Зміна підходів адміністрації Дональда Трампа до війни Росії проти України створює нові виклики для Києва та його європейських партнерів. Вашингтон посилює тиск на українську владу, критикує удари по російській енергетичній інфраструктурі та демонструє готовність до поступок Москві. Водночас, повідомлення про затримки постачання американського озброєння і перебої з передаванням розвідувальної інформації посилюють побоювання щодо стабільності підтримки України.
На думку голови правління Української мережі захисту національних інтересів АНТС Ганни Гопко, російська агресія є не лише українською проблемою, а й безпосередньою загрозою для всієї Європи. Російські спецоперації, атаки дронів та інші гібридні дії в країнах ЄС і НАТО свідчать про необхідність спільної відповіді.
Україна може стати повноправним партнером у формуванні нової європейської архітектури безпеки. Вона має практичний досвід протидії сучасній російській агресії, а також технології, які вже використовуються на полі бою. Однак для ефективної співпраці недостатньо лише збільшувати оборонні бюджети: Європі потрібно швидше адаптувати військове виробництво до нових загроз, масштабувати розробки та розвивати спільні оборонні проєкти з Україною.
Ганна Гопко також звертає увагу на те, що затримки з розробкою нових систем протиповітряної та протиракетної оборони створюють ризики в умовах, коли Росія постійно вдосконалює свої засоби ураження. За її словами, Україна та європейські держави мають не просто обмінюватися технологіями, а будувати спільну систему оборони, здатну оперативно реагувати на зміни характеру війни.
На тлі невизначеності щодо американської політики в Європі активізувалися дискусії про прямі контакти з Путіним. Розмови прем’єр-міністра Норвегії та президента Фінляндії з ним викликали неоднозначну реакцію. За словами викладача політології Гданського унівреситету Андрія Куцика, польська влада поставилася до цієї теми обережно, наголошуючи на необхідності уважно оцінювати вимоги Кремля.
За оцінкою українського політолога Олеся Донія, переговори можуть мати сенс, якщо вони сприятимуть конкретним результатам. Водночас, існує ризик, що Росія використає сам факт діалогу для просування власних вимог, а також для поширення дезінформації та маніпулювання суспільними настроями в європейських країнах.
Для Польщі особливо чутливими є будь-які пропозиції, які можуть змінити архітектуру європейської безпеки або обмежити роль НАТО. Тому європейські держави мають шукати можливості впливати на переговорний процес, не допускаючи, щоб рішення щодо майбутнього України ухвалювалися без урахування її інтересів.
Повністю програму «Тиждень» слухайте в аудіоверсії.