20 січня 2021 року Джо Байден офіційно обійме посаду президента Сполучених Штатів. Про те, якими будуть головні напрямки зовнішньої політики нової американської адміністрації, дискутували учасники однієї з панелей під назвою «Американська політика щодо Східної Європи після виборів у США», що відбулася у межах цьогорічної онлайн-конференції «Польська східна політика 2020».
Джо Байден протягом 36 років був сенатором перш ніж став віце-президентом в адміністрації Барака Обами. Під час його перебування у Сенаті він був тричі головою комітету із зовнішньої політики. У період холодної війни Байден він активно займався питанням контролю над стратегічним озброєнням із СРСР, а після холодної війни був одним із головним прибічників розширення НАТО на країни Центральної Європи та країни Балтії. Під час перебування на посаді віце-президента в адміністрації Обами він присвятив багато часу міжнародній політиці. У 2014 році після анексії Криму і початку війни на Донбасі Байден досить сильно залучився у питання України. Він достатньо обізнаний із ситуацію в Україні, підтримував політику боротьби з корупцією і знайомий з багатьма українськими політиками.
Експерт з міжнародних відносин, політики щодо Східної Європи, головний редактор часопису «Нова Східна Європа» («News Eastern Europe») Адам Райхардт вважає, що президентство Джо Байдена не стане «третьою каденцією Барака Обами» (як вважають деякі експерти і політики – ред.), передусім у зовнішній політиці. Водночас він зауважує, що нова адміністрація буде мати інший підхід до закордонної політики у першу чергу у зв’язку зі змінами у світі, та зокрема у самих США. Однак експерт зауважує, що міжнародна політика не буде у переліку першочергових справ президента:
«Як президент Байден вже заявив про свої головні пріоритети, що більше пов’язані із внутрішніми питаннями. Найважливіше нині для нього – це підготовка національної відповіді на пандемію. Друге важливе питання – це поліпшення економічної ситуації після пандемії. Також він присвятить багато уваги соціальній політиці, особливо расовій рівності, що пов’язана із протестним рухом Black Lives Matter. Четвертим важливим питанням, але яке вже має елементи міжнародної співпраці, - це кліматична політика. Можна очікувати повернення США до Паризької кліматичної угоди».
За словами Адама Райхардта, головним гаслом закордонної політики США за Джо Байдена буде «відновлення американського лідерства» у світі. На додаток, його адміністрація працюватиме над поверненням довіри у НАТО та зміцненням трансатлантичних відносин і водночас зосередитися на дипломатії та спробує повернутися до питання контролю над озброєнням з Росією. Закордонна політика Байдена буде контрастувати із тією, що була протягом попередніх чотирьох років за Трампа, - говорить Райхардт:
«Для Трампа гасло „America first” („Америка передусім”) було дуже впливовим у його внутрішній та закордонній політиці. Але у розумінні Трампа це означало, що інтереси Америки є найважливішими у світі. Ми бачили дуже односторонню політику, відмежування від світу, наприклад, вихід США із ядерної угоди з Іраном. Також за Трампа досить незрозумілими були відносини з Росією. Трамп висловлював повагу до Путіна, а Путін був задоволений, що така хаотична особа, як Трамп була у Білому домі. Але водночас жодного перевантаження у відносинах з Росією не відбулося. На мою думку, Росії теж було непрямо дозволено діяти так, як вона хоче, і не тільки на пострадянському просторі, а зокрема, у Сирії або в Лівії. Трамп був дуже критичним щодо НАТО, але з іншого боку, багато представників його адміністрації підтримувало партнерство у Північноатлантичному альянсі. У закордонній політиці Трампа був хаос і непевність. Також він дуже критикував проект побудови Nord Stream 2, що позитивно сприймали, зокрема, у Польщі та країнах Балтії, як і зростання американської військової присутності у Польщі».
