Історія з ратифікацією Україною Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС) триває понад 20 років. Спроби прискорити цей процес наражалися на запеклий політичний спротив усередині держави. Одні експерти вважають, що МКС є слабким органом міжнародного правосуддя і не допоможе покарати воєнних злочинців та організаторів агресії Росії проти України. Інші кажуть, що в українського правосуддя просто немає іншого способу дістати російських посадовців та ініціаторів анексії Криму та війни на Донбасі.
Проєкт ратифікації Римського статуту Україною почав розроблятися наприкінці 90-х років минулого століття. 2000-го року Україна підписала Римський статут, але не ратифікувала його. Злочини, що має розглядати МКС, такі як геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини були тоді далекі від мирного життя, і тому тодішнього президента України Леоніда Кучму і більшість політиків влаштовував висновок Конституційного Суду України від 2001 року. Він встановив, що Римський статут може бути ратифікований лише після внесення змін до Конституції України.
Натомість масштаби розстрілу мирних демонстрантів 2014 року під час протестів на Євромайдані і початок війни на Донбасі примусили постмайданну владу згадати про МКС. Але замість підготовки до ратифікації Римського статуту і внесення змін до Конституції, тодішні можновладці скористалися можливістю визнання юрисдикції МКС без ратифікації Римського статуту. Це було визнанням неспроможності української судової системи і правоохоронців адекватно реагувати на злочини, вчинені, в першу чергу, найвищим керівництвом Росії, яка на той час почала агресію і окупацію частини української території, сказав екс-генпрокурор України Руслан Рябошапка:
- Це рішення було вимушеним і складалося з двох частин: злочини, вчинені на Майдані, і наступна заява про злочини, вчинені 2015 року Росією. Це воєнні злочини і злочини, пов'язані з її агресією. Якщо ми вже зробили перший крок і визнали юрисдикцію МКС, ми взяли на себе зобов'язання, то маємо зробити наступний логічний крок і мати не лише зобов'язання, а й права просити МКС допомогти розслідувати ці злочини і активно брати участь у роботі цієї інституції. Нагадаю, що це унікальна інституція, єдина найвища в сфері міжнародного кримінального права, яка дає можливість притягувати до відповідальності за воєнні злочини, злочини з агресії і злочини проти людяності. Інших таких інституцій немає.
Одним з наслідків звернень України до МКС вже стала кваліфікація офісом прокурора цього суду дій Росії в Криму як стану окупації, а ситуації на Донбасі – як міжнародного і неміжнародного збройного конфлікту. Проте директор програми «Право» Українського інституту майбутнього Олександр Чебаненко переконаний, що Україні не слід ратифікувати Римський статут і ставати повноправним членом МКС:
- Цей судовий інститут може бути залучений лише тоді, коли національні правоохоронні органи не можуть, або не хочуть провадити власне розслідування, чи притягати до відповідальності певних осіб. За 18 років роботи цього суду було витрачено півтора мільярда доларів і ми маємо інформацію про засудження лише трьох осіб. Трибунал для Югославії за такий самий час засудив 90 осіб. Це також показник низької професійності офісу прокурора МКС. Ціла низка обвинувачень розсипалася в суді через низький рівень обвинувачень. Поняття «тероризм» відсутнє в Римському статуті, притягати до відповідальності за такий вид злочину він не може в принципі.
Найкращим свідченням цього Чебаненко вважає процес за фактом знищення літака рейсу МН17 в небі над Донбасом, який відбувається за законами Нідерландів, а не в МКС. Прокуратура Нідерландів вже за два тижні після катастрофи заявила, що МКС – це остання надія для тих, хто не хоче, або не може самостійно розслідувати кримінальні справи, нагадав експерт.
Попри це, голова Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук не вважає, що в України є інший вибір, ніж ратифікувати Римський статут. За її словами, навіть якщо Росія не виконуватиме вироки МКС, винні в агресії посадовці після таких вироків все одно будуть заарештовані, якщо заїдуть на територію європейських держав, які стали членами МКС:
- МКС розкручує ланцюг наказів до вищого політичного керівництва, до тих, хто ці накази віддавав. Вони підпадають під дію МКС незалежно від того, чи ратифікувала країна Римський статут, чи ні. Досі, на 7 році війни, в нас немає законів і відповідальності за злочини проти людяності. А воєнні злочини виписані так, що за останні роки винесений тільки один вирок. Основна проблема – це безкарність. Терміни розслідувань за загальнокримінальними статтями спливають.
Руслан Рябошапка також вважає, що російських посадовців військового керівництва і політиків найвищого рівня українська національна правова система дістати не може і що тут потрібен міжнародний рівень, яким є тільки єдиний в світі МКС. Чому ж тоді всередині України такий сильний політичний спротив ратифікації Римського статуту? Олександра Матвійчук каже, що тут є очевидний і неочевидний рівень.
- Єдине, чого Україна не має як не член МКС, так це прав, а має тільки обов'язки. Тому з видимих речей є нерозуміння природи МКС. Для людей часто буває шоком те, що МКС вже має юрисдикцію щодо України, а вони думали, що для цього слід дочекатися ратифікації Римського статуту. Інше побоювання – що Росія завалить МКС сфабрикованими справами проти України. Але МКС висить, як дамоклів меч тільки над тією державою і втручається тільки, коли держава не може, як у випадку з окупованими територіями, або не хоче провадити розслідування. Тому, якщо Україна буде сама розслідувати воєнні злочини на підконтрольній їй території, МКС не зможе ніяк втрутитися.
Тим часом, як повідомив Руслан Рябошапка, теперішня українська влада вже завершила розробку концепції перехідного правосуддя. Ратифікація Римського статуту, за словами екс-генпрокурора, є частиною впровадження цього перехідного правосуддя.
- Україна вже продемонструвала, що може ефективно розслідувати воєнні злочини, скоєні під час війни на Донбасі з українського боку. Зокрема, таким прикладом може бути засудження кількох людей зі спецпідрозділу «Торнадо» та осіб, що порушували правила ведення війни. Ця робота триває і такі випадки можуть і не передаватися до МКС. Але посадовців військового керівництва і політиків найвищого рівня в Росії національна правова система дістати не може і тут потрібен міжнародний рівень.
- Рівень фіксації злочинів на окупованій території Донецької і Луганської областей сягає кількох тисяч, але розкриття їх і доведення їх до обвинувачуваного вироку не перевищує кількох відсотків. Але краще притягати таких злочинців за такі загальнокримінальні злочини, як убивство чи катування, ніж тішити себе сподіваннями притягти їх до відповідальності в МКС за такими міжнародно визнаними нормами, як воєнні злочини, геноцид чи злочини проти людяності, – додає Олександр Чабаненко.
Вільгельм Смоляк