Сорок днів для Кремля — нова спецоперація України

Київ посилює вогневий та економічний тиск на Росію заради примусу до миру.

Український оператор безпілотника встановлює систему зв'язку Starlink на ударний безпілотник «Вампір», який має виконувати місію поблизу лінії фронту в Донецькій області, на сході України

EPA/MARIA SENOVILLA

Президент України Володимир Зеленський затвердив сорокаденну стратегію Служби безпеки України з вогневого впливу на Російську Федерацію. Головною метою цієї ініціативи названий примус військово-політичного керівництва Кремля до початку переговорів про завершення збройної агресії проти України. Зміст стратегії не розголошується, але українські аналітики припускають, що вона базується на далекосяжних повітряних ударах та активних операціях на лінії фронту.

Президент Володимир Зеленський затвердив пропозицію Служби безпеки України (СБУ) про 40-денну операцію проти РФ заради спонукання її до завершення збройної агресії і високо оцінив поточні результати роботи спецслужби на передовій: «Важливо, що СБУ вже кілька місяців поспіль демонструє найбільш високі показники захисту позицій України на фронті завдяки застосуванню дронів різних типів. Центр спецоперацій «Альфа» є лідером за результатами уражень особового складу й техніки сил окупанта».

 

Визначений термін проведення кампанії викликав жваві обговорення у середовищі військових аналітиків. Експерти намагаються розкрити зміст та географічні напрямки майбутніх дій українських сил. Вони прогнозують серйозне посилення тиску на критичну інфраструктуру ворога. Політолог Володимир Фесенко вважає встановлені часові рамки ознакою підготовки конкретного результату:

Якщо йдеться про конкретний термін, то, скоріше за все, мається на увазі такий комплекс військових дій, який має забезпечити конкретний військово-політичний результат. Такий результат, який здатен підштовхнути Кремль до переговорів про завершення війни. Я б розглядав дві основні версії.

За його словами, перший ймовірний сценарій передбачає повну логістичну блокаду окупованого Кримського півострова. Українські підрозділи безпілотних систем уже анонсували заходи для досягнення цієї мети у найближчі тижні. Руйнування ключових транспортних артерій суттєво підірве боєздатність російських військ на півдні. На користь цієї гіпотези свідчить збіг оприлюднених термінів із попередніми публічними заявами військових.

Другий варіант, як припустив політолог, полягає у створенні масштабного паливного колапсу на європейській частині Російської Федерації. Системні атаки на нафтопереробні заводи ворога вже призвели до серйозного браку пального у багатьох російських регіонах. Москва змушена шукати додаткові джерела постачання нафтопродуктів за кордоном. Українські дрони здатні перехоплювати ці логістичні потоки та завдавати ударів по танкерах.

Організація глибоких ударів по тилах РФ вимагає залучення різних родів військ та відомств. Проведення операцій на великій відстані координується на найвищому рівні. Фесенко вважає Службу безпеки України вдалим вибором на роль координатора.

Діпстрайки, мідлстрайки по території Росії, по окупованих територіях здійснюють, насправді, не лише СБУ, а також Сили безпілотних систем, Головне управління розвитку Міністерства оборони України, повітряні сили ЗСУ. Можливо, СБУ буде розробником і координатором такої спецоперації.

Успішні дії українських сил у глибокому тилу ворога мають сильний інформаційний ефект. Попередні операції українських спецслужб викликали значний політичний резонанс у світі. Проте самі по собі окремі демонстраційні удари не можуть зупинити агресію. Нова стратегія має забезпечити системний і тривалий вплив на спроможність ворога вести війну.

Реалізація плану може викликати черговий виток ескалації з боку Кремля. Російське керівництво зазвичай реагує на посилення тиску дзеркальними жорсткими заходами. Водночас саме запеклі бойові дії часто стають каталізатором для початку дипломатичних процесів. Початок реальних перемовин навряд чи буде публічним через небажання Москви демонструвати слабкість.

Ефективні вогневі удари спираються на позитивні зміни безпосередньо на лінії зіткнення. Українці крок за кроком перехоплюють ініціативу на різних рівнях фронту. На тлі військових невдач усередині Росії загострюється боротьба між різними групами впливу. Командир 429-ої окремої бригади безпілотних систем «АХІЛЛЕС» Юрій Федоренко нагадав про розкол між російськими економістами та силовиками: 

У них зараз між собою змагаються два клани. Економісти кажуть все, на наради генерала Лебедя, кажуть, навоювались, досить! Є блок силовиків, який каже, та все нормально, давай ще будем воювати.

Російський диктатор традиційно більше довіряє представникам силового блоку. Проте фінансові втрати змушують навіть частину російських силовиків замислитися над майбутнім, стверджує світова преса. Нова українська технологічна зброя суттєво збільшує ціну продовження агресії для російських еліт. А посилення українського вогневого впливу демонструє Кремлю відсутність перспектив у затяжній війні.

Україна прагне примусити супротивника до підписання вигідної для себе мирної угоди. Для цього необхідно створити умови, за яких відступ стане для Москви єдиним виходом. Військовий план зараз єдиний надійний інструмент з відкриття шляху до мирних переговорів. Сорок днів стануть символічним періодом для ухвалення рішень у Кремлі, вважають українські аналітики.

Успіхи української армії безпосередньо впливають на позицію міжнародної спільноти. Західні партнери уважно аналізують результати ударів по російських військових заводах. Економічне становище агресора погіршується, а його протиповітряна оборона не забезпечує повного захисту. Політолог Ігор Петренко відзначив зміну риторики союзників під впливом українських досягнень: 

Ми бачимо зміну риторику наших партнерів, передусім Сполучених Штатів Америки. Європейці, вони ж насправді теж розуміють зміну конотації. І для того, щоб посилити свою позицію, вони використовують ту риторику, яку зараз ми чуємо.

Україна намагається максимально використати поточну негативну кон'юнктуру для Росії. Міжнародна підтримка завжди орієнтується на сильнішу сторону конфлікту, сказав Петренко. Демонстрація військової міці дозволяє Києву залучати більше зовнішньої допомоги. Водночас питання швидкого досягнення конкретних результатів залишається відкритим.

Окупований РФ Кримський півострів поступово втрачає своє стратегічне значення для загарбників. Забезпечення життєдіяльності цієї території вимагає від Москви колосальних фінансових витрат. Російська влада зосереджує системи ППО навколо своєї столиці, залишаючи інші регіони вразливими. Це дає українським силам додаткові можливості для проведення успішних операцій.

Будь-які воєнні плани мають чітке фінансове та економічне підґрунтя. Російська економіка зазнає значних збитків через руйнування інфраструктури. Водночас українська сторона будує свої прогнози на основі офіційних бюджетних параметрів, сказав економіст Олег Пендзин: 

Уряд України вірить в бюджетну декларацію. Вперше, в якості базового сценарію, передбачає на 2027 рік сценарій суттєвого покращення безпеки. По суті, декларується закінчення війни в 2027-му році.

Затверджений план Служби безпеки України спрямований конкретно на посилення позицій перед майбутніми переговорами. Голова держави підтримав пропозиції військових, не даючи при цьому гучних публічних обіцянок. Сорок днів є періодом інтенсивної роботи, а не гарантією миттєвого завершення війни.

Матеріал підготував Олександр Савицький