У свою чергу Адам Райхардт вважає, що закордонна політика адміністрації Байдена буде, на противагу Трампа, більше консолідованою, буде значно більше співпраці у межах альянсів та трансатлантичного співробітництва:
«Байден добре розуміє, що для реалізації цілей закордонної політики Америці потрібні союзники. Бо європейські країни НАТО мають дуже подібні міжнародні та геополітичні цілі. Водночас я вважаю, що його політика не буде поверненням до часів Обами. У деяких ситуаціях Байден, на відміну від Обами, ставитиме більше на двосторонні відносини і жорстку позицію щодо Китаю та Росії. Ймовірно, Байден зберігатиме теж той тон, який встановив Трамп, щодо Nord Stream 2 і до Китаю. Також, на мою думку, рівень співпраці у нашому регіоні, зокрема з Польщею у сфері безпеки, буде зберігатися, а можливо навіть збільшиться на рівні двосторонніх відносин і у межах НАТО».
Вже відомо, кого Джо Байден вибрав на посаду державного секретаря – це Ентоні Блінкен, його близький і довірений співпрацівник, ексзаступник радника з національної безпеки за президента Обами, досвідчений дипломат і професіонал, який, як підкреслює Райхардт, відомий своєю жорсткою позицією щодо Росії. На підтвердження цього він навів декілька цитат Блінкена:
«Блінкен казав, що Путін і Росія визначають владу за допомогою геополітичного впливу, який Росія може отримати. Унаслідок ослаблення Росії в міжнародному співтоваристві та її ізоляції послаблюється також її влада. Блінкен теж казав, що президент Байден буде послідовно протистояти агресивній поведінці Путіна, буде зміцнювати можливості стримування НАТО. Також він казав, що у світі є політична рецесія, і автократії у Китаї та Росії намагаються використати наші проблеми. А тому, на мою думку, це чіткий сигнал, що перезавантаження з Росією не буде. Питання тільки у тому, чи відносини з Росією будуть більш конфронтаційними і що це означатиме для безпеки у нашому регіоні».
Водночас, як зауважила під час дискусійної панелі Аґнєшка Лєґуцька з Польського інституту міжнародних справ (PISM), у Польщі (як додам, теж в Україні) є побоювання можливого перевантаження у російсько-американських відносинах чи спроб домовитися за нашими спинами. Це побоювання, за її словами, з’являється щоразу під час виборів нового президента США. Насправді ж, як нагадує Лєґуцька, за кожного американського президента, попри короткі періоди «потепління, заспокоєння чи навіть перезавантаження», зазвичай все завершується тільки погіршенням відносин, а насправді прагматичним зіткненням інтересів. Як сказала вона, президентство Байдена буде «винятковим, холодним і рафінованим» у тому сенсі, що росіяни розуміють, що поліпшення в американсько-російських відносинах не буде і вони вже налаштовуються на протистояння. Експертка не сумнівається щодо жорсткості політики адміністрації нового президента США щодо Росії. На додаток, вона нагадує про чіткий консенсус Республіканців і Демократів у Сенаті, зокрема, щодо загрози та санкцій проти проекту Nord Stream 2, який загрожує енергетичній безпеці Європи.
Крім того, як каже Аґнєшка Лєґуцька, росіяни розуміють, що для них період президентства Байдена буде «довгим марафоном», а не «швидким спринтом» у відносинах з Америкою:
«Перш ніж буде повністю сформована нова адміністрація, росіяни ще мають трохи часу, аби внести неспокій усередині США. З одного боку, „підтримуючи” внутрішні дебати з метою дестабілізації, підриву американської демократії зсередини, а з іншого боку, вони випробовуватимуть свої сили в Європі, аби перетягувати деяких союзників (НАТО) на свій бік. Але росіяни сьогодні у дуже важкій ситуації відносин із Заходом. Вони вважають вибір Байдена зміцненням відносин між США та ЄС, про що неодноразово казав Байден. У зв’язку з цим, Росія буде змушена адаптовуватися до цієї ситуації. Наразі Росії не привітала Байдена, бо в інтересах Росії – аби внутрішній хаос в США тривав якомога довше, аби на внутрішньому ринку - своїм громадянам, у ЗМІ та політиці - показувати, що ліберальна демократія не виправдовує очікувань. Утім, це дуже послідовний наратив російської пропаганди на противагу ситуації у Росії, де лідер один і відомо, хто там буде правити».
