Україна співпрацює з Євросоюзом одразу в двох форматах: в межах угоди про асоціацію Україна-ЄС і в складі шести країн-партнерів, що входять до європейської ініціативи «Східного партнерства». Цього року завершується дія «20 ключових досягнень Східного партнерства до 2020 року», які визначали конкретні цілі і завдання функціонування цієї ініціативи ЄС. Водночас, почалися дискусії про те, як буде розвиватися ця ініціатива в подальшому. Остаточні рішення очікуються на саміті Східного партнерства в березні наступного року. Але президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн вже оголосила п’ять пріоритетів Східного партнерства. Що це буде означати для України та інших держав, що входять до цієї ініціативи, з'ясовували українські та європейські експерти та дипломати під час міжнародної дискусії «Україна і Східне партнерство після 2020 року».
«Східне партнерство» — це ініціатива Євросоюзу, що має на меті зміцнення взаємин зі східними сусідами і є продовженням східного напрямку Європейської політики сусідства. Ініціатива започаткована 2009 року й передбачає участь 6 країн Східної Європи – України, Молдови, Білорусі, Грузії, Вірменії та Азербайджану. Попередні роки були плідними для всіх сторін і ця європейська ініціатива стала корисною для її шести держав-членів, зазначив заступник міністра закордонних справ України Василь Боднар. В подальшому він вважає за доцільне зосереджуватись на конкретних завданнях, які є важливими для всіх цих держав і для самого Євросоюзу:
- Можна говорити про багато речей. Це запровадження роумінґу, енергетичний ринок, транспорт і так далі. І постачання водню тут одне з таких перспективних. 8 липня Євросоюз ухвалив водневу стратегію, а вже 17 липня ми провели консультації з німецькою стороною стосовно перспектив співпраці. Так само і "Зелена угода" має перспективи і можливості, щоби більш серйозно втягувати партнерів і більш серйозно орієнтувати їх на перспективу розвитку співпраці. Звичайно ж ми не маємо забувати про проблеми безпеки. Як би там не було, але агресивна політика Росії перешкоджає, насамперед, реформам в державах-партнерах. Давайте поглянемо на ситуацію в Білорусі: хто там збурює громадську думку і формує неспокій в цій країні? Що відбувається в Молдові? А загострення на Південному Кавказі? Так само, варта уваги ситуація в Україні і спроби її дестабілізації. Це все та сама агресивна політика Росії, яка намагається різними методами намагається відволікти держави Східного партнерства від зближення й інтеграції до Європейського Союзу. Це і проблеми пропагандистських інформаційних кампаній, і кібератак і різноманітним гібридним загрозам, що постають від Російської Федерації.
Україна натхненно долучилася до програми Східного партнерства з ЄС, вважаючи це першим кроком на шляху до членства в Євросоюзі, сказав своєю чергою посол Польщі в Україні 2016-2019 року Ян Пєкло. Отже, на його думку, ЄС має змінити свою політику ненадання перспективи членства. Така сама мрія є й в суспільствах інших держав-членів Східного партнерства, вважає польський дипломат. Він переконаний, що не варто було би нехтувати таким великим потенціалом цієї європейської ініціативи:
- У цій дискусії, до якої приєднався Євросоюз і країни-партнери, є одна проблема. Я про неї говорив від самого початку, але її і досі не поставили на порядок денний. Східне партнерство має бути сформоване в такий спосіб, який міг би запропонувати перспективу членства в Євросоюзі тим країнам-партнерам, які підписали угоду про асоціацію з ЄС. На жаль, зараз це неможливо. Це питання до наших німецьких колег, які будуть головувати цього півріччя у Євросоюзі. І це досить великий знак щодо відсутності симетрії у ставлення ЄС до наших східних партнерів, бо ці держави хочуть європейської перспективи. Це дуже важливо для України, Грузії і Молдови. А також для Білорусі. Без такої перспективи дуже важко мотивувати людей. Вже був прецедент, коли таку перспективу Брюссель надавав балканським країнам, щоби стимулювати їх до тіснішого партнерства. На відміну від Боснії і Ґерцеговини ці країни набагато більш придатні для трансформації і дуже дивно, що ми не можемо чесно грати в цю політичну гру. Я також погоджуюсь щодо проблем безпеки, бо це зараз одна з найбільших загроз і один з найбільших викликів. В історії моєї країни була перспектива членства в ЄС, тому я вважаю, що для країн Східного партнерства слід поєднувати ці питання: безпека і перспектива членства у Північно-Атлантичному вимірі. Офіційна Варшава завжди дотримувалася саме такої політики щодо країн Східного партнерства.
