Тайвань сьогодні є одним із ключових центрів високих технологій у світі та водночас активно розвиває власний оборонно-промисловий комплекс. Важливу роль у цьому процесі відіграє компанія AIDC (Aerospace Industrial Development Corp.) — найбільший виробник авіаційної та аерокосмічної техніки на острові, яка створює власні бойові й навчально-тренувальні літаки та бере участь у модернізації військової авіації Тайваню. На тлі зростання безпекових викликів у світі особливий інтерес для тайванських фахівців становить досвід України, яка вже понад чотири роки веде оборонну війну проти російської агресії та стала одним із глобальних центрів розвитку сучасних військових технологій, зокрема безпілотних систем. Водночас Польща, яка активно модернізує свої Збройні сили та нарощує оборонне виробництво, є важливим партнером як для України, так і для Тайваню в питаннях безпеки та технологічного розвитку. Наскільки український бойовий досвід може бути корисним для тайванської оборонної промисловості? Які можливості відкриваються для співпраці між Тайванем, Польщею та Україною у сфері високих технологій та оборони? І як AIDC бачить майбутнє галузі в умовах нових безпекових викликів? Про це я поспілкувався у Тайвані з президенткою AIDC Чжуан Сюмей.
На початку нашої розмови я попросив президентку компанії розповісти про місце AIDC в оборонній та авіаційній галузі Тайваню, а також про міжнародні проєкти, які компанія реалізує сьогодні.
«AIDC є провідною аерокосмічною компанією Тайваню та однією з найважливіших компаній галузі в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Ми маємо понад 50 років досвіду у розробці та виробництві винищувачів, навчально-тренувальних літаків і вертольотів. Саме AIDC самостійно розробила та побудувала тайванський багатоцільовий винищувач Indigenous Defense Fighter. Загалом було виготовлено понад 130 таких літаків, які досі відіграють важливу роль у системі оборони Тайваню. Останнім великим проєктом компанії став сучасний реактивний навчально-тренувальний літак Advanced Jet Trainer. Весь цикл робіт — від проєктування та випробувань до серійного виробництва — здійснювався силами AIDC. Загалом передбачено виробництво 66 таких літаків, а завершення поставок заплановане до кінця цього року. Діяльність компанії приблизно порівну поділена між оборонним та цивільним напрямками. Близько 50 відсотків доходів забезпечують оборонні програми, ще 50 відсотків — цивільна авіація. AIDC є одним із ключових постачальників компонентів для Boeing та Airbus, а також входить до десятки найважливіших постачальників деталей для авіадвигунів компаній Rolls-Royce і GE Aerospace. Завдяки багаторічному досвіду створення військових літаків та інтеграції складних авіаційних систем компанія успішно використовує свої технології як в оборонній, так і в цивільній авіації. У вересні 2024 року Міністерство економіки Тайваню призначило AIDC головою національного альянсу виробників безпілотників. Це рішення стало відповіддю на стрімке зростання ролі дронів у сучасних конфліктах і безпеці загалом. Сьогодні до альянсу входить понад 260 тайванських компаній. AIDC координує їхню діяльність і допомагає розвивати міжнародне співробітництво. Зокрема, компанія активно працює з партнерами в Польщі, Литві та інших країнах Балтії, створюючи контакти між виробниками та оборонними структурами. Ми підписуємо угоди про співпрацю з профільними асоціаціями та допомагаємо нашим учасникам знаходити партнерів і нові можливості для реалізації спільних проєктів».
