Концепція партнерського блоку держав від Балтійського до Чорного й Адріатичного морів, що отримала неформальну назву Міжмор'я, зародилася ще ХVIII столітті й аналізується теоретиками геополітики до сьогодні. Зараз її головним двигуном стала Польща, а провідною ідеєю цього регіонального проєкту є захист від російської експансії та сприяння економічному розвиткові країн-учасниць. Українські експерти з інформаційного центру "Міжмор'я" та Фонду підтримки демократичних ініціатив провели чергове дослідження щодо перспектив цього проєкту під назвою: "Міжмор'я під час пандемії: криза чи шанс на прорив", за яким дійшли висновку, що окрім посилення загроз, ідея нового регіонального об'єднання відкриває додаткові перспективи.
Від початку проєкт "Міжмор'я" за задумом його прихильників, мав би стати міжнародною економічною та інфраструктурною ініціативою, що об'єднує 12 країн Європейського Союзу, розташованих поблизу Балтійського, Чорного та Адріатичного морів. До цієї ініціативи входять Центральні та Східноєвропейські держави: Австрія, Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Румунія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Хорватія та Чехія. Згодом долучитися до цього проєкту мали би й країни Скандинавії, а також Україна, Білорусь, причорноморські держави Кавказу і Туреччина. Проте і досі це лише ідея, яка наразі ще не втілена в конкретні дії, зазначив один з лідерів українського інформаційного центру "Міжмор'я" Юрій Міндюк:
- Перша загроза – це Росія, вічна проблема для цих країн. Найбільшого тиску зазнають країни пострадянського простору – Україна, Молдова, Грузія. Росія вже зробила так, що тут є анексовані території, або самопроголошені утворення, керовані й фінансовані нею. Ці утворення послаблюють суверенітет цих країн, а в Україні є активна фаза війни. Білорусь – це наступний елемент впливу російських активів. Польща і країни Балтії почувають себе вільніше, бо тут загрози не такі явні, бо ці країни є під безпековою парасолькою НАТО. Тоді як Росія заблокувала входження України, Молдови і Грузії до НАТО і Євросоюзу на довгі роки. До цього всього додалася проблема пандемії і економічної кризи. Всі ці проблеми кидають для наших держав виклики різного характеру, але ці виклики можна перетворювати на певні можливості, як це завжди буває.
Такими можливостями може стати розв’язання спільних проблем для держав регіону, вважає доцент кафедри історії України з Чернівців Сергій Добрянський. За приклад він навів ситуацію в трикутнику Україна-Румунія-Молдова:
- Румунія, розуміючи весь страх з боку Росії, в цій ситуації щораз більше посилюється і прикладом цього стало створення військового об'єднання з країнами Євросоюзу під назвою "Бухарест-9". Це може бути прикладом створення проєкту "Міжмор'я" з країнами Євросоюзу, без участі України і Молдови. Хоча, слід зазначити, що Україна таки брала участь у деяких спільних військових заходах. Румунія в цьому регіоні вже відходить від становища бідного брата і набирає щоразу більше сил і виходить на роль регіонального лідера. Єдиною перешкодою тут можуть бути проблеми з Молдовою і Придністров'ям, а також невизначена позиція Болгарії. Вона хоче любитися з Європою, але і не сваритися з Путіним, що ми бачимо по її участі у військових проєктах. Болгарія з пересторогою ставиться до того, що Румунія стає регіональним центром і перетягує на себе можливості планування. Бухарест стає ще й одним з головних ідейних захисників України в Євросоюзі. Якщо раніше це була винятково Польща, то зараз до цього процесу долучилася й Румунія.
Водночас для офіційного Києва, як вважає експерт, ці зміни не стали причиною для посилення дипломатичних зусиль і контактів з Бухарестом. В МЗС України відверто нехтують європейським напрямком і більше говорять про "збільшення зусиль і контактів на азійському сегменті", пошкодував Сергій Добрянський:
- Нова влада не дивиться на Румунію взагалі. І навіть немає жодних контактів на рівні президентів чи міністерства закордонних справ. І тет є та небезпека, що Молдова дедалі більше скочується на проросійські позиції. Не слід забувати і що Крим фактично перетворився на військову базу Росії, що може бути загрозою не лише для України, а й Румунії. Тому саме тут можуть бути підстави для об'єднавчого процесу, бо і Україна, і Румунія мають спільні загрозі з боку Росії, і в цьому контексті може розвиватися спільне партнерство, зокрема і в річищі процесів "Міжмор'я".
Ще одним викликом для країн регіону стала епідемія коронавірусу, внаслідок якої держави зазнають значних економічних збитків. В той самий час, як вважає віце-президент Фонду підтримки демократичних ініціатив Юрій Гончаренко, це виявило і близькість та взаємозалежність держав Міжмор'я, які він відстежив на прикладі взаємин України і Польщі:
- Фінляндія і Польща вже готові відправляти чартерні рейси за українськими працівниками. Підраховано, що під час спалаху епідемії тільки з Польщі до України були змушені повернутися 150-170 тисяч українських заробітчан. За підрахунками польських агенцій, це близько 12-15 відсотків тих, хто там перебуває. Між нашими державами - значний товарообіг. 2019 року Польща була другою країною, до якої експортує Україна. Загальний обсяг експорту становив 3,3 мільярди доларів. А за імпортом в Україну Польща була на четвертому місці з показником у 4,4 мільярди доларів. Логічно було би взяти за приклад Європейський союз вугілля і сталі і щось створювати за цим прикладом. Не варто, щоби Міжмор'я, хай би в якої форми воно не набувало, одразу було альтернативною Євросоюзу і НАТО. По-перше, слід синхронізувати законодавство, щоби спростити перетин кордонів, роботу українців в Польщі, уникати додаткового оподаткування зарплат і перерахування їх в Україну. Ще одна складова – це інвестиції. Наступного року Україна планує відкривати ринок землі. І тут було би добре синхронізувати українське земельне законодавство з польським, яке є більш прогресивним, і сприяти взаємному інвестуванню та розвитку технологій. За це ми могли би дати полякам пільгові умови оренди чи користування землею. Все ж таки, краще, щоби це були наші європейські сусіди, ніж сусіди зі сходу. Щоби знімати наші історичні проблеми і суперечки, варто було би влаштовувати спільні культурні проєкти.
Гончаренко переконаний, що країни регіону Міжмор'я так тісно пов'язані спільними інтересами, що їхнє об'єднання в тій, чи іншій формі обов'язково відбудеться й час реалізації ідеї створення такої спілки невідворотний.
Вільгельм Смоляк