Російська пропаганда накидає суспільствам інших країн вигідну для Москви версію подій і спонукає до обговорення тем, які розколюють єдність і підривають безпеку тих держав, які Кремль прагне затягнути у свою сферу впливу. У випадку України ця пропаганда скерована на виправдання захоплення Криму та збройної агресії на Донбасі, а також поширення ідей «руского міра» серед українців. До таких висновків дійшли учасники обговорення загроз, які становить Росія і її агресивна політика «Інформаційна безпека в сучасних умовах гібридних війн та інформаційних атак».
Антиукраїнські та антизахідні теми, які просуває російська пропаганда ділиться на дві групи: кремлівські, які слугують поверненню України до політичної орбіти Росії, та суто українські, що слугують інтересам місцевих політико-олігархічних груп. Про це заявив аналітик «Інтерньюзу-Україна» Віталій Рибак. За його словами, в цьому Москві активно допомагають в українському інформаційному просторі місцеві групи впливу:
«Це започатковані в Кремлі наративи, які перенесено на українські реалії, вони поширюються тими, хто зацікавлений у тому, аби Україна повернулася до політичної орбіти Росії. Це Віктор Медведчук та його телеканали, які були заблоковані, а також колишні соратники Віктора Януковича – Андрій Портнов, Олена Лукаш тощо. Один із таких наративів популярний від 2014 року і щороку спливає – це те, що Євромайдан і Революція гідності насправді збройний переворот, і відтоді Україна перебуває під зовнішнім управлінням Заходу. Другий напрямок – це суто український, як от проти банківського або так званого «антиколомойського» закону чи проти ринку землі. В їхньому поширенні зацікавлені люди, які прямо можуть бути і не пов’язані з Росією – той самий Коломойський, але люди, які після Євромайдану дуже програли. Тобто, з'явилися нові правила гри, реформи створюють більш прозоре середовище діяльності, з'являються антикорупційні органи. Всі ці фактори сукупно заважають деяким політикам, громадським діячам та олігархам грабувати країну. Відповідно вони намагаються будь-що загальмувати інтеграцію України в європейський та євроатлантичний простір, знищити антикорупційні інституції, аби й надалі працювати в Україні за тіньовими схемами. Тому, що вони якось все-таки першу чергу спрямовані проти Заходу, проти демократії і співпраці України з Заходом, ЄС та США. Такі гравці зрозуміли, що у нинішніх зовнішньополітичних умовах Україна не може бути нейтральною. Відповідно вона буде схилятися або до Заходу, або до Росії. І тому вони намагаються сповільнити рух України на Захід, бо розуміють, що якщо цього не буде, Україна буде відтягуватись до Росії».
Найзухваліша дезінформація населення серед усіх джерел інформації поширюються в Україні мережами Фейсбуку, Твіттеру, Тік-току та інших. Цьому виду інформаційної агресії Росії протидіяти майже неможливо через те, що соцмережі не перебувають у національному правовому полі, зазначила директор «Детектору медіа» Галина Петренко:
«Найбільш зухвалі фейки останніми роками поширюються в соціальних мережах. І не існує підходів до регулювання соціальних мереж, ми нічого не можемо зробити з гравцями, які не мають стосунку до нашої юрисдикції. Це об’єднує нас з Євросоюзом, який наприкінці 2020 року розпочав велику дискусію й розробив кілька регуляторних документів, щоб вирішувати цю проблему. Особливо турбує те, що ця російська дезінформація не просто подає неправдиву інформацію, а й навіть впливає на світогляд людей. За соціологічними дослідженнями, ці соцмережі стали медіями номер два після національного телебачення і обігнали інтернет-сайти».
Москва вкладає в пропаганду та підривну інформаційну агресію мільярди доларів і поширює ці свої напади не лише на Україну та сусідні держави, а й на країни Європи та Північної Америки, зазначила директорка Групи з аналізу гібридних загроз Українського кризового медіа центру Любов Цибульська. Вона нагадала, що російська дезінформація навіть не обов'язково має бути відвертою брехнею, а іноді маніпулює навіть цілком достовірними фактами у своїх власних цілях з послаблення держав та розколювання їхніх суспільств:
«Наприклад, коли російські спецслужби опублікували брошуру зі звірствами проти чорношкірого населення в Сполучених Штатах і поширювали її різними мовами в країнах Африки та Європи. Не можна стверджувати, що вони збрехали. Проте вони так підібрали інформацію, щоби спровокувати вибухи антиамериканських і антиреспубліканських настроїв. Так само не варто говорити лише про медіа, коли ми говоримо про боротьбу з дезінформацією. Росія використовую різні інструменти: це і провокації спецслужб, використання праворадикальних та ліворадикальних рухів в Україні і за її межами, в Європі ми знаємо багато таких випадків з використання громадських організацій та використання та Російської православної церкви, і багато чого різного. Наприклад, одна з тенденцій останніх років – провокування через дезінформацію конфліктів України з її сусідами».
Останнім часом українське керівництво спромоглося вперше за останні кілька років на рішучі кроки із закриття трьох проросійських телеканалів, які підривали національну безпеку і фінансувалися коштом контрабанди з окупованих територій. Але вже зараз готується їхнє відродження під іншими назвами і за іншої організаційної структури. Тому експерти та громадські активісти дійшли висновку про те, що протидіяти загрозам російських інформаційних диверсій неможливо тільки точковими санкціями правоохоронців та спецслужб, чи силами самого лише громадянського суспільства, як це часто буває в Україні. Для організації такого опору та збільшення опірності українського суспільства московській пропаганді необхідні державні програми та широкомасштабна просвітницька кампанія.
Вільгельм Смоляк