашиняну буде непросто зберігати зовнішньополітичний курс, який Вірменія почала реалізовувати у 2022–2023 роках», — доповнив експерт.
Посаду голови уряду Нікол Пашинян обіймає вже вдруге. Він прийшов до влади в 2018 році на тлі хвилі протестів «Оксамитової революції» — масових мирних демонстрацій проти двадцятирічного правління політиків з так званого карабахського клану. Їх звинувачували в олігархізації країни, відмові від демократії та корупції, а їхнє правління пов'язували з економічною кризою. Безпосередньою причиною протестів стала спроба старої еліти зберегти владу шляхом реформи політичної системи.
Нікол Пашинян виступав за тісніші відносини Вірменії з ЄС та США, попри тиск з боку Росії. На мою думку, Бартоломея Кшиштана, саме в Єревані тепер може сформуватися альтернатива тій ролі, яку раніше виконувала Грузія, тобто, головного опорного пункту Європейського Союзу і ширше західного світу на Південному Кавказі. Після перемоги «Грузинської мрії» на парламентських виборах 2024 року, легітимність яких ставилася під сумнів, це змінилося.
«Я б не став надто спрощувати ситуацію і стверджувати, що вірмени голосували виключно за геополітичний вибір між Заходом і Росією. Однак якщо Європейський Союз і надалі використовуватиме політичні інструменти для зближення Вірменії із західними структурами, Пашинян, без сумніву, буде зацікавлений у продовженні такого курсу. Разом із тим реалізувати його буде вкрай складно. Вірменська економіка значною мірою залежить від Росії, а Москва має широкий набір інструментів впливу, як економічних, так і політичних, зокрема через парламентську опозицію. Не менш важливим є, звісно, геополітичне становище країни. Поки відносини з Туреччиною та Азербайджаном не будуть остаточно врегульовані, Пашинян фактично залишається в пастці, з якої намагається вивести державу прокоментував політолог.
Нещодавно РФ тимчасово заборонила імпорт певних вірменських товарів та призупинила дію вигідних контрактів Єревана на постачання газу та нафти. Владімір Путін нещодавно натякнув, що «український сценарій» розпочинався подібним чином. А кілька тисяч російських військовослужбовців досі розміщені у Вірменії, яка безпосередньо не межує з Росією. Пашинян заявив, що не має наміру закривати російську базу в Ґюмрі. Якщо йдеться про можливість військової агресії з боку Росії, то, на думку Бартоломея Кшиштана, наразі такий розвиток подій видається малоймовірним з кількох причин. Попри те, що на території Вірменії розташована велика російська військова база, відсутність безпосереднього кордону між країнами суттєво ускладнює такий сценарій.
«Водночас, якщо тверезо оцінювати нинішні можливості Російської Федерації, складно говорити про наявність достатнього потенціалу для силового вирішення цього питання. На даному етапі ресурсів для реалізації подібного сценарію Москва, схоже, не має. Це також не схоже на інтервенцію ОДКБ у Казахстані 2022 року, коли сили Організації Договору про колективну безпеку втрутилися у мирні демонстрації проти підвищення цін на газ на прохання президента Касима-Жомарта Токаєва, і переросли в жорстокі заворушення та бої. Тому наразі такий сценарій видається малоймовірним. Водночас Росія й надалі зберігає значний вплив на Вірменію, насамперед завдяки економічним важелям. Ці інструменти настільки потужні, що Єреван потребуватиме більш відчутних гарантій з боку Європейського Союзу, які допоможуть, зокрема, диверсифікувати експорт і зменшити залежність від російського ринку», — додав Бартоломей Кшиштан.
Водночас він наголосив на важливості, хоч і тимчасової, готовності Євросоюзу спростити доступ вірменських товарів на власний ринок. Попри складність внутрішньополітичної ситуації, на міжнародній арені Пашинян має підтримку. Про це свідчить візит до Вірменії державного секретаря США Марко Рубіо. Також вірменського політика підтримав Дональд Трамп. Понадто позитивно про Пашиняна висловлювався і президент Азербайджану Ільхам Алієв. Він неодноразово наголошував, що саме чинний глава вірменського уряду є для Баку найбільш прийнятним партнером. Це свідчить про готовність сторін продовжувати діалог і дає певні підстави для оптимізму щодо мирного врегулювання між Вірменією та Азербайджаном після завершення карабаського конфлікту.
Однак ключове питання, на думку Бартоломея Кшиштана, полягає в тому, чи перетворяться ці заяви на конкретні кроки. Російські важелі впливу цілком реальні, а наслідки економічного тиску можуть безпосередньо відчути пересічні громадяни. Саме тому реакція Заходу має виходити за межі декларацій про демократичні цінності й підкріплюватися практичними рішеннями. Щодо перспективи Сполучених Штатів і НАТО, то важливим чинником, на думку політолога, є сусідство Вірменії з Іраном.
«Після розпаду СРСР Єреван упродовж багатьох років підтримував доволі хороші відносини з Тегераном. Навіть реакція вірменської влади на початок війни на Близькому Сході була досить стриманою та неоднозначною. Водночас ключову роль відіграє так званий коридор Трампа (TRIPP), тобто, транспортний коридору між Азербайджаном та Нахічеванню через територію Вірменії, створений за посередництва та з винятковими правами США на 99 років. Найімовірніше, він буде реалізований. Попри назву, це не проєкт винятково республіканців. Його підтримують також представники Демократичної партії. У Вашингтоні існує широкий консенсус щодо необхідності створення транспортного маршруту через південні райони Вірменії. Саме тому можна з обережним оптимізмом оцінювати перспективи розвитку Середнього коридору — транспортного шляху, який має з'єднати Європу та Азію в обхід Росії», — підсумував Бартоломей Кшиштан.
Польське радіо для Закордону / опрацювала Христина Срібняк