До виборів до парламенту однієї з найменших федеральних земель Німеччини — Саксонії-Ангальт, які відбулися минулої неділі, 6 вересня, була прикута неабияка увага. За ними стежили провідні політики, зокрема Дональд Трамп, а світові ЗМІ присвятили цій виборчій кампанії значну увагу. Усе це з огляду на очікування, що вперше після падіння нацизму в Німеччині до влади може прийти партія «Альтернатива для Німеччини» (АдН) очолювана Аліс Вайдель, яку спецслужби ФРН офіційно визнали правоекстремістською. Частина представників АдН пов'язана з неонацистськими середовищами і неодноразово разом з Вайдель, чий дід служив в структурах СС, опинялася в центрі суперечок через висловлювання щодо нацистського минулого. Попри все це, сила АдН зростає.
Відтак ці вибори розглядали як своєрідний трамплін для «Альтернативи для Німеччини» на шляху до приходу до влади на загальнонаціональному рівні.
«Альтернатива для Німеччини» на виборах 6 вересня отримала 43,8% голосів і 39 з 83 мандатів у ландтазі — п'ять років тому ультраправим вдалося переконати 20,8% виборців. Друге місце посіла партія федерального канцлера Німеччини Фрідріха Мерца — 17,2% (15 мандатів).
Для Християнсько-демократичного союзу ці вибори стали крахом. «Це найважча поразка ХДС на виборах за багато років і навіть десятиліть», — не приховував Мерц.
До регіонального парламенту в Магдебурзі також потрапила Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН), яка отримала 9,3% (вісім мандатів), «Зелені» — 8,9% (вісім мандатів), та «Ліві» (Die Linke) — 8,6% (вісім мандатів). До місцевого парламенту також вдалося пройти проросійській ліворадикальній силі в особі «Альянсу Сари Ваґенкнехт» (АСВ) — п'ять мандатів, яка у підсумку набрала 5,3% голосів. Для самостійного формування уряду в місцевому ландтазі АдН забракло три мандати, але це не означає, що вона цього не досягне.
Приголомшивий успіх партії, яка є неприховано антипольською і яку очолює Аліс Вайдель, викликав бурхливу реакцію з боку представників владного табору.
«У Польщі лише ідіоти або зрадники можуть радіти тріумфу АдН у Німеччині. Трохи таких назбиралося в "Конфедерації" та ПіС», — написав прем’єр-міністр Дональд Туск на платформі X, звертаючись до правої і крайньоправої польської опозиції, що викликало глибокий осуд останньої.
Депутат від партії «Право і Справедливість» (ПіС) Ярослав Селлін назвав «Альтернативу для Німеччини» небезпечною партією, яка виступає за ревізію історії.
Тим часом міністр фондів і регіональної політики Катажина Пелчинська-Наленч на події на виборах у Саксонії-Ангальт у своїх соцмережаж відреагувала так: «Неофашисти, пов’язані з Росією, перемогли на виборах у Саксонії. Для польських патріотів — це поразка цінностей нашого світу. Для Ментцена та половини "Конфедерації" — перемога союзника».
З чого випливає нищівний тріумф «Альтернативи для Німеччини» на виборах у Саксонії-Ангальт? Які найважливіші чинники призвели до цього результату, який зараз обговорюють не лише в Європі, а й за її межами? Цю справу для програми «Міжнародний (без)лад» прокоментувала політологиня та публіцистка Алєксандра Рибінська. Вона зазначає, що тут збіглося кілька чинників:
«Перший полягає в тому, і, зрештою, на це вказує опитування, яке провели паралельно з цими виборами — 59% респондентів відповіли, що це «червона картка» уряду в Берліні, нинішній урядовій коаліції ХДС і СДПН. Тобто, голосуючи, люди хотіли дати ляпаса канцлеру Мерцу та його уряду.
Це, думаю, перша причина. Тобто, тут навіть не місцеві питання відіграли найважливішу роль, а радше загальнонімецькі, зокрема питання міграції, тобто нелегальних мігрантів.
Щоправда, у Саксонії-Ангальт їх значно менше, ніж в інших частинах країни. До того ж, частка іноземців тут нижча — 8%, тоді як у всій Німеччині це близько 20%».
