Чи є підстави очікувати результативних переговорів між Україною, США та Росією?
Питання ж не в тому, де сідати, коли сідати, а питання, з чим ти приїжджаєш на переговори. Тому я, відверто кажучи, не бачу зараз суттєвих підстав для якогось руху вперед. Чому? Тому що позиція Путіна залишається незмінною.
Він буквально днями заявив в черговий раз, що «цели его будут достигнуты». Тоді, вибачте, про що мова, про що говорити? І тоді питання, де говорити, коли говорити, в принципі, втрачає будь-який сенс.
Чому спроби європейських лідерів налагодити діалог із Путіним не дають результату?
Путін діалог сприймає виключно як те, що його бояться, як те, що він може продовжувати свою лінію, і будь-які прохання з боку Заходу Путіним сприймаються як слабкість цього самого Заходу: «Якщо ти слабкий, то ти мусиш мене про щось просити. Якщо ти сильний, тоді ми з тобою будемо вже говорити на рівних. А так ти просто нижче від мене, тому що ти мене боїшся». Ну от така логіка вона банально проста, банально зрозуміла. Але не для наших, на жаль, західних партнерів.
Росія використовуватиме готовність європейських країн до переговорів, щоб продовжувати війну та відсувати Україну від ухвалення рішень. Лавров чітко і ясно формулює: «Ми готові вести переговори і продовжувати війну». Ну от питання в задачі, а для чого тоді ці розмови і переговори, якщо війна продовжується?
Чи може Європа розділитися на два табори через різне ставлення до переговорів із Росією?
Це мрія всіх мрій Путіна, щоб Європа була розколота. Він мріє розвалити Європейський Союз, мріє розвалити НАТО. Москва намагатиметься використати будь-які політичні розбіжності в Європі. Якщо раптом щось станеться в Німеччині чи Франції, ну це буде колосальний подарунок для нього, і Путін зараз на це ставить найбільше.
Відносно Німеччини, я думаю, тут схвилюватися не потрібно. «Альтернатива для Німеччини», якщо навіть вона і буде найбільшою політичною силою, ніколи не сформує уряд. Тому що ніхто не хоче сідати з нею за один стіл.
Канцлер Німеччини Мерц, знаєте, робить різні заяви. Він нещодавно дуже жорстко прийшовся по Росії і знову сказав, що ми будемо на боці України і будемо робити все, щоб вона протрималася і змогла себе захищати.
У Франції ситуація складніша, хоча не безнадійна. Якщо навіть до влади прийде Марін Ле Пен, то знаєте, одна річ, коли ти лідер опозиції, а інша річ, коли ти на чолі країни, глибоко інтегрованої в Європейський Союз і в НАТО.
В НАТО тут варіанти. Франція завжди була трошки з власною позицією в рамках Альянсу. Але ти все одно не можеш робити різких рухів, тому що це буде бити по твоїх власних інтересах.
Як результати проміжних виборів у США можуть вплинути на політику Дональда Трампа та підтримку України?
Або Трамп остаточно злетить з гальм, його понесе в бік Росії і в бік інших неадекватностей, які він робить впродовж майже двох років свого другого пришестя. Або ж навпаки, він загальмує, тому що він просто боятиметься, що його дії матимуть для нього особисто, для його сім'ї дуже серйозні наслідки. Наслідки негативні. Який з цих підходів переможе, ми побачимо вже зовсім швидко, я думаю, за кілька тижнів.
Про те, що зараз відбувається навколо цієї розрекламованої дизельної угоди. Під тиском американських конгресменів-демократів, які просували закон Лінсі Грема-Річарда Блюменталя, попередили власників танкерів і власників нафти, якщо вони розвантажать запаси дизеля в США, підпадатимуть під карну відповідальність. Причина — вони порушать закон Сполучених Штатів Америки, який ніхто не відміняв. Отже, зараз йде мова про те, що цей дизель буде переправлений до Бразилії, і до США він просто-таки не допливе. Ну, от це такий, знаєте, маленький, може, приклад.
У разі посилення позицій демократів у Конгресі та Сенаті можливості Трампа будуть обмежені. Тоді він перетворюється в кульгаву качку на останні два роки, і йому мало що вдасться.
Повністю інтерв'ю з Володимиром Огризком слухайте в аудіоверсії.
Лариса Задорожна, Олексій Бурлаков