«Нема вільної Польщі без вільної України» — це не просто гарне гасло. За цими словами — 35 років історії, стратегічних рішень, взаємної підтримки, але й складних суперечок, які сьогодні знову поставили польсько-українські відносини у кризову точку.
Як Україні та Польщі вийти з цієї нової політичної кризи? Чи можуть дві країни домовитися про складне минуле так, щоб воно не визначало їхнє майбутнє? І чи здатні Варшава та Київ знову побачити одне в одному передусім стратегічних партнерів — у безпеці, європейській інтеграції та економіці?
Про це говорили у Варшаві на конференції «Незалежність, суверенітет, інтеграція. Україна після 35 років», організованій Польсько-українською торгово-промисловою палатою. У дискусії взяли участь колишній прем’єр-міністр Польщі Ян Кшиштоф Бєлецький, колишній прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк, колишній посол Польщі в Україні Яцек Ключковський та інші представники політики й дипломатії.
35 років тому незалежність України ще не була очевидною. На початку 1991 року радянська влада намагалася силою зупинити незалежницькі рухи в Литві. У серпні стався путч у Москві. І лише наприкінці року стало зрозуміло, що Радянський Союз припиняє існування.
Саме в цей період Польща мала зробити принциповий вибір щодо майбутнього України.
Ян Кшиштоф Бєлецький згадує, що для польського демократичного руху ідея свободи ніколи не обмежувалася лише територією Польщі.
«Солідарність», певною мірою спираючись і на думки покійного Єжи Ґедройця та його культурного середовища, весь час була переконана, що польська незалежність — це не лише наша дуже егоїстична мета. Вона можлива тоді, коли ми здобудемо її самі, але водночас зможемо розширювати простір свободи навколо себе», — сказав Ян Кшиштоф Бєлецький.
У січні 1991 року, за його словами, під час форуму в Давосі відбулася несподівана зустріч із тодішнім головою Верховної Ради України Леонідом Кравчуком.
«Коли зустрілися того вечора, він після кількох речень запитав: “Чи готова Польща визнати незалежність України?” Для нас це було досить несподіване, я б навіть сказав — шокуюче запитання. Але ми відповіли: так, безумовно. Якщо український народ ухвалить таке рішення, ми готові його визнати», — згадує Бєлецький.
2 грудня 1991 року Польща першою визнала незалежність України. Цей крок став одним із фундаментів двосторонніх відносин.
Яцек Ключковський, колишній посол Польщі в Україні, називає кілька моментів, які визначили ці відносини протягом наступних десятиліть: визнання незалежності України, підтримку Помаранчевої революції, солідарність під час Революції Гідності та, зрештою, реакцію Польщі на повномасштабне вторгнення Росії у 2022 році.
«Четвертим стовпом, безперечно, був 2022 рік. Я розташував їх у хронологічному порядку, хоча, без сумніву, саме 2022-й був найважливішим. Це був і величезний суспільний сплеск, і, треба сказати, смілива, а іноді й ризикована політика польського уряду того часу», — зазначив Яцек Ключковський.
Але сьогодні той рівень політичної солідарності, який сформувався після 2022 року, опинився під тиском. Історичні питання знову стали центральною темою політичної дискусії. До них додалися суперечки навколо війни, економічних інтересів та майбутнього українсько-польського партнерства.
Арсеній Яценюк наголошує: замовчувати проблеми не можна, але й дозволяти політикам використовувати їх для взаємного протиставлення — також.
«Межи друзями має бути відверта, чесна і прозора розмова. Чи є у нас проблеми в україно-польських стосунках? Так, у нас є історичні проблеми. Чи треба нам вирішити ці проблеми? Звичайно, треба. Чи є механізм, як їх вирішити? Є, але на це має бути політична і юридична воля», — заявив Арсеній Яценюк.
Він пропонує шукати юридичний механізм для встановлення відповідальності за злочини минулого, відокремлюючи конкретні факти й конкретних людей від політичних гасел.
«Злочини мають прізвища, жертви мають прізвища, а політики мають гасла, а нам треба встановити справедливість», — сказав Яценюк.
При цьому, на його думку, Польща та Україна мають зосередитися на тому, що формує їхнє спільне майбутнє. Європейська інтеграція, безпека, економічна співпраця та спільне виробництво зброї можуть стати новою основою партнерства.
«Я вважаю, що в нас є дуже сильне спільне майбутнє. І чим більш об’єднані ми разом, тим сильнішими. Чим сильнішими, тим успішнішими», — наголосив Арсеній Яценюк.
Водночас Яцек Ключковський звертає увагу на те, що нинішня криза — не перша в історії двосторонніх відносин. Польща та Україна вже проходили періоди напруження, але свого часу змогли створити політичну модель діалогу навіть навколо найболючіших сторінок спільної історії.
За його словами, важливим було те, що обидві сторони визнавали власну відповідальність і намагалися говорити про минуле на основі спільних цінностей.
«Ми усвідомлювали складність нашої історії. Ми розуміли, що рано чи пізно, на жаль, ці питання можуть знову постати і стати серйозною перешкодою для розвитку наших відносин», — зазначив Ключковський.
Але дипломат вважає, що вихід із кризи варто шукати не лише на рівні політичних заяв. За 35 років між Польщею та Україною сформувалася ціла мережа контактів — між містами, регіонами, університетами, громадськими організаціями.
«Ця тканина відносин, соціальна тканина польсько-українських зв’язків, і сьогодні залишається міцною та розгалуженою», — сказав Яцек Ключковський.
Саме ці зв’язки можуть стати основою для нового етапу відносин. Не заперечувати складні питання минулого, але не дозволяти їм визначати всю сучасну політику. Не відмовлятися від критики, але повертати діалог до того, що об’єднує дві країни.
35 років тому Польща зробила стратегічний вибір на користь незалежної України. У наступні десятиліття цей вибір неодноразово підтверджувався підтримкою українського суспільства у ключові моменти його боротьби за демократію та свободу.
23:21 BEZLAD_2026_08_26.mp3 Як Україні і Польщі виходити із нової політичної кризи
Володимир Гарматюк