Німеччина розслідує підрив газопроводів «Північний потік» і домагається притягнення до відповідальності людей, яких підозрюють у причетності до диверсії. Серед фігурантів справи — українці, яких екстрадували до Німеччини з різних країн. Один із них, Володимир Журавльов, раніше був затриманий у Польщі, однак у жовтні 2025 року Варшавський окружний суд відмовив у його видачі німецькій стороні та розпорядився звільнити його з-під варти. Згодом Журавльова затримали в Хорватії та передали Німеччині.
Чи достатньо доказів, щоб довести причетність конкретних людей до вибухів? Чому розслідування зосередилося на українському сліді та які наслідки ця справа може мати для відносин між європейськими державами?
Про це Польське радіо для України поговорило з Мареком Мейснером — польським військовим експертом та аналітиком.
«Андромеда»: чи могла яхта бути використана для диверсії?
За словами Марека Мейснера, версія про спільну польсько-українську операцію з яхти «Андромеда» сформувалася на основі розвідувальних даних. Аналітик звертає увагу на те, що в лютому 2024 року прокуратура Швеції припинила власне розслідування, заявивши про неможливість встановити винних. Водночас шведська сторона кваліфікувала вибухи як диверсію.
Марек Мейснер вважає, що технічні обставини вибухів потребують особливої уваги. За його словами, сейсмічні дослідження зафіксували коливання, характерні для підводних вибухів, а глибина в місцях пошкодження газопроводів, за оцінкою експерта, становила приблизно 65–80 метрів.
Посилаючись на розмову з фахівцем із глибоководних занурень, Марек Мейснер припускає, що для встановлення вибухових пристроїв могли використовувати підводних роботів. На його думку, таке обладнання потребувало б спеціального судна-носія, відповідної інфраструктури та систем керування.
Саме тому аналітик сумнівається, що дванадцятиметрова яхта «Андромеда» могла забезпечити виконання такої операції. Він також наголошує на складності занурень у Балтійському морі через низьку видимість і небезпечні умови на значній глибині.
Це оцінка співрозмовника, а не встановлений судом факт. Самі по собі технічні запитання не доводять ані непричетності підозрюваних, ані причетності будь-якої іншої сторони.
Російське судно поблизу місця вибухів
Марек Мейснер також звертає увагу на повідомлення про російське дослідницьке або океанографічне судно, яке, за його словами, данський підводний човен помітив приблизно за дві морські милі від місця вибуху за три дні до інциденту.
Експерт вважає, що цей епізод заслуговує на увагу в межах розслідування, оскільки судна такого типу можуть виконувати різні завдання. Водночас із наведених у розмові даних неможливо встановити, чи мало це судно будь-який стосунок до диверсії.
На думку Мейснера, німецьке слідство надто сильно зосередилося на припущенні, що Польща й Україна мали мотив для знищення газопроводів. Сам аналітик наголошує, що не береться визначати, хто саме організував підрив, але вважає офіційну версію про яхту «Андромеда» недостатньо переконливою.
Чи можуть за справою стояти економічні інтереси?
Окрему частину розмови Мейснер присвятив можливому політичному та економічному контексту справи. Він згадав ідеї відновлення «Північного потоку» та потенційну співпрацю навколо постачання російського газу до Німеччини.
На думку експерта, повернення до використання газопроводів могло б відповідати інтересам частини політичних і ділових кіл, які раніше отримували вигоду від економічних відносин із Росією. Водночас Марек Мейснер сумнівається в практичній реалізації таких планів через масштаб пошкоджень, високу вартість ремонту та зміну європейського ставлення до енергетичної залежності від Москви.
Люди протестують перед будівлею Ганзейського вищого регіонального суду в Гамбурзі, Німеччина, 14 жовтня 2026 року.
Аналітик пов’язує цю проблему з німецькою політикою Ostpolitik, яка впродовж десятиліть передбачала розвиток економічних зв’язків зі Східною Європою та Радянським Союзом, а згодом — із Росією. За його оцінкою, частина політичних і бізнесових кіл досі не відмовилася від прагнення відновити вигідні економічні відносини з Москвою.
Однак твердження про можливий вплив таких інтересів на конкретні рішення у справі «Північного потоку» залишаються оцінкою співрозмовника й потребують окремого підтвердження.
Чому польський суд відмовив у видачі Журавльова?
У жовтні 2025 року Варшавський окружний суд відмовив у видачі Володимира Журавльова Німеччині. Як випливає з наведеного в матеріалі обґрунтування, суддя Даріуш Лубовський звернув увагу на загальний характер наданої німецькою стороною інформації та недостатність матеріалів для належної оцінки підозр.
Важливо, що польський суд не встановлював винуватість чи невинуватість Журавльова. Його завданням було вирішити, чи є підстави виконати європейський ордер на арешт і передати підозрюваного Німеччині.
Під час обґрунтування рішення суддя також порушив питання про правову оцінку диверсії в контексті російської агресії проти України та юрисдикцію щодо вибухів, які сталися в міжнародних водах.
Мейснер пояснює подальшу екстрадицію Журавльова з Хорватії історичними й політичними зв’язками цієї країни з Німеччиною, а також економічним впливом Берліна. Проте це припущення експерта, а не встановлена причина рішення хорватської влади.
Яким може бути результат німецького процесу?
Мейснер прогнозує, що обвинувачення може зіткнутися із серйозними труднощами, якщо його основу становитимуть переважно непрямі докази. Він припускає, що судовий процес може завершитися виправданням, зняттям обвинувачень або іншим рішенням на користь підсудних.
Аналітик також звертає увагу на повідомлення про арешт німецького посадовця, якого пов’язували з просуванням версії про польсько-українську диверсію. На його думку, ця обставина може додатково поставити під сумнів довіру до розслідування. Водночас сам факт арешту посадовця не є доказом неправдивості конкретних підозр у справі «Північного потоку».
Люди протестують перед будівлею Ганзейського вищого регіонального суду в Гамбурзі, Німеччина, 14 жовтня 2026 року.
На переконання Марека Мейснера, навіть якщо суд не винесе обвинувального вироку, навколо справи може залишитися політичний осад — підозри щодо причетності українців і поляків, які впливатимуть на суспільне сприйняття подій.
12:06 008C3801.mp3 Хто підірвав «Північний потік»? Польський експерт — про німецьке розслідування
Володимир Гарматюк