Український досвід використання безпілотників сьогодні уважно вивчають виробники оборонних технологій у всьому світі. Саме війна в Україні стала джерелом унікальних знань про реальне застосування дронів на сучасному полі бою, які неможливо отримати під час навчань чи випробувань. Чжуан Сюмей розповідає про те, яку роль відіграє український досвід у розвитку тайванської індустрії безпілотників та чи вже існує співпраця між тайванськими та українськими компаніями:
«Я вважаю, що Україна сьогодні відіграє надзвичайно важливу роль у розвитку сучасних безпілотних технологій. Причина дуже проста — саме Україна має унікальний бойовий досвід і величезний обсяг даних, отриманих безпосередньо на полі бою. Такої інформації сьогодні не має практично жодна інша країна світу. Тому український досвід є надзвичайно цінним і важливим для всіх, хто займається розвитком безпілотних систем. Зі свого боку AIDC вже проводить зустрічі та консультації з кількома українськими компаніями. Поки що ми не маємо прямих контрактів чи замовлень з України, однак контакти та обговорення співпраці вже відбуваються. Водночас мені відомо, що багато компаній, які входять до Taiwan Drone Alliance, уже співпрацюють з українськими партнерами. Частина з них постачає продукцію безпосередньо українським компаніям. Інші працюють через європейських партнерів — насамперед через Польщу та Литву, які виступають важливими логістичними та коопераційними хабами для передачі технологій і продукції в Україну. Тобто навіть якщо співпраця не завжди відбувається напряму, зв’язки між тайванською та українською індустріями безпілотників уже існують і поступово розвиваються».
33:18 004D6140.mp3 НА ПРИЦІЛІ. «Такої інформації немає ні в кого»: Тайвань вивчає досвід України, а Польщу називає ключовим партнером
Однією з головних тем сучасного ринку безпілотників є залежність виробників від китайських технологій та комплектуючих. На тлі зростаючих вимог до кібербезпеки дедалі більше країн шукають способи створити власні, незалежні виробничі ланцюги. Про те, як Тайвань вирішує цю проблему та яку роль у цьому процесі відіграє створений за участі компанії Альянс виробників дронів, говорить президентка AIDC:
«Тайвань сьогодні послідовно працює над тим, щоб позбутися залежності від китайських ланцюгів постачання у сфері безпілотних технологій. Ми розуміємо, що китайські дрони та китайські компоненти широко представлені на світовому ринку, однак питання безпеки стає дедалі важливішим. Не лише Тайвань, а й Сполучені Штати та країни Європи усвідомлюють, наскільки критичне значення мають кібербезпека та захист даних. Особливо це стосується таких ключових елементів, як системи зв'язку, управління польотом та інше програмно-апаратне забезпечення безпілотників. Саме тому тайванська індустрія дронів поставила перед собою завдання повністю виключити китайські компоненти з виробничого процесу. У межах Drone Alliance кожна компанія-учасник повинна надати повний перелік комплектуючих, які використовуються у її продукції, а також інформацію про їхнє походження. Якщо деталі закуповуються за кордоном, виробник має підтвердити це відповідними імпортними документами. Для перевірки ми створили спеціальну аудиторську групу. Вона проводить перевірки компаній-членів альянсу та аналізує походження всіх ключових компонентів. Якщо аудит підтверджує, що продукція повністю незалежна від китайського ланцюга постачання, компанія отримує відповідний статус і включається до офіційного каталогу альянсу. Цей каталог ми представляємо на міжнародних виставках, авіасалонах та спеціалізованих заходах по всьому світу. Для потенційних замовників він є своєрідним знаком довіри, адже підтверджує, що продукція пройшла незалежну перевірку та не містить китайських комплектуючих. На початку багато компаній неохоче ділилися інформацією про свої постачання та внутрішні процеси. Проте після того, як каталог отримав значний інтерес і позитивні відгуки на міжнародних виставках, ставлення змінилося. Сьогодні учасники альянсу активно співпрацюють із аудиторською групою та розглядають сертифікацію як важливу конкурентну перевагу на світовому ринку. На мою думку, це дуже важливий прогрес для розвитку тайванської індустрії безпілотників».