Як каже співрозмовниця програми «Міжнародний (без)лад», другий аспект вже стосується місцевих проблем. Публіцистка зазначає:
«Саксонія-Ангальт — це дуже маленька федеральна земля. Там живе близько двох мільйонів 100 тисяч мешканців, і дуже слабка в структурному плані. Там згортається видобуток бурого вугілля, який, принаймні на півдні цієї землі, був її головною опорою, економічною основою, а також, можна сказати, частиною регіональної ідентичності та традиції. Видобуток має бути припинений до 2038 року, тож буде втрачено дуже багато робочих місць.
Є певна хімічна промисловість, але загалом це економічно слаборозвинена федеральна земля. Люди заробляють приблизно три чверті від середньої зарплати, середнього рівня оплати праці по Німеччині. Пенсії тут також значно нижчі, тож це структурно слабка земля. Тож є невдоволення ситуацією.
У Саксонії-Ангальт провели опитування, і лише 17% мешканців вважають, що їхнє життєве становище в майбутньому покращиться, що вони взагалі дивляться в майбутнє з оптимізмом».
Наступним до Алєксандри Рибінської було запитання, наскільки цей електоральний протест і описані проблеми є репрезентативними для інших федеральних земель? Адже Саксонія-Ангальт у Німеччині є одним із найменших ландів, який був частиною НДР, тоді як західні землі Німеччини багатші. Можливо, там таких проблем немає? Експертка:
«Минулого тижня Університет у Саарі оприлюднив дуже масштабне дослідження: вони справді опитали кілька десятків тисяч людей, які голосують за АдН, з усіх частин Німеччини. І з результатів дослідження випливає, що для людей, які голосують за АдН, найважливішою є проблема нелегальної міграції.
Тобто ця мотивація переважає всі інші мотиви голосування за "Альтернативу для Німеччини". Тобто тут грає роль не соціальний статус, не рівень освіти, не професія, позаяк зараз виборці АдН походять із усіх соціальних верств і мають різний рівень освіти.
Тривалий час існувало переконання, що люди, які голосують за АдН, мають нижчий рівень освіти, що це люди низькокваліфікованих професій, і які мало заробляють. Але це не підтвердилося — це не так. АдН уже зараз є партією, яка перебуває в самому центрі суспільства. "Альернатива для Німеччини" вже є "народною партією". Це означає, що її виборці походять з усіх соціальних верств, і, навіть якщо людина заможна та дуже добре дає собі раду в житті, вона все одно голосує за АдН саме через питання нелегальної міграції».
Як додає Алєксандра Рибінська, у Німеччині людей дуже сильно обурюють й соціальні реформи, які розпочав канцлер Фрідріх Мерц. Політологиня пояснює:
«Канцлер Мерц заявив, що німецька соціальна система в її нинішній формі вже не функціонує, що підтримувати та фінансувати її в такий спосіб неможливо. У зв’язку з цим розпочато реформу пенсійної та медичної системи, а це просто означає вищі внески та менші виплати. Для пенсіонерів це також означає помітне скорочення пенсій.
І це дуже обурює німців, тому що вони вважають, що однією з причин, чому соціальна система не функціонує, є те, що в країні перебуває щонайменше мільйон нелегальних мігрантів, якщо не більше. Це безліч людей, які нічого не сплачують до системи, тобто не сплачують внесків, але водночас фінансуються з цієї соціальної системи.
Протягом останніх років неодноразово оприлюднювалися дані, що утримання нелегальних мігрантів коштує стільки ж, скільки становить річний бюджет Бундесверу, тобто 50–60 мільярдів євро на рік».
Співпрозмовниця програми «Міжнародний (без)лад» додає, що чинник нелегальної міграції зумовлює зміну суспільної структури і веде до відчуття у німців втрати ідентичності, загрози для своєї культури і способу буття, а мейнстірмні політичні сили не дають собі з цим раду. Тоді «Альтернатива для Німеччини» власне має для них свою «альтернативу». Рибінська каже:
«Багато німецьких політиків сьогодні мають величезну проблему з тим, щоб визначити, у чому полягає німецькість, що означає бути німцем. Адже або це питання обкладене табу, або ж ця суспільна тканина справді настільки змінилася, що це дуже важко визначити.
І це також, як на мене, загальнонімецьке явище, яке не обмежується лише Саксонією-Ангальт, де, звісно, є певні ресентименти, своєрідна ностальгія за колишньою НДР.