Ще один учасник дискусії професор Богдан Шклярський з Варшавського університету зауважив, що, вивчаючи виборчі заяви і виступи, як під час так званих правиборів, так і виборчої кампанії у США, він не побачив у них Росії:
«Москві слід засмутитися, бо її там майже немає. Якщо вона і з’являлася, то тільки у ролі того, хто втручається в американську внутрішню політику. Під час кампанії не було жодних конструктивних чи навіть деструктивних тверджень щодо Росії. Можна констатувати, що Росія для США просто не є важливою. І що Росія є ані серйозним партнером, ані перешкодою для найважливіших американських проектів на політичній сцені ані для попередньої, ані для майбутньої адміністрації. Немає також спроб пошуку іншого погляду на Росію в усьому дискурсі на тему російсько-американської політики. Ключем до позитивних відносин чи перевантаження було втягування Росії у сферу більшої відповідальності за світ, простягання руки Росії і спроби зробити її рівним партнером. Усе це по суті закінчилися у 2014 році. Швидкого повернення до цього немає. Американці налаштовані на економічні та азійські інтереси. Вони „грають” з Росією символічно і не дають їй те, чого вона хоче – визнання її рівноправним партнером на міжнародній арені. Зміцненню трансатлантичної співпраці з погляду Байдена на міжнародні відносини напевно не радіють у Росії, яка чудово „грала” з Трампом на поділи в ЄС».
То ж, як підсумовує Богдан Шклярський, Росія не є істотним елементом в закордонній політиці США і нічого не вказує на те, що це може змінитися.
Наступна учасниця панелі директорка програми International Republican Institute Йоанна Рогозінська додала, що президентство Джо Байдена під різними кутами буде дуже важким і в основному зосереджуватиметься на внутрішній політиці США. Водночас, як зауважила вона, каденція нового президента сигналізуватиме велике повернення Сполучених Штатів на міжнародну арену. Експертка теж вважає, що роль США у закордонній політиці буде радше конструктивною, стратегічною, раціональною, аніж хаотичною, що спостерігали у попередні чотири роки.
Учасники панелі висловили свої думки щодо можливо ролі України для нової Демократичної адміністрації. Як виглядатиме майбутня співпраця США і України?
Богдан Шклярський вважає, що Україна є зручною для США «темою, країною», якою можна «лоскотати нерви» Росії. Він зауважив, що попри жахливу проблему з корупцією в Україні, що дуже перешкоджає поглибленню американсько-українських відносин, підтримка Вашингтона для Києва безсумнівно продовжуватиметься і, можливо, навіть збільшиться.
Йоанна Рогозінська нагадала, що, попри риторику, американська підтримка для України була досить стабільною протягом усіх попередніх років. Вона вважає, що за Джо Байдена є шанс для нормалізації українсько-американських відносин та зміцнення позиції США у нашому регіоні.
У свою чергу, Аґнєшка Лєґуцька звернула увагу, що попри певну «токсичність» України у США через її втягування в американську виборчу кампанію, що значно зашкодило самій Україні, тепер українська влада може зітхнути з полегшенням, бо України у негативному контексті більше немає на перших шпальтах американських видань. Експертка погоджується, що підтримка США для України буде дуже сильною, але вона залежатиме від певних умов, як елемент демократизації боротьби з корупцією. А тому українській владі, на її думку, крім полегшення, слід очікувати і певного тиску у зв’язку із продовженням боротьби з корупцією та деолігархізацією країни.
Опрацював Тарас Андрухович