Події останніх днів навколо звинувачень посадовців Генеральної прокуратури антикорупційними органами оголили ключові системні проблеми України. Двома головними загрозами для її існування залишаються корупція на всіх рівнях влади та абсолютна некомпетентність посадовців. Ці події розгортаються на тлі неможливості виборів під час війни, але суспільство зберігає важелі впливу через незалежні медіа та антикорупційну систему.
Український політичний клас сколихнув черговий масштабний корупційний скандал. Генеральний прокурор України Руслан Кравченко в останні години перебування на посаді опублікував заяву про підозру очільнику Національного антикорупційного бюро. Згодом з'ясувалося, що цю заяву він зробив вже за кордоном, куди виїхав на службовому автомобілі під приводом відрядження.
Президент Зеленський поквапився виступити із заявою про необхідність негайного звільнення Кравченка, і 15 вересня Верховна Рада ухвалила це рішення. Події навколо Генеральної прокуратури продемонстрували системні збої в управлінні державою. Президентська реакція мала прозвучати ще під час оприлюднення НАБУ матеріалів справи «Карфаген» та корупційного скандалу з першою заступницею голови Офісу президента Іриною Мудрою.
15:30 0086F1A6.mp3 Корупційно-політична криза випробовує стійкість України під час війни
Тоді глава держави не зреагував на ситуацію, і тепер відсутність чітких пріоритетів створює пряму загрозу для державного управління. За оцінкою політолога Олега Саакяна, суспільство спостерігає глибшу ситуацію, ніж просто боротьба з корупцією, а сама ця боротьба лихоманить державний організм.
— В нас в країні немає антикорупційної політики. В нас є виключно антикорупційна інфраструктура боротьби з корупціонерами, — заявив співзасновник Національної платформи стійкості та згуртованості Олег Саакян.
Експерт зазначив, що за відсутності альтернативних правил гри відбувається лише вибивання окремих осіб із корумпованої системи. Без профільної політики антикорупційна вертикаль починає загрожувати першим кабінетам, через що президент відмовився від системних реформ задля збереження керованості під час війни. В результаті законність стає інструментом взаємної боротьби між посадовцями та антикорупціонерами.
Раніше на загрозливі тенденції в Україні звернули увагу міжнародні оглядачі. Колишній керівник компанії Google Ерік Шмідт зазначив, що подібна тривожна ситуація спостерігалася лише на початку російської повномасштабної агресії. Політична відповідальність через вибори настане нескоро через воєнний стан, тому єдиними інструментами контролю залишаються суспільні інститути та журналістські розслідування.
Олег Саакян підкреслив, що відсутність єдиної стратегії протидії корупції призводить до викривлення принципів відбору кадрів. Лояльність усередині системи стає важливішою за фаховість, а реформи прозорості без покарання створюють ультрадемократичну, але ультранеправову державу.
— Замість цього в нас боротьба з корупціонерами, яка зрештою перетворюється в цеглину в пральній машинці, — підсумував Олег Саакян.
Проблема корупційних відносин має вимір, що виходить за межі державного апарату. Тіньові фінансові потоки вимивають ресурси для відсічі російській збройній агресії та відновлення інфраструктури, що особливо небезпечно під час війни та залежності від міжнародної допомоги. Політичний експерт Костянтин Матвієнко відзначив тісний зв'язок корупції з тіньовою економікою та торгівлею посадами.
— Корупція є однією з головних частин екосистеми існування самої української влади, — наголосив політичний експерт Костянтин Матвієнко.
За його словами, кадрові призначення за гроші приводять до влади некомпетентних чиновників, що завдає удару по стійкості всієї системи. Продаж посад і вимивання коштів загрожують тим, що силові структури можуть перетворитися на приватні компанії під контролем бізнесу. Корупція призводить до того, що інфраструктура розвалюється через викрадення коштів ще до початку робіт.
Зростання корупційних схем з державним управлінням в Україні має глибоке історичне коріння і містить ризики для національної безпеки. Залучені до протиправних дій посадовці стають вразливими для зовнішнього впливу та вербування російськими агентами.
— Корупційність, вона лежить поряд з державною зрадою, — зазначив політичний оглядач Леонід Швець.
Він звернув увагу на те, що корупційні механізми використовуються як метод управління, але такими людьми неможливо керувати країною ефективно. Втеча посадовців за кордон під час розслідувань підриває довіру громадян до політичного керівництва. Швець закликав лідера держави спиратися на громадянське суспільство та народ, який тягне на собі війну, а не на корумповане оточення.
Події навколо Генпрокуратури та антикорупційних органів продемонстрували межі неефективності нинішньої моделі управління. Відсутність цілісної антикорупційної політики створює ризики для стійкості держави під час тривалої війни проти російського агресора. Суспільний запит на зміни та контроль за діями влади залишається ключовим чинником збереження внутрішньої стабільності держави.
Підготував Олександр Савицький