Війна Росії проти України значною мірою визначає сучасні тенденції розвитку цієї галузі, а попит на різні типи дронів постійно зростає. Я запитав президентку AIDC Чжуан Сюмей, які саме безпілотники сьогодні виробляють тайванські компанії, наскільки вони відповідають потребам міжнародних замовників та яку роль у цьому процесі відіграють Україна і Польща:
«Сьогодні на Тайвані розробляється широкий спектр безпілотних систем для найрізноманітніших завдань. Йдеться як про баражуючі боєприпаси, так і про розвідувальні дрони, безпілотники для цивільного використання, логістичної підтримки чи ретрансляції зв'язку. До складу Taiwan Drone Alliance входять компанії, які фактично охоплюють усі основні напрямки сучасного ринку безпілотників. Ми не обмежуємося якимось одним типом продукції, а орієнтуємося на потреби замовників з різних країн світу. Зокрема, Україна вже зверталася до тайванських виробників із запитами на постачання безпілотних платформ для баражуючих боєприпасів. У таких випадках ми можемо постачати самі дрони з необхідними технічними характеристиками та можливістю нести певне корисне навантаження. Водночас тайванські компанії не займаються оснащенням цих платформ вибуховими речовинами. Ми передаємо готовий безпілотник, а подальше обладнання та адаптація здійснюються вже замовником відповідно до його потреб. Наприклад, якщо замовнику потрібен дрон, здатний нести корисне навантаження вагою до 10 кілограмів, ми забезпечуємо таку платформу, після чого кінцевий користувач самостійно інтегрує необхідне обладнання. Якщо говорити про експорт тайванських дронів, то, за офіційною статистикою уряду Тайваню, найбільшим імпортером безпілотників тайванського виробництва є Польща. Саме Польща посідає перше місце серед країн-одержувачів тайванських дронів. При цьому офіційна статистика враховує лише готові безпілотні системи, які мають окрему експортну категорію. Насправді обсяги співпраці значно більші, оскільки Тайвань також експортує велику кількість окремих компонентів: акумулятори, електрооптичні та інфрачервоні камери, двигуни, системи керування та інше обладнання. Частина цих товарів використовується в безпілотній галузі, однак вони не завжди потрапляють до статистики саме як продукція для дронів. Тому реальний масштаб міжнародного співробітництва тайванської індустрії безпілотників є значно більшим, ніж показують офіційні цифри. Ми вважаємо це одним із важливих досягнень тайванської галузі за останні роки».
Польща сьогодні є одним із найактивніших європейських гравців у сфері оборонних технологій та розвитку безпілотних систем. Водночас Тайвань уважно вивчає європейський досвід безпеки та шукає нових партнерів для розвитку власної індустрії дронів. Я попросив президентку AIDC Чжуан Сюмей розповісти, як розвивається співпраця між Тайванем і Польщею та які проєкти вже вдалося реалізувати:
«Я вважаю, що Польща і Тайвань перебувають у багато в чому схожій геополітичній ситуації. Саме тому ми добре розуміємо, наскільки важливими для Польщі є сучасні безпілотні технології та розвиток власних оборонних спроможностей. За останній час ми підписали дві важливі угоди про співпрацю з польськими галузевими організаціями. Перша була укладена з Польською оборонною асоціацією, а друга — у грудні минулого року з Польською аерокосмічною асоціацією. Для нас ці організації є надзвичайно важливими партнерами, адже вони виконують роль своєрідного мосту між тайванськими виробниками та польським ринком. Завдяки цій співпраці компанії з Тайваню отримують можливість представляти свою продукцію в Польщі та налагоджувати контакти з потенційними замовниками. Окремо хочу відзначити польську компанію SKB Group, яка також зробила значний внесок у розвиток співпраці між нашими країнами. Компанія створила спеціальну платформу, на якій представлені тайванські безпілотники та комплектуючі до них. Завдяки цій платформі потенційні замовники можуть напряму отримувати інформацію про тайванські рішення та оформлювати замовлення на дрони або окремі компоненти. Це значно спрощує взаємодію між виробниками та клієнтами й допомагає розширювати присутність тайванської продукції на польському ринку. Саме такі партнерства та практичні механізми співпраці сьогодні відіграють важливу роль у розвитку відносин між Тайванем і Польщею у сфері безпілотних технологій».