Тобто кандидат АдН на посаду прем’єр-міністра Саксонії-Ангальт Ульріх Зігмунд дуже активно грав на цих настроях: співав гімн НДР на сцені під час передвиборчих мітингів, фактично обіцяв людям повернення в минуле. Адже дуже багатьом людям, особливо молодим, які не пам’ятають НДР, цей період асоціюється з часом стабільності, добробуту, спокою: не було, мовляв, нападників із ножами на вулицях, не було всіх цих проблем. Це, певною мірою, сфальсифікований образ, адже він не асоціється зі Штазі, стеженням та диктатурою».
В Німеччині перебуває найбільше українських біженців на світі — близько 1,3 мільйона осіб. Наступною в цьому списку йде Польща — близько 950 тисяч осіб.
Чи з огляду на міграційну тему і антимігрантські настрої у Німеччині, які артикулює АдН, можна виокремити український сегмент цієї проблеми? Чи це стосується переважно вихідців з Африки, Латинської Америки та інших осіб з поза Європи? Алєксандра Рибінська:
«Ні, це також і їх стосується. Тобто це також з’являлося і з’являється у виборчих програмах АдН у різних місцях. Адже тут йдеться про соціальні виплати для біженців з України. І навіть канцлер Мерц під час своєї виборчої кампанії — зараз він уже про це не говорить, але під час кампанії я дуже добре пам’ятаю, що він казав про те, що українці паразитують на німецькій соціальній системі. Дуже добре це пам’ятаю.
Можливо, канцлер Мерц уже не дуже хоче до цього повертатися, але такі заяви справді лунали. За це його гостро критикували. Тим не менш, це з’являлося і продовжує з’являтися. Тобто йдеться про чергових людей, які приїжджають і користуються цією соціальною системою».
Експертка принагідно в цьому контексті нагадує, що «Альтернатива для Німеччини» є яскравою проросійською силою, яка не приховує своїх зв’язків із Москвою і свого бажання відновити економічні, політичні та дипломатичні відносини з Росією. Політологиня каже:
«Представники АдН багато разів їздили до Росії, попри повномасштабну агресію проти України. Нещодавно вони були на економічному форумі в Санкт-Петербурзі, але їздили туди й з багатьох інших нагод. Їх хвалив Владімір Путін, який навіть особисто звертався до них, знаючи, що вони приїхали. Тож можна сказати, що з точки зору України чи українців це дуже несприятлива партія.
Вони вважають, що те, що "Північний потік" не працює, що цей дешевий газ більше не надходить, шкодить німецькій економіці, що не варто було настільки повністю розривати ці контакти, що потрібно керуватися інтересами Німеччини, а в інтересах Німеччини все ж таки слід підтримувати відносини з Москвою.
Тож так, із цього погляду це партія, яка відкрито говорить: "Ми хочемо цих відносин із Росією", і аж ніяк цього не приховує».
Співрозмовниця програми «Міжнародний (без)лад» теж відповідала на принципово важливе запитання, чи «Альтернатива для Німеччини» сформує уряд і які сценарії слід брати до уваги. Вона переконана, що, попри таку гучну перемогу АдН, Ульріх Зігмунд може не стати прем’єром федеральної землі Саксонії-Ангальт, принаймні ще не зараз. Так само як і те, що АдН може правити там завдяки позиції «Альянсу Сари Вагенкнехт» — проросійської і антиемігрантскої крайньолівої популістської сили. Публіцистка зауважує:
«Наразі нічого не вирішено. Є кілька можливих сценаріїв. Перший полягає в тому, що Ульріх Зігмунд уже заявив, що шукатиме діалогу з усіма політичними силами Саксонії-Ангальт, які пройшли до парламенту на цих виборах, подолали виборчий бар’єр, і що він відкритий до будь-яких пропозицій.
Поки що все перебуває на попередньому етапі. Є ще, здається, близько місяця для формування будь-якого уряду, тож він має ще достатньо часу для проведення цих переговорів.
Один із варіантів полягає в тому, що АСВ, стане таким собі негласним партнером коаліції. Тобто можна уявити уряд меншості, оскільки для більшості їм бракує трьох мандатів.