Однак політичний радник з європейської конкурентності з Фонду Конрада Аденауера Олівер Морвінскі застеріг від надмірного оптимізму. Він зазначив, що нинішня коронавірусна криза спричинилася до значних економічних проблем всередині держав Євросоюзу і тепер офіційний Брюссель постав перед необхідністю виділяти десятки і сотні мільярдів євро на допомогу у збереженні робочих місць, підтримку підприємництва, медичні видатки та інші виклики, що постали через цю кризу. До того ж, і в самих державах-членах Східного партнерства також не бракує проблем. Серед них він назвав нехіть західних інвесторів працювати в таких державах, як Україна, керівництво якої не може забезпечити верховенство права, побороти корупцію і створити більш сприятливий інвестиційний клімат. Директорка з наукової роботи київського Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Вероніка Мовчан додала до цих невтішних новин ще одну – намагання Євросоюзу запровадити нову екологічну політику:
- Гроші, які Євросоюз буде виділяти на східних партнерів, стають меншими, бо величезні кошти виділяються на допомогу всередині Європейського Союзу. Водночас, коронавірусна криза захопила всіх і питання підтримки стоїть не тільки для Іспанії й Італії, воно стоїть для всіх країн-партнерів. Криза коронавірусу глобальна. І це дуже незвична криза, бо вона не зародилася всередині економічних процесів. Це криза, яка прийшла з-зовні. Політика держав, щоби стримати пандемію поглибила економічну кризу і перед нами стоїть непростий вибір, як рятувати економіку і як рятувати людей. З іншого боку ця коронавірусна криза наклалася на кризу, яка останнім часом усвідомлювалася глибше – це криза екологічна, здоров'я планети. Євросоюз хоче вийти в нову якість економіки, на інший шлях, що буде значно більше кліматично нейтральним.
Мовчан і Марвінські вказали на те, що за новою екологічною політикою Євросоюзу Брюссель буде запроваджувати так званий "вугільний податок", як обмежуватиме доступ на ринок товарів з третіх країн, якщо у їхньому виробництві використана екологічно небезпечна енергія спалення вугілля.
Президент київського Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар застеріг від таких кроків. Він сказав, що це може вкрай негативно вплинути на євроінтеграційні процеси в Україні і завдати непоправної шкоди розвитку експорту українських товарів на ринки ЄС:
- Це насправді буде величезна проблема для нас. І не в далекому майбутньому, а незабаром. Тому що ми і далі хочемо бути із нашою продукцією на європейському ринку, але знаємо, що значною мірою в ній присутні брудна вугільна ґенерація, якої ми не можемо швидко позбутися. І це серйозний виклик. Разом із тим, ми маємо профіцит електричної ґенерації. Зокрема, атомної енергетики. І маємо можливості робити постачання електроенергії в Європейський Союз. Тому тут поєднуються і проблеми, і можливості.
Нове поєднання проблем і можливостей – це саме те, що є головним у дискусіях експертів і лідерів Євросоюзу та країн-членів Східного партнерства. Із цим погодилися всі учасники дискусії. Вони сподіваються, що до наступного року країнам-партнерам і офіційному Брюсселю вдасться віднайти прийнятні для всіх сторін компроміси і дати новий поштовх Східному партнерству.
Запрошуємо послухати передачу в доданому звуковому файлі
Вільгельм Смоляк