Війна в Україні суттєво змінила підходи до розробки безпілотних систем у всьому світі. Одним із головних викликів для виробників стала здатність дронів виконувати завдання в умовах активної роботи засобів радіоелектронної боротьби, коли сигнал GPS може бути втрачений або заглушений. Я поцікавився у президентки AIDC Чжуан Сюмей, які технології сьогодні розробляють тайванські компанії та наскільки український досвід впливає на розвиток нових безпілотних систем.
«Сучасні безпілотники, які сьогодні розробляються на Тайвані, дедалі більше використовують елементи автономного управління. Такі системи оснащуються різноманітними сенсорами та інтегрують технології штучного інтелекту, що дозволяє їм самостійно аналізувати ситуацію та ухвалювати рішення під час виконання завдань. Ці технології вже активно впроваджуються в тайванські безпілотні платформи. Водночас значну частину досвіду ми отримали завдяки спостереженню за війною в Україні та аналізу того, як безпілотники застосовуються на сучасному полі бою. Одним із найважливіших викликів сьогодні є робота дронів в умовах, коли сигнал GPS недоступний або навмисно блокується засобами радіоелектронної боротьби. У таких умовах безпілотник повинен зберігати здатність точно досягати визначеної цілі та успішно виконувати поставлене завдання. Саме тому велика увага приділяється створенню систем навігації та управління, які дозволяють дрону продовжувати політ навіть за відсутності GPS-навігації. Тайванські компанії вже володіють такими технологіями та здатні створювати безпілотники, які можуть ефективно діяти в умовах активної протидії засобів радіоелектронної боротьби. Ми переконані, що такі рішення відповідають сучасним вимогам поля бою та можуть бути корисними, зокрема, для України».
Китай сьогодні залишається одним із світових лідерів у виробництві безпілотників та пов'язаних технологій. Однак для багатьох країн дедалі важливішими стають питання безпеки, захисту даних та надійності постачальників. Я запитав президентку AIDC Чжуан Сюмей, як у Тайвані оцінюють розвиток китайських безпілотних технологій та якими засобами острів планує захищатися від потенційних загроз у майбутньому.
«Я вважаю, що Китай справді володіє дуже розвиненими технологіями у сфері безпілотних систем. Якщо говорити відверто, китайські виробники досягли високого рівня розвитку дронів і мають значні технологічні можливості. Водночас Тайвань виходить із необхідності забезпечити власну безпеку та захист від потенційних загроз. Саме тому президент Тайваню Лай Цінде висунув концепцію так званого «Тайванського щита» — багаторівневої системи оборони острова. Ця концепція передбачає створення кількох рівнів захисту. Насамперед ідеться про сучасні радіолокаційні системи, які дозволяють своєчасно виявляти будь-які повітряні цілі, що наближаються до Тайваню, визначати їхній тип та швидко оцінювати потенційну загрозу. Наступним елементом є системи протидії безпілотникам. Вони можуть використовувати різні засоби нейтралізації цілей: від радіоелектронного придушення та перехоплення управління до перспективних технологій, таких як потужні мікрохвильові системи або лазерна зброя. Тому «Тайванський щит» — це не просто політична ідея, а конкретна стратегія побудови комплексної системи безпеки та захисту повітряного простору. Що стосується китайських дронів, то я визнаю їхній високий технологічний рівень. Однак вважаю, що Сполучені Штати та більшість європейських країн дедалі обережніше ставляться до використання таких систем у державному секторі та сфері оборони. Можливо, китайські дрони й надалі широко використовуватимуться в комерційних цілях, однак коли йдеться про військові завдання, критичну інфраструктуру або роботу державних органів, питання безпеки та довіри до технологій виходять на перший план».