Уряд меншості АдН із негласною підтримкою "Альянсу Сари Вагенкнехт". Але й це не є певним, тому що наразі політики цього альянсу говорять, що насправді мають небагато спільних цілей з АдН, тому ставляться до такої перспективи дещо скептично».
Друга опція:
«Другий варіант полягає в тому, що буде створено якусь коаліцію в обхід АдН, тобто знову буде застосовано так званий "санітарний кордон". Але в цьому випадку всі партії, крім АдН, повинні були б об’єднатися, тобто всі партії, які пройшли до парламенту цієї федеральної землі.
А це буде дуже складно, тому що ХДС довелося б сформувати таку коаліцію, а ХДС у 2018 році ухвалив дуже важливий партійний документ — так звану резолюцію про несумісність. У цій резолюції про несумісність названо дві партії, з якими ХДС за жодних обставин не може співпрацювати на жодному рівні — ні на рівні федеральної землі, ні на федеральному рівні. Це АдН і "Ліві" (Die Linke).
Тож виникає питання, як це зробити, не порушивши власного, дуже чітко закріпленого в партійній доктрині принципу. Тому й це, як на мене, досить складно».
І третя опція:
«Звичайно, є ще сценарій, за якого взагалі не вдасться сформувати жодного уряду. Адже якщо АдН доведеться правити в меншості й вона не матиме жодної підтримки, навіть негласної, то керувати стане складно, якщо не сказати — неможливо. Для ухвалення будь-якого закону потрібно буде отримувати більшість голосів. Якщо постійно бракуватиме цих трьох мандатів, то зробити це буде неможливо. Тож це, можливо, означатиме проведення нових виборів».
Якщо не буде дострокових виборів, то обирати депутатів Бундестагу німці будуть у 2029 році. Часу ніби ще дуже багато, але вже зараз озвучують побоювання стосовно можливості зупинити похід АдН до влади на загальнонімецькому рівні. Подекуди проводять паралелі з НСДАП і її шляху до влади. Нацисти стрімко набирали популярність і громили опонентів на регіональних виборах. У 1929 році вони в Тюрингії здобули вперше двоцифровий результат — близько 11% голосів. Потім був 1933 рік і їх прихід до влади у всій Німеччині.
Чи доречні такі паралелі і чи можна говорити про неуникненність того, що «Альтернатива для Німеччини» очолить новий уряд ФРН після наступних виборів? Алєксандра Рибінська так не думає:
«Я була б дуже обережною з такими порівняннями з НСДАП і Німеччиною часів Веймарської республіки. Тоді були зовсім інші обставини, Веймарська республіка — це було щось зовсім інше, ніж сьогоднішня Німеччина.
Це перше, а по-друге, якщо ми порівнюємо АдН із НСДАП, то певною мірою робимо з НСДАП формування, яке насправді було не таким небезпечним і не таким злочинним. Тож і тут я була б дуже обережною, тому що "Альтернатива для Німеччини" все-таки дуже сильно відрізняється від НСДАП. Історія не повторюється буквально».
Політологиня теж каже, що ще зарано стверджувати, що АдН прийде до влади у Німеччині після проведення наступних національних виборів:
«Зараз на загальнофедеральному рівні АдН має 28–29% підтримки в опитуваннях і випереджає ХДС, який наразі вже опустився до 20%.
Але цих 28–29% далеко не достатньо для формування уряду, і мені здається, що можливість того, що АдН справді прийде до влади на федеральному рівні, наразі є дуже віддаленою перспективою.
Попри все, у західних федеральних землях АдН набагато менш популярна, і там також дещо інакше виглядає структура та укоріненість традиційних партій.
Тож це певна відмінність, і мені здається, що до приходу АдН до влади ще дуже далеко».
Проте експертка застерігає, що тут є мале, але небезпечне «але»:
«Якщо німецькі політичні еліти, традиційні політичні сили, у наступні роки справді не зможуть і надалі розв’язувати проблеми Німеччини — йдеться про різні структурні слабкості економіки, економічну стагнацію, якщо справді проблеми з нелегальними мігрантами, загалом із людьми, які мають міграційне походження, посилюватимуться, якщо всі ці проблеми й надалі не розв’язуватимуться належним чином, то, звичайно, підтримка АдН зростатиме».
Повна версія програми у прикріпленому звуковому файлі.
Матеріал підготував Назар Олійник