Зі зростанням ролі безпілотників у сучасних конфліктах критично важливим стає не лише їхнє застосування, а й ефективна система захисту від них. Окремим напрямом розвитку оборонних технологій сьогодні є створення комплексних рішень для виявлення, придушення та нейтралізації ворожих дронів. Про те, як Тайвань вибудовує власну систему протидії безпілотним загрозам, розповіла президентка AIDC Чжуан Сюмей:
«Сьогодні в AIDC ми успішно розробили власну систему протидії безпілотникам (counter-UAS), яка дозволяє ефективно реагувати на подібні загрози. Ця система складається з трьох основних компонентів. Перший — це активний радар, другий — пасивний радар, і третій — система радіоелектронного придушення (джемінгу). Разом ці елементи формують багаторівневу систему виявлення та реагування. Наприклад, якщо ми визначаємо зону радіусом близько п’яти кілометрів як попереджувальну, то будь-який дрон, який входить у цю зону без дозволу, автоматично фіксується системою і викликає сигнал тривоги. Якщо ж дрон продовжує наближатися і входить у так звану «червону зону» — заборонений периметр, — система переходить до активних заходів протидії, зокрема радіоелектронного придушення. Це так званий “soft kill” режим, коли сигнал дрона глушиться, і він повертається до свого оператора. У випадку, якщо дрони вже оснащені засобами захисту від глушіння, система може застосовувати більш жорсткі методи — так званий “hard kill” режим, включно з використанням лазерних технологій для їх нейтралізації. Таким чином, навіть відносно дешеві безпілотники можуть бути ефективно нейтралізовані за допомогою відповідних технологічних рішень. Окремо варто зазначити, що AIDC вже розробила та інтегрувала лазерні системи як частину комплексної протидії безпілотникам. Це, на нашу думку, є одним із ключових напрямів розвитку сучасної оборонної індустрії».
Польща сьогодні є одним із ключових партнерів Тайваню в Європі не лише у сфері оборонних технологій, але й у ширшій економічній та промисловій співпраці. Від участі у міжнародних виставках до розвитку спільних проєктів — контакти між бізнесом обох країн стають дедалі інтенсивнішими. Чжуан Сюмей поділилася її особистим досвідом роботи з польськими партнерами та про те, як вона оцінює потенціал співпраці між Тайванем і Польщею.
«Щоразу, коли я відвідую Польщу, я обов’язково приїжджаю до Варшави, адже саме там зосереджена велика кількість B2B-зустрічей і компаній, які працюють у сфері оборони та промисловості. Польща дуже добре розвиває свою оборонну індустрію і створює потужну екосистему для міжнародної співпраці. Тому ми регулярно беремо участь у виставках і маємо можливість напряму обговорювати потреби польського ринку та шукати способи взаємної співпраці. Ідеться не лише про оборонний сектор. Наскільки я розумію, є також великий потенціал у цивільній та інфраструктурній сфері. Наприклад, будівельні матеріали, пластикові труби та інші компоненти — це також напрямки, де Тайвань може робити внесок. Тобто співпраця між нашими країнами виходить далеко за межі лише дронів чи оборонних технологій. Я також відвідала південь Польщі, так звану «Авіаційну долину». Там зосереджено багато аерокосмічних компаній і міжнародних інвесторів, зокрема Lockheed Martin та Collins Aerospace, які активно працюють у регіоні. Цей регіон справив на мене велике враження. Ми їхали туди приблизно чотири години з Варшави, і вздовж дороги можна побачити численні об’єкти військової інфраструктури. Це створює відчуття, що Польща дуже серйозно ставиться до своєї безпеки і фактично готується до захисту країни на всіх рівнях. Саме тому я добре розумію, наскільки складною є безпекова ситуація для Польщі, і наскільки важливою є взаємна підтримка між нашими країнами. Я вважаю, що співпраця між Тайванем і Польщею може значно посилити оборонну та економічну стійкість обох сторін».
Розвиток безпілотних технологій сьогодні охоплює одразу кілька класів дронів — від малих тактичних систем до великих платформ стратегічного рівня. Водночас створення важких безпілотників вимагає інтеграції складних технологічних рішень і міжнародної кооперації. Я запитав президентку AIDC Чжуан Сюмей, як Тайвань розвиває великі безпілотні системи та які технологічні компоненти можуть створюватися всередині країни, а які — у співпраці з іноземними партнерами.
«Сьогодні індустрія безпілотників найбільш активно розвивається у сегменті малих і середніх дронів. Водночас великі безпілотні системи, подібні до MQ-9, потребують значно складнішої технологічної бази. На Тайвані Національний інститут науки і технологій Чжуншань вже проводить власні дослідження у сфері великих безпілотних систем оборонного призначення. Наразі також тривають переговори про можливу спільну розробку таких платформ разом із компанією AIDC. Ми перебуваємо на етапі детального обговорення цього напрямку. Якщо говорити про великі дрони, то вони складаються з шести ключових систем: це планер (конструкція), силова установка, система корисного навантаження, система зв’язку, система управління польотом і система запуску та контролю. На сьогодні Тайвань уже має достатньо високий рівень компетенцій у таких сферах, як конструкція планера та системи корисного навантаження. Наприклад, оптико-електронні та інфрачервоні камери вже є сильною стороною тайванської промисловості. Водночас системи зв’язку та управління польотом залишаються тими напрямками, де часто необхідна співпраця з міжнародними партнерами. Саме ці технології є найбільш складними та критичними для ефективної роботи безпілотників. За останній рік ситуація поступово змінюється. Частина компаній уже здатна самостійно розробляти такі системи, тоді як інші продовжують закуповувати їх за кордоном і інтегрувати у власні платформи. Тому саме у сфері систем зв’язку та управління польотом міжнародна кооперація залишається особливо важливою для подальшого розвитку індустрії безпілотників на Тайвані».
Тайвань традиційно є одним зі світових лідерів у сфері напівпровідників та електроніки, що створює для нього унікальні можливості в розвитку індустрії дронів. Президентка AIDC Чжуан Сюмей розповіла, як Тайвань оцінює свої конкурентні переваги та яку роль у майбутньому можуть відігравати європейські партнери, зокрема Польща та країни Балтії:
«Я вважаю, що Тайвань має дуже сильні позиції завдяки своїй напівпровідниковій та електронній промисловості. Ми володіємо високими технологіями, які безпосередньо можуть бути застосовані у виробництві безпілотників. Крім того, Тайвань має потужні можливості масового виробництва та конкурентну собівартість. Це відрізняє нас від таких країн, як США, Німеччина чи Франція, де виробництво часто є дорожчим і менш масштабованим у масовому сегменті. Саме тому, якщо хтось шукає альтернативу китайським ланцюгам постачання у сфері дронів, Тайвань може бути одним із найкращих варіантів. Водночас ми дуже тісно співпрацюємо з Польщею, Литвою, Латвією та Естонією. Я переконана, що разом ми можемо розвивати спільні проєкти у сфері безпілотних технологій та оборонної промисловості. У Східній Європі є багато компаній із дуже високим рівнем технологій. Наприклад, у Польщі добре розвинені системи лазерного позиціювання, а Чехія також має сильні інженерні компетенції в окремих галузях. Саме такі нішеві технології можуть бути інтегровані у спільні рішення. Я впевнена, що завдяки такій кооперації можна досить швидко створити альтернативу китайським ланцюгам постачання — і водночас зберегти конкурентну вартість продукції».
Повну версію розмови слухайте у прикріпленому звуковому файлі.
Тарас